Науковий стиль як форма вираження наукової думки у професійній діяльності військовослужбовця

Особливості наукового стилю. Виникнення і формування наукового стилю як функціонального різновиду загальнолітературної мови було зумовлене історичним ходом розвитку процесу пізнання, розширенням сфер функціонування мови, станом науки, розвитком природничо-наукового світогляду, еволюцією різних галузей наукових знань, розвитком наукового мислення, розширенням сфери наукової діяльності, закріпленням у мові процесу пізнання і системи знань, що сприяє збагаченню термінологічної системи, унормуванню й упорядкуванню науково-технічної термінології, жанровому поширенню наукової мови (найкраще це простежується на жанрових різновидах науково-технічних текстів).

Ознаками наукових текстів є: вживання термінів (трансмісія, платівка, синтез, теорема, тепловидатність, оксидація, рекристалізація, вижарювання, коливальна сила); вставні слова (отже, справді, наприклад, зауважимо, крім того, зокрема, розглянемо, проте, не спиняючись); мовні формули для зв’язку частин тексту (як видно з уміщеного вище, як наслідок, декілька слів про, на наш погляд, без сумнівів, може бути, а втім); виклад процесу дослідження: розглянемо, слід спочатку, останніми слід, далі ми розглянемо і визначимо, у процесі опрацювання, нагадаємо, як-то згадувалося вище, припустімо, виключно для прикладу візьмемо; виклад результатів дослідження, нових відомостей: наприклад, доведено, безперечно, за дуже незначними винятками, припустімо, навпаки, головне, на підставі відповідних дослідів виявлено; підсумки зробленого, висновки, узагальнення наявного досвіду: але головні спроби такі, слід пам’ятати, крім того, у порівнянні з іншим, поруч із цим, але все це малоподібне, однак треба відзначити, ставиться завдання, найважливіші заходи такі, намічається значно поширити).

Функціональним призначенням наукового стилю завжди є закріплення в мові процесу пізнання навколишнього світу і системи знань про закономірності розвитку природи і суспільства, точний і систематичний виклад наукових питань, наукової інформації, тобто виникнення і формування наукового стилю зумовлене соціальною потребою в такому виді спілкування. Отже, науковий стиль є мовною системою, спеціально пристосованою для спілкування у науковій діяльності, для мовного оформлення здобутого нового знання, про яке необхідно повідомити суспільству.

Таким чином, можна визначити такі основні мовні риси наукового стилю, як відповідність нормам літературної мови, точність, ясність і лаконічність у вираженні думок, використання термінів і абстрактної лексики, уживання слів у їхніх предметно-логічних, конкретних значеннях, безособовість, послідовність, повнота і тісний зв’язок окремих частин висловлювання, що досягається широким використанням розгорнутих синтаксичних конструкцій, складних речень, дієприкметникових, дієприслівникових зворотів, переліків, умовних знаків і символів.

змістовий модуль 1.1.5

Терміни як основні мовні засоби наукового стилю

Поняття “термін”, ознаки й основні вимоги до терміна. Науковий стиль характеризується наявністю однозначної нормативної лексики, обмеженою кількістю загальнонаукової лексики, а також розподілом спеціальної лексики між окремими галузями науки. Тобто, це широке використання термінологічної лексики, номенклатурних найменувань, загальновживаної лексики в термінологічній функції, абстрактних слів, застосування абревіатур і символічних позначень.

Для фахівців технічного профілю дуже важливим є знання основних положень термінознавства (науки про терміни). Без вивчення спеціальної термінології, без систематичної роботи над її засвоєнням неможливо стати кваліфікованим фахівцем певної галузі науки і техніки, здатним лаконічно, чітко і правильно висловлювати свої думки щодо наукових фактів і теорії.

Термін – це слово або словосполучення, що називає наукове поняття якої-небудь галузі науки чи техніки і вимагає дефініції (визначення). Термінологічні одиниці, передаючи істотні ознаки спеціальних понять, сприяють формулюванню й передаванню наукової інформації. Терміни максимально точно, концентровано й економно відбивають ті поняття, з якими пов’язана наукова і технічна діяльність людини, вони є результатом розумової діяльності людини, спрямованої на узагальнення й абстрагування. Наприклад: клас, модель, сполука, кут, діагональ, реакція, радіус, теорема, атом, косинус, аксіома, діаметр, пряма, ядро, енергія, контакт, струм, іонізація, термометр, рецептор, метил, оксид, інформаційна структура тощо.

Ознаки терміна: зв’язок із науковим поняттям, спеціальна сфера застосування, системність (терміни взаємопов’язані між собою і відбивають систему понять відповідної галузі), наявність дефініції (визначення), стилістична нейтральність, здебільшого незалежність від контексту.

Українська наукова термінологія пройшла складний шлях свого розвитку, долаючи політичні перешкоди й заборони. Однак з 1990 року, коли українська мова набула статусу державної, на національну мову почали переходити наука й виробництво. Актуальним стало питання внормування і стандартизації української спеціальної лексики. Тепер нормативні терміни, що відповідають сучасним вимогам, закріплюються в державних стандартах, словниках і довідниках та пропонуються до вжитку на території всієї України.

Науковці висувають певні вимоги до термінів для того, щоб ці одиниці найточніше передавали наукову інформацію. Серед цих вимог: однозначність, відсутність синонімів, короткість, здатність до утворення інших термінів, точність тощо.

Якщо терміни будуть короткими, то ними буде легко і зручно користуватися. Якщо термін буде однозначний і не матиме синонімів, то під час його використання не виникатимуть проблеми щодо його розуміння. Оскільки науки весь час розвиваються, то з’являються нові поняття, нові реалії, які потребують назв, тому буде добре, якщо від наявних уже термінів утворюватимуться нові найменування.

Проте слід зазначити, що в реальних умовах дуже важко створити терміни, які б відповідали всім цим вимогам. Але за будь-яких умов термін повинен бути милозвучним і лінгвістично правильним, тобто повинен відповідати нормам мови.

Термінологія наукового стилю складається з таких основних шарів (залежно від сфери застосування, змісту поняття, особливостей зображуваного об’єкта): загальновживані, загальнонаукові і вузькотермінологічні терміни. Цій термінології властиві специфічні риси, які відрізняють її від інших мовних одиниць і обмежують сферу її використання. Вона соціально зумовлена, усвідомлена носіями мови як закріплена за певним різновидом мови – за науковим стилем.

До загальновживаної термінології належать слова, які є основою усіх стилів, будь-якого викладу, безвідносно до його специфічної окресленості (науковість, офіційність тощо). Вона використовується для зв’язку наукових понять, вираження їхніх відносин, тлумачення понять, опису матеріалу, експерименту, для оцінки літератури. Наприклад: обирати, походити, оцінювати, пізнавати, повідомляти, характеризувати; завершення, використання, забезпечення, оволодіння, розкриття, посилення, складність; активний, важливий, новий, досконалий тощо. Загальновживані слова в прямих значеннях, що відображають об’єктивний бік речей, відіграють певну роль у науковому викладі.

До загальнонаукової термінології належать слова, за допомогою яких подається опис явищ і процесів у різних галузях науки і техніки, закріплених за певними поняттями, відповідно до змісту наукового твору. Загальнонаукові терміни називають найбільш загальні наукові поняття, однаково актуальні для всіх або для значної кількості наук. Загальнонауковий клас слів великий і має тенденцію до постійного збільшення в результаті процесів інтеграції і диференціації наук і їхніх термінологій, а також у результаті проникнення методів одних наук у інші. Наприклад: редукція – економіка, хімія, фінансова справа, мовознавство, біологія; дислокація – фізика, хімія, медицина, геологія; радикал – математика, хімія; деривація – фізика, будівництво, мовознавство; аналіз – математика, мовознавство, фізика, хімія; імпульс – фізика, біологія; коефіцієнт – математика, фізика, фінансова справа; функція – математика, мовознавство, біологія; нейтральність – фізика, хімія, мовознавство; період – астрономія, математика, фізика, історія, біологія, мовознавство, хімія, геологія; ізотоп – фізика, хімія; рефракція – фізика, астрономія; реакція − хімія, фізіологія, політика тощо. Загальнонаукові терміни вживаються в наукових працях багатьох галузей знань і в той же час поширені й за межами наукового стилю: система, функція, елемент, процес, частина, час, речовина, величина, умова, тіло, рух, організм, швидкість, результат, кількість, якість, точка, рівняння, площина, розчин, формула, кислота, молекула, атом, коефіцієнт, маса та ін. Загальнонаукова лексика складається зі слів і словосполучень, більша частина яких у загальномовному плані багатозначна і поліфункціональна. Наприклад: глибина ванни, топки, різкості, безпечна, судноплавна, розплавлення, травлення; головка гвинта, заклепки, болта, бура, літери, куляста, всмоктувальна, свердлильна, охолоджувальна, цементувальна; кут крену, атаки, висоти, заплечиків, установочний, посадочний, тертя, обертання, сходу коліс, природного укосу; спуск печі, аварійний, гвинтовий, запобіжний, зливовий тощо.

До вузькотермінологічної термінології належать поняття, які зображують об’єкти дослідження окремих наук і мають значно вужчий обсяг уживання, належать до галузевих. Галузеві терміни  це найбільш змінна категорія лексики. Вони використовуються в працях, розрахованих насамперед на фахівців у певній галузі науки. Наприклад: мантиса, медіана (математика); каустика, мюон, анастигмат, гаус, нуклеоль, солітон, чармоніт (фізика); турель, стратостат, баражування, фюзеляж, закрилок (авіація), дієприкметник, доконаний вид, флексія (мовознавство).

Отже, склад лексики наукового стилю неоднорідний. Він формується на базі двох головних джерел: спеціальних слів, або власне термінів (загальнонаукових і вузькоспеціальних), які належать до певної галузі науки, максимально відокремлені у своєму вживанні, але все ж підкорені законам літературної мови; і функціонально “відсторонених” уживань слів загальної мови, які складають так званий фрагмент мови наукових творів. Їх об’єднує специфіка використання в науковому стилі, зумовлена загальною функціонально-стильовою орієнтацією наукової мови на спеціалізацію.

Курсанти повинні вміти розбиратися в таких проблемах термінознавства, оскільки, здобувши освіту, вони стануть фахівцями, будуть брати участь не лише у розробці системи наукових понять і вдосконаленні технічних засобів своєї галузі, але й у розвитку термінології своєї професії.

змістовий модуль 1.1.6