Давальний відмінок однини

Закін-чення	Група	Приклади
-ові, -у -еві, -у, -ю -єві, -ю	тверда мішана та м’яка після приголосного м’яка після голос-ного та апострофа	будинкові (-у), відмінкові (-у), директорові (-у), Петрові (-у); плющеві (-у), калачеві (-у), товаришеві (-у); велетневі (-ю), журавлеві (-ю), секретареві (-ю), каменеві (-ю); добродієві (-ю), краєві (-ю), солов’єві (-ю), Андрієві (-ю)

Увага! 1. Для уникання одноманітних форм, коли пишуться поряд кілька іменників чоловічого роду, слід чергувати форми з різними закінченнями, спочатку вживати -ові, -еві (-єві), а тоді  -у (-ю): Гордієнкові Василю Іллічу, панові директору, добродієві професору.

2. Щоб уникнути немилозвучного збігу та не спричиняти спотвореного значення, закінчення -у (-ю), вживають лише:

а) у субстантивованих прикметниках-прізвищах із суфіксами -ов, -ев, -єв, -ів, -їв: Арсеньєву, Вєтрову, Грачову, Іванову та под.;

б) у географічних назвах (із тими ж суфіксами): Азову, Києву, Колгуєву, Львову, Тамбову, Рахову, Харкову та под.;

в) у загальних назвах: острову, рову, анклаву, активу, шківу та под.

Орудний відмінок однини

1. Закінчення -ом мають:

а) неслов’янські прізвища, що закінчуються на -ов, -ин, -ін: Бюлóвом, Мáртином, Дáрвіном, Чáпліном;

б) географічні назви із суфіксами -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн), що не відмінюються як прикметники: Азовом, Голосієвом, Києвом, Харковом, Святошином, Люботином, Яготином, Хотином, Батурином, Берліном.

2. Закінчення -им мають прізвища твердої групи на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виноградовим, Глібовим, Звягінцевим, Ковалевим (від Ковалів), Лесиним, Бабкіним, Пушкіним, Щепкіним, Ільїним.

Кличний відмінок однини

Закінчення н.в.			Закінчення Кл.ф.
І відміна
твердий приголосний	а			о	мамо, Оксано
шиплячий	а			е	душе
м’який приголосний	я			е	земле, зоре
пестливі назви				ю	Марусю, доню, дядю
кінцеве	ія			є	Маріє, Надіє, мріє
ІІ відміна
безсуфіксні іменники твердої групи	Ø			е	Іване, голубе, козаче
із суфіксом -ець	Ø			е	кравче, хлопче (але бійцю, знавцю)
власні назви на шиплячий	Ø			е	Довбише
загальні назви на р, ж	Ø			е	школяре, стороже
твердий приголосний	о			е	Петре, Дніпре
із суфіксом -к				у	Юрку, батьку, тату
як правило, односкладові	Ø			у	діду, сину
із суфіксами -ик, -ок	Ø			у	братику, синку
шиплячі основи (крім ж)	Ø			у	товаришу, Івановичу
іншомовні імена з основою на г, к, х	Ø			у	Людвігу, Джеку, Фрідриху
іменники м’якої групи	Ø			ю	ковалю, лікарю, Ігорю
кінцевий основи -й	Ø			ю	Андрію, гаю, краю
ІІІ відміна
приголосний	Ø			е	радосте, любове (але мати)
IV відміна
твердий приголосний	а			а	лоша
м’який приголосний	я			я	левеня

Примітка. У іменників ІІ відміни середнього роду кличний відмінок відповідає називному: море, сонце. Кличний відмінок іменників у множині теж відповідає називному.

1. Географічні назви із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн) мають закінчення -е : Харкове, Львове, Києве, Тамбове, Лоєве, Лебедине, Любліне.

2. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, переважають форми: добродію бригадире, пане лейтенанте. Форми типу пане капітан іноді вживаються для підкреслення офіційності звертання.

3. У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, обидва слова набувають форми Кл. відмінка: брате Петре, друже Миколо, колего Грицю, товаришу Віталію.

4. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форми Кл. відмінка набуває тільки загальна назва: друже Карпенко, колего Петров, добродію Комар, товаришу Гармаш.

5. У звертаннях, що складаються з імені та по батькові, обидва слова набувають форми Кл. відмінку: Володимире Хомичу, Петре Михайловичу.

Таблиця відмінкових закінчень іменників

середнього роду ІІ відміни

Відмін-ки	Однина			Множина
	Тверда група	Мішана група	М’яка група	Тверда група	Мішана група	М’яка група
Н.	-о	-е	-е, -я	-а, -і,	-а, -і,	-я
Р.	-а	-а	-я	□, -ей	□, -ей	□, -ів
Д.	-у	-у	-ю	-ам	-ам	-ям
З.	Як у Н. відмінку
Ор.	-ом	-ем	-ем, -ям	-ами, -има, -ьми	ами, -има,	-ями
М.	-і/-у -ові	-і/-у	-і/-ю	-ах	-ах	-ях
Кл.	Як у Н. відмінку

В Ор. відмінку однини закінчення -ям мають усі іменники на -я; -им – у географічних назвах із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн), що відмінюються як прикметники: Горошине – Горошиним, Котелеве – Котелевим, Михалкове – Михалковим, але ті, що відмінюються не як прикметники, мають закінчення -ом: Бородіном, Орехово-Зуєвом.

Таблиця відмінкових закінчень іменників ІІІ відміни

Відмінки	Однина	Множина
		З основою на нешиплячий	З основою на шиплячий
Н.	□, (-и)	-і	-і
Р.	-і	-ей, (-ів)	-ей
Д.	-і	-ям	-ам
З.	□,	-і, (-ів)	-і
Ор.	-ю	-ями	-ами
М.	-і	-ях	-ах
Кл.	-е, (-и)	Як у Н. відмінку

1. В Ор. відмінку відбувається подовження тих приголосних, що стоять між голосними: ніччю, міддю, сіллю, галуззю, але якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, то подовження не відбувається: більшістю, жовчю, якістю, кров’ю, матір’ю, верф’ю, нехворощю, фальшю.

2. Іменник мати у непрямих відмінках вживається з суфіксом -ір- або -ер-.

Примітка. Частина іменників ІІІ відміни, які називають абстрактні поняття, речовину, у тому числі іменники любов, нехворощ, фальш, височінь, далечінь, жовч не мають форм множини.

3. Іменник мати у Н. відмінку однини має закінчення -и, а в Р. та З. відмінках множини – закінчення -ів. Ці закінчення не є властивими для інших іменників цієї відміни.