- •Передмова
- •Українська наукова термінологія в системі підготовки військовослужбовця
- •Вступ. Знання сучасної української літературної мови як умова культури професійного спілкування
- •Норми сучасної української літературної мови як необхідна складова професійної культури фахівця
- •Стилі сучасної української літературної мови
- •Характеристика стилів сучасної української літературної мови
- •Науковий стиль як форма вираження наукової думки у професійній діяльності військовослужбовця
- •Терміни як основні мовні засоби наукового стилю
- •Виникнення української наукової термінології
- •Лексичні особливості професійного мовлення військовослужбовця
- •Термінологічні словники як додаткове джерело інформації для військовослужбовця
- •Професійна термінологія як складова частина української спеціальної лексики
- •Питання для самоконтролю
- •Проаналізуйте офіційно-діловий стиль (сфера застосування, призначення, ознаки й мовні особливості, підстилі).
- •Оформлення наукових праць
- •Наукова робота як один із показників професійної підготовки майбутнього фахівця
- •Мова та стиль наукового дослідження
- •Мовне оформлення реферату
- •Оформлення бібліографії до наукових праць
- •Загальні правила опису
- •Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел
- •Приклади оформлення бІблІографІЧного опису у списку
- •Оформлення елементів наукових праць
- •Питання для самоконтролю
- •Назвіть основні джерела бібліографічних відомостей.
- •Ділове мовлення у професійній діяльності військовослужбовця
- •Писемне ділове мовлення
- •Класифікація ділових паперів
- •Вимоги до оформлення ділових паперів
- •Оформлення документів у повсякденній діяльності майбутнього фахівця
- •Автобіографія це документ, у якому особа власноручно у хронологічному порядку повідомляє основні факти своєї біографії.
- •Оформлення довідково-інформаційних документів
- •Організація роботи з документами в установі
- •Оформлення офіційної кореспонденції (службові листи, телеграми). Лист – це писаний текст, метою якого є повідомлення адресата про щось. Листи бувають особисті (приватні) та офіційні (службові).
- •Робота з вхідними і вихідними документами у військовій частині (установі)
- •Штабна культура військовослужбовця
- •Питання для самоконтролю
- •Ораторське мистецтво у професійній діяльності військовослужбовця
- •Розвиток ораторського мистецтва від античності до сучасності у світовій духовній культурі
- •Розвиток ораторського мистецтва у вітчизняній духовній культурі
- •Види красномовства та сфери його застосування
- •Ораторське мистецтво у професійній діяльності військовослужбовця
- •Засоби, прийоми виразності публічного виступу військовослужбовця
- •Засоби активізації пізнавальної діяльності слухачів під час публічного виступу військовослужбовців
- •Питання для самоконтролю
- •Культура спілкування в різних сферах життєдіяльності військовослужбовця
- •Культура мовлення як складова культури спілкування
- •Культура невербального спілкування як вияв загальної культури військовослужбовця
- •Особливості спілкування у професійній та діловій сферах
- •Основна частина. Перш за все дайте опис ситуації, змалювавши ті обставини, які будуть об’єктом уваги. Наприклад, описом може стати плавний перехід від вступу-афоризму до конкретної ситуації:
- •Мистецтво ведення діалогу та суперечок у різних сферах спілкування
- •Способи спростування. У полеміці існують такі способи спростування:
- •Закінчення. Проблеми вдосконалення професійного мовлення військовослужбовця та культура ораторського мовлення
- •Питання для самоконтролю
- •Граматичний матеріал
- •ОрфограФіЯ
- •Чергування голосних і приголосних звуків
- •Чергування голосних звуків
- •Чергування приголосних звуків
- •Вправи на закріплення
- •Написання м’якого знака, апострофа, сполучення йо, ьо. Написання и, і після шиплячих та г, к, х Правила вживання м’якого знака
- •Правила вживання апострофа
- •Правопис и, і після шиплячих та г, к, х
- •Вправи на закріплення
- •Спрощення у групах приголосних
- •Подвоєння та подовження приголосних
- •Вправи на закріплення
- •Правопис слів іншомовного походження Неподвоєні й подвоєні приголосні
- •Вживання апострофа та м’якого знака
- •Правопис и, і, ї
- •Вправи на закріплення
- •Утворення чоловічих і жіночих імен по батькові
- •Вправи на закріплення
- •Вживання великої літери та лапок
- •Вправи на закріплення
- •Правопис прізвищ
- •Відмінювання прізвищ
- •Вправи на закріплення
- •Правопис префіксів
- •Вправи на закріплення
- •Правопис іменників Закінчення іменників чоловічого роду
- •Давальний відмінок однини
- •Орудний відмінок однини
- •Відмінювання іменників IV відміни
- •Зразки відмінювання іменників, що мають суфікс -ен-
- •Написання частки не з іменниками
- •Вправи на закріплення
- •Правопис прикметників Пишуться разом
- •Пишуться через дефіс
- •Частка не з прикметниками
- •Відмінкові закінчення прикметників
- •Вправи на закріплення
- •Уживання та правопис дієслів і дієслівних форм Правопис особових закінчень дієслів
- •Дієприкметник
- •Творення і правопис дієприкметників
- •Відмінювання і вживання дієприкметників
- •Дієприслівник
- •Вправи на закріплення
- •Правопис прислівників
- •Вправи на закріплення
- •Правопис числівників
- •Відмінювання числівників
- •Основні правила запису цифрової інформації
- •Вправа на закріплення
- •Правопис службових частин мови Правопис прийменників
- •Вправи на закріплення
- •Правопис сполучників
- •Вправи на закріплення
- •Правопис часток
- •Вправи на закріплення
- •Пунктуація простого речення. Тире між членами речення
- •Вправи на закріплення
- •Пунктуація складного речення
- •Вправи на закріплення
- •Практичний матеріал для закріплення знань за фахом Норми та стилі
- •Правила оформлення бібліографії
- •Вправи для перекладу
- •Науково-технічні тексти для перекладу
- •Логіко-риторичні завдання
- •Остап Вишня. Одного разу, в неділю, ми з кумом, ще й на достойне не дзвонили, не видержали: хильнули. І добренько-таки хильнули. Коли ось Лукерка з церкви!
- •3. Ясність – головне достоїнство мовлення (Аристотель).
- •Тестові завдання Тест 1
- •Мовно-культурологічні завдання
- •Вправа 8. Прочитайте текст. Спробуйте переказати його, змінивши композицію так, щоб він починався з висновків. Якого ораторського ефекту ми при цьому досягаємо?
- •Додатки
- •Орієнтовний перелік запитань до індивідуальної бесіди
- •Оцінювання доповіді курсанта
- •Методика соціокультурологічного обстеження культури мовлення
- •Словник для застосування риторичних прийомів під час бесід, рольових та ділових ігор
- •Висновки
- •Література
- •61023, Харків-23, вул. Сумська, 77/79
Давальний відмінок однини
Закін-чення |
Група |
Приклади |
-ові, -у -еві, -у, -ю -єві, -ю |
тверда
мішана та м’яка після приголосного
м’яка після голос-ного та апострофа |
будинкові (-у), відмінкові (-у), директорові (-у), Петрові (-у); плющеві (-у), калачеві (-у), товаришеві (-у); велетневі (-ю), журавлеві (-ю), секретареві (-ю), каменеві (-ю); добродієві (-ю), краєві (-ю), солов’єві (-ю), Андрієві (-ю) |
Увага! 1. Для уникання одноманітних форм, коли пишуться поряд кілька іменників чоловічого роду, слід чергувати форми з різними закінченнями, спочатку вживати -ові, -еві (-єві), а тоді -у (-ю): Гордієнкові Василю Іллічу, панові директору, добродієві професору.
2. Щоб уникнути немилозвучного збігу та не спричиняти спотвореного значення, закінчення -у (-ю), вживають лише:
а) у субстантивованих прикметниках-прізвищах із суфіксами -ов, -ев, -єв, -ів, -їв: Арсеньєву, Вєтрову, Грачову, Іванову та под.;
б) у географічних назвах (із тими ж суфіксами): Азову, Києву, Колгуєву, Львову, Тамбову, Рахову, Харкову та под.;
в) у загальних назвах: острову, рову, анклаву, активу, шківу та под.
Орудний відмінок однини
Закінчення -ом мають:
а) неслов’янські прізвища, що закінчуються на -ов, -ин, -ін: Бюлóвом, Мáртином, Дáрвіном, Чáпліном;
б) географічні назви із суфіксами -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн), що не відмінюються як прикметники: Азовом, Голосієвом, Києвом, Харковом, Святошином, Люботином, Яготином, Хотином, Батурином, Берліном.
Закінчення -им мають прізвища твердої групи на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виноградовим, Глібовим, Звягінцевим, Ковалевим (від Ковалів), Лесиним, Бабкіним, Пушкіним, Щепкіним, Ільїним.
Кличний відмінок однини
Закінчення н.в. |
Закінчення Кл.ф. |
||||
І відміна |
|||||
твердий приголосний |
а |
|
о |
мамо, Оксано |
|
шиплячий |
а |
|
е |
душе |
|
м’який приголосний |
я |
|
е |
земле, зоре |
|
пестливі назви |
ю |
Марусю, доню, дядю |
|||
кінцеве |
ія |
|
є |
Маріє, Надіє, мріє |
|
ІІ відміна |
|||||
безсуфіксні іменники твердої групи |
Ø |
|
е |
Іване, голубе, козаче |
|
із суфіксом -ець |
Ø |
|
е |
кравче, хлопче (але бійцю, знавцю) |
|
власні назви на шиплячий |
Ø |
|
е |
Довбише |
|
загальні назви на р, ж |
Ø |
|
е |
школяре, стороже |
|
твердий приголосний |
о |
|
е |
Петре, Дніпре |
|
із суфіксом -к |
у |
Юрку, батьку, тату |
|||
як правило, односкладові |
Ø |
|
у |
діду, сину |
|
із суфіксами -ик, -ок |
Ø |
|
у |
братику, синку |
|
шиплячі основи (крім ж) |
Ø |
|
у |
товаришу, Івановичу |
|
іншомовні імена з основою на г, к, х |
Ø |
|
у |
Людвігу, Джеку, Фрідриху |
|
іменники м’якої групи |
Ø |
|
ю |
ковалю, лікарю, Ігорю |
|
кінцевий основи -й |
Ø |
|
ю |
Андрію, гаю, краю |
|
ІІІ відміна |
|||||
приголосний |
Ø |
|
е |
радосте, любове (але мати) |
|
IV відміна |
|||||
твердий приголосний |
а |
|
а |
лоша |
|
м’який приголосний |
я |
|
я |
левеня |
|
Примітка. У іменників ІІ відміни середнього роду кличний відмінок відповідає називному: море, сонце. Кличний відмінок іменників у множині теж відповідає називному.
Географічні назви із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн) мають закінчення -е : Харкове, Львове, Києве, Тамбове, Лоєве, Лебедине, Любліне.
У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, переважають форми: добродію бригадире, пане лейтенанте. Форми типу пане капітан іноді вживаються для підкреслення офіційності звертання.
У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, обидва слова набувають форми Кл. відмінка: брате Петре, друже Миколо, колего Грицю, товаришу Віталію.
У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форми Кл. відмінка набуває тільки загальна назва: друже Карпенко, колего Петров, добродію Комар, товаришу Гармаш.
У звертаннях, що складаються з імені та по батькові, обидва слова набувають форми Кл. відмінку: Володимире Хомичу, Петре Михайловичу.
Таблиця відмінкових закінчень іменників
середнього роду ІІ відміни
Відмін-ки |
Однина |
Множина |
||||
Тверда група |
Мішана група |
М’яка група |
Тверда група |
Мішана група |
М’яка група |
|
Н. |
-о |
-е |
-е, -я |
-а, -і, |
-а, -і, |
-я |
Р. |
-а |
-а |
-я |
□, -ей |
□, -ей |
□, -ів |
Д. |
-у |
-у |
-ю |
-ам |
-ам |
-ям |
З. |
Як у Н. відмінку |
|||||
Ор. |
-ом |
-ем |
-ем, -ям |
-ами, -има, -ьми |
ами, -има, |
-ями |
М. |
-і/-у -ові |
-і/-у
|
-і/-ю
|
-ах |
-ах |
-ях |
Кл. |
Як у Н. відмінку |
|||||
В Ор. відмінку однини закінчення -ям мають усі іменники на -я; -им – у географічних назвах із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн), що відмінюються як прикметники: Горошине – Горошиним, Котелеве – Котелевим, Михалкове – Михалковим, але ті, що відмінюються не як прикметники, мають закінчення -ом: Бородіном, Орехово-Зуєвом.
Таблиця відмінкових закінчень іменників ІІІ відміни
Відмінки |
Однина |
Множина |
|
З основою на нешиплячий |
З основою на шиплячий |
||
Н. |
□, (-и) |
-і |
-і |
Р. |
-і |
-ей, (-ів) |
-ей |
Д. |
-і |
-ям |
-ам |
З. |
□, |
-і, (-ів) |
-і |
Ор. |
-ю |
-ями |
-ами |
М. |
-і |
-ях |
-ах |
Кл. |
-е, (-и) |
Як у Н. відмінку |
|
В Ор. відмінку відбувається подовження тих приголосних, що стоять між голосними: ніччю, міддю, сіллю, галуззю, але якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, то подовження не відбувається: більшістю, жовчю, якістю, кров’ю, матір’ю, верф’ю, нехворощю, фальшю.
Іменник мати у непрямих відмінках вживається з суфіксом -ір- або -ер-.
Примітка. Частина іменників ІІІ відміни, які називають абстрактні поняття, речовину, у тому числі іменники любов, нехворощ, фальш, височінь, далечінь, жовч не мають форм множини.
Іменник мати у Н. відмінку однини має закінчення -и, а в Р. та З. відмінках множини – закінчення -ів. Ці закінчення не є властивими для інших іменників цієї відміни.
