Правила вживання апострофа

1. Апостроф ставимо: а) після губних б, п, в, м, ф перед йотованими я, ю, є, ї: об’єднання, п’ять, ім’я, в’юн, верф’ю; б) після р в кінці складу перед я, ю, є, ї при наявності роздільної вимови: бур’ян, матір’ю, бар’єр, на подвір’ї (але буря, рядно, буряк); в) після префікса, що закінчується на приголосний, перед я, ю, є, ї: об’єднатися, з’юрмитися, під’їзд, під’язичний; г) у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’янчук, Лук’яненко, Лук’янівка, Лук’янович.

2. Якщо ж перед губними приголосними є приголосний, крім р, що належить до кореня слова, апостроф не ставимо: свято, цвях, дзвякнути, морквяний, тьмяний, мавпячий, але черв’як, верб’я, зв’язок, розп’ясти.

3. Перед сполученням -йо- апостроф ніколи не ставиться: підйом, серйозний, Муравйов, зйомка.

Правопис и, і після шиплячих та г, к, х

Приголосні г, к, х та шиплячі ж, ч, ш, щ в українській мові в основному тверді, тому в коренях та суфіксі –ин- після них пишеться и: жито, чистий, широкий, кидати, кисіль, гинути, хитрість, щирий, Пущин, гиря, але гілка, Хівря, хіба.

Після шиплячих та г, к, х пишемо і тоді, коли відбувається чергування з о або е: шість, бо шести; захід бо заходу; гірський бо гора; кінь бо коня.

Слід мати на увазі, що в спільних коренях, там, де в російській мові пишеться и, ы, послідовно в українській мові буде и; а якщо в російській мові пишеться о, е, ё, то в українській мові буде і: конь –кінь, кошка – кішка, кит – кит, кот – кіт, горка – гірка, кишка – кишка, щетка – щітка, живучесть – живучість, жизнь – життя, жена – жінка.

Вправи на закріплення

Вправа 1. Запишіть українською мовою подані нижче слова.

Токарь, степь, любовь, ключ, Сибирь, вратарь, секретарь, роскошь, богатырь, Обь, Харьков, Сёмушкин, слёзы, барельеф, Белинский, Багрицкий, Старицкий, Симферопольский.

Вправа 2. Утворіть прикметники за допомогою суфіксів -ян-, -яч-.

Торф, морква, тьма, різьба, дерево, дух, мавпа, корова, риба, жаба, мед.

Вправа 3. Поясніть написання і відсутність м’якого знака чи апострофа.

Тоненький – тонший, маленький – менший; рибалчин – Маньчин, баский – селянський, няньці – Меланці, слизький – в’язкий; буря – бур’ян, підйом – під’язичний, морквяний – торф’яний, тьмяно – рум’яно; тоненько – Тарасенко, палець – палац; відсвяткували – відв’язали, дзвякнути – зів’янути.

Вправа 4. Поставте подані дієслова в 3-й особі однини і множини теперішнього часу і в 2-й особі однини і множини наказового способу. Поясніть вживання м’якого знака.

Різати, забезпечити, вірити, кликати, поглянути, покинути.

Вправа 5. Поставте, де треба, м’який знак, апостроф, -йо- або -ьо-.

1. Залізо б...ють і гнут... прекрасну мід... в горбатих м...язах руки чоловіка (М.Бажан). 2. Луки рутв...яно зеленіют... (О.Гончар). 3. Враз летит... зв...язківец... у штаб батал...ону (О.Підсуха). 4. Троянда в...яне й ронит... пелюстки, додолу ронит..., як багр...яні сльози (В.Сосюра). 5. Ой зв...язала дівчинон...ка рутв...яний вінок, закрасила голівон...ку, пішла у танок (І.Манжура). 6. Під...омні крани шию журавлину здивовано здіймали догори (Л.Дмитренко). 7. С...огоднішн...ої роботи на завтра не відкладай (Нар.творч.). 8. В роботі “ох”, а їсть за тр...ох (Нар. творч.). 9. Поля до сон...ця пнут... зелені пал...ці (П.Тичина).

Вправа 6. На місці крапок поставте и або і.

К...льк...сть, блак...тний, к...сіль, заг...бель, к...шеня, Батьк...вщина, ч...сто, щ...ро, г...рка, ч...пляється, ч...ткий, к...нутий, щ...льний, ч...сло.

Вправа 7. Слова і словосполучення запишіть українською мовою.

Отчим, чижик, гирька, гость, кот, кит, кошка, кишка, крот, крошка, крышка; горькая полынь, хитрая лиса, жизненный путь, конец мученьям, начинать сначала, ржаное поле, сосновые шишки, неуклонный процесс, моё Отечество, любимый цвет, любимая Отчизна.

Вправа 8. Вставте апостроф чи м’який знак.

Інтерв...ю, суб...єкт, б...юро, кур...йозний, Робесп...єр, міл...йонер, комп...ютер, В...єтнам, павіл...йон, К...юрі, Ж...юль Верн, ад...юнкт, д...Аламбер, кон...юнктура.

Вправа 9. Зіставте і поясніть правопис поданих нижче слів.

Пам’ятай – Помяловський, з’єднати – зекономити, кур’єр – курйозний, без’язикий – безіменний.