Правопис слів іншомовного походження Неподвоєні й подвоєні приголосні
У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумуляція, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (хоча Ватт), грип, група, ідилічний, інтелектуальний, інтермецо, комісія, шасі та ін.
Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: аннали, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра, бонна.
При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).
Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація – анотація, конотація), приголосний не подвоюється на письмі.
Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Торрічеллі, Фламмаріон; Шіллер.
Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються й в усіх похідних словах: андоррський (Андорра), марокканець (Марокко), яффський (Яффа).
Вживання апострофа та м’якого знака
Правопис и, і, ї
Написання и, і, ї в словах іншомовного походження підлягає фонетичному принципу української орфографії і регулюється правилами.
І. Буква и пишеться:
У загальних назвах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед літерами, що позначають приголосні звуки: динамо, директор, титан, фізика, система, цистерна, жирафа, трикотаж (правило дев’ятки).
У власних назвах:
а) у географічних назвах, що закінчуються на -ика, -ида: Америка, Африка, Арктика, Антарктида, Флорида;
б) у географічних назвах після шиплячих приголосних: Алжир, Вашингтон, Чикаго, Чилі;
в) у географічних назвах зі звукосполученням ри: Париж, Рига, Рим, Мадрид, Великобританія, Крит;
г) в окремих словах, узвичаєних з и: Єгипет, Єрусалим, Палестина, Сицилія, Братислава, Бразилія, Аргентина, Скандинавія, Тибет.
ІІ. Буква і пишеться:
На початку слова як у загальних, так і у власних назвах: інститут, ідея, Індія, Іспанія.
У середині слів після букв, що позначають приголосні звуки, перед літерами на позначення голосних та перед є, й: геніальний, діалектика, матеріал, аудієнція, радіус, радій.
Після приголосних у кінці невідмінюваних слів: таксі, журі, поні, пенальті, мерсі.
Після приголосних в особових іменах і в географічних назвах перед наступним приголосним і в кінці слова: Капрі, Лісабон, Сочі, Шіллер.
Після букв, що не входять до правила дев’ятки, перед наступним приголосним: бізнес, вібрація, академія, хімія, література, ніша.
ІІІ. Буква ї пишеться після букв, що позначають голосні звуки: мозаїка, наївний, атеїст.