Вправи на закріплення

Вправа 1. Утворіть прикметники вищого і найвищого ступенів порівняння, поясніть їх правопис.

Довгий, короткий, глибокий, товстий, високий, далекий, дорогий, великий, красивий, сильний, низький, важкий, дужий.

Вправа 2. Провідміняйте в однині і множині вирази: холодний осінній дощ, ця остання друкована повість, наш перший курс.

Вправа 3. На місці крапок поставте пропущені літери; порівняйте закінчення в іменниках і прикметниках.

Гаряч...ю каш...ю, вужч...ю меж...ю, важч...ю нош...ю, вузькі бруск..., велик... кроки, творч...м задумом, у творч...м натхненні.

Вправа 4. Із поданих речень виберіть прикметники разом з іменниками, з якими вони узгоджуються.

Плаче тепер білим снігом мамина пісня в саду (Д.Луценко). Добре, що маємо силу рідного отчого краю (А.Малишко). Мово рідна! Колискова материнська ніжна мово! Ти велична і проста, ти стара і вічно нова, ти могутня, рідна мово! (І.Багряний).

Вправа 5. Утворіть ступені порівняння якісних прикметників.

Зрозумілий, відповідальний, теплий, свіжий, складний, чистий, солодкий, мудрий, дужий.

Вправа 6. Утворіть прикметники від поданих слів, з’ясуйте, у яких словах відбулося спрощення.

Студент, щастя, область, вартість, інтелігент, президент, жалість, гігант, ненависть, кореспондент.

Уживання та правопис дієслів і дієслівних форм Правопис особових закінчень дієслів

Дієслова змінюються за часом, числами, особами, а в минулому часі та умовному способі – ще й за родами.

Початковою формою дієслова є його неозначена форма, що має суфікси –ти, зрідка –ть і не вказує ні на число, ні на час, ні на особу, а тільки називає дію: змагатися, читати, косити, співати.

Дієслова бувають перехідні і неперехідні, доконаного і недоконаного виду. Майбутній час в українській мові має три форми: просту, складну і складену (в російській мові – проста і складена); наказовий спосіб має 2 особу однини, 1 і 2 особи множини та описову форму з частками хай, нехай (в російській мові форми 1 особи множини немає), наприклад:

а) прочитаю (майбутній простий), читатиму (майбутній складний), буду читати (майбутній складений);

б) читай (2 особа однини), читаймо (1 особа множини), читайте (2 особа множини), хай (нехай) читає (читають) – описова форма.

Особові закінчення дієслів І і ІІ дієвідміни

	І дієвідміна	ІІ дієвідміна
1 особа однини 2 особа однини 3 особа однини	-у, -ю -еш, -єш -е, -є -е, -є	-у, -ю -иш, -їш -ить, -їть -и, -ї
1 особа множини 2 особа множини 3 особа множини	-емо, -ємо -ете, -єте -уть, -ють	-имо, -їмо -ите, -їте -ать, -ять

Визначають дієвідміну дієслів за закінченнями 3 особи множини: закінчення -уть, -ють вказують на належність дієслова до І дієвідміни, а закінчення -ать, -ять – до ІІ дієвідміни.

З наведеного вище легко помітити, що в 2 і 3 особах однини та 1 і 2 особах множини в теперішньому часі (і простій формі майбутнього) після приголосного й апострофа у дієсловах І дієвідміни пишеться е після основи на приголосний і є після голосного: пишеш, читаєш; пише, читає; пишемо, читаємо. У дієсловах же ІІ дієвідміни характерним голосним у цих особах буде и після основи на приголосний, а після голосного – ї: сидиш, стоїш; сидить, стоїть; сидимо, стоїмо; сидите, стоїте.

У дієсловах І дієвідміни теперішнього і майбутнього простого часу відбувається зміна приголосних: г-ж, к-ч, х-ш, з-ж, с–ш, т-ч, ст-щ, ск-щ: стерегти – стережу, пекти – печу, дихати – дишу, мазати – мажу, тесати – тешу, хотіти – хочу, свистати – свищу, полоскати – полощу (і в інших особах).

У дієсловах ІІ дієвідміни чергуються приголосні лише в першій особі однини: сидіти – сиджу (д-дж), хотіти – хочу (т-ч), косити – кошу (с-ш), їздити – їжджу (зд-ждж), мостити – мощу (ст-щ), мазати – мажу (з-ж).

Якщо основа слова закінчується на губний (б, п, в, м, ф,), то перед закінченням –ю в першій особі однини і –ять у третій особі множини з’являється звук л: любити – люблю, люблять; топити – топлю, топлять; ловити – ловлю, ловлять; громити – громлю, громлять; графити – графлю, графлять.

Дієслова простої форми майбутнього часу змінюються, як і дієслова І та ІІ дієвідміни теперішнього часу: піду, підеш, підуть; постою, постоїш, постоять.

Складна форма майбутнього часу утворюється з неозначеної форми дієслова недоконаного виду та скороченої форми дієслова йняти (йму,…) -му, -меш, -ме, -мемо, -мете, -муть: читатиму, читатимеш, читатиме, писатимемо, писатимете, писатимуть.

Складена форма майбутнього часу утворюється шляхом додавання до особової форми допоміжного слова бути (буду, будеш, буде, будемо, будете, будуть) неозначеної форми дієслова недоконаного виду: буду вчити, будеш працювати, буде малювати, будуть вирішувати.

Дієслова у формі наказового способу мають такі особові закінчення:

2 особа однини -и -(й) -(ь)

1 особа множини -імо -мо -(й)мо -(ь)мо

2 особа множини -іть(-іте) -те -(й)те -(ь)те

Якщо в 2 особі однини маємо закінчення –и (пиши, сиди, роби),то в множині будемо мати -ім(-імо), -іть(-іте): пишім (-імо), пишіть (-іте); сидімо (сидім), сидіте (сидіть).

Якщо ж у 2 особі однини основа закінчується на й або ь (після д, т, з, с, л, н), то перед закінченнями -мо, -те вони зберігаються: читай – читаймо, читайте, кинь – киньмо, киньте.

Після шиплячих (ж, ч, ш, щ), губних (б, п, в, м, ф) та р, як відомо, в кінці слова і складу м’який знак не пишемо: ріж – ріжмо, ріжте; клич – кличте, кличмо; вдар – вдармо, вдарте; приваб – привабмо, привабте.