Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттям “спілкування”, “етикет”.

2. Охарактеризуйте форми спілкування відповідно до правил етикету.

3. Назвіть та дайте визначення видам спілкування.

4. Індуктивний та дедуктивний способи мислення. Аналогія.

5. Які засоби, крім мовних, використовуються під час ділового спілкування, яку роль вони відіграють?

6. У чому специфіка телефонної розмови, які вона має переваги і недоліки порівняно з особистим безпосереднім спілкуванням?

7. Скільки може тривати телефонна службова розмова? Хто починає і хто її завершує?

8. Яка специфіка представлення військовослужбовців під час телефонної розмови?

Граматичний матеріал

ОрфограФіЯ

Чергування голосних і приголосних звуків

Чергування голосних звуків

Чергування (історичні та позиційні)  це закономірні зміни в частинах слова як при творенні його, так і при зміні:

а) у префіксі (відхиляти  одхиляти);

б) у корені ( везти  возити, стерти  стирати, грім  грому);

в) у суфіксі (сніжок  сніжку, стілець  стільця);

г) у закінченні (батькова  батьків, у п’ятому  у п’ятім).

Найдавніші чергування:

е-о: нести  носити,

е-и-: стерти  стирати  тру,

а-у: трясти  трусити,

е-і: плести  заплітати,

а-і: садити  сісти,

у-о-и: сухо  сохнути  засихати.

Вимова і написання наголошених голосних особливих труднощів не викликають. Проте деякі ненаголошені голосні вимовляються нечітко й, отже, наближаються до близьких за вимовою голосних Наприклад: села  посе^илити  се^ило, жити  жи^ет’:а  жи^еве тощо.

Чергування О, Е з І.

Історичне чергування О, Е з І пояснюється наявністю відкритого чи закритого складу у сучасній українській мові: стола  стіл, речі  річ, доходити  відійшов, берегти  зберіг, зоря  зірка, борона  борін.

О, Е з І не чергуються:

1. у закритому складі, коли О, Е вставні (веселка  веселок, сестра  сестер) чи випадні (колосок  колоска, човен  човна);

2. у звукосполученнях -ЕРЕ-, -ЕЛЕ-, -ОЛО-, -ОРО- (берег, мороз, шелест, молочний, але поріг, оберіг), а також у сполученнях -ЕВ-, -ОВ-, -ЕР-, -ОР- між приголосними: певний, жовтий, червень, горб;

3. у частинах складних слів -ВОД, -ВОЗ, -НОС, -РОБ, -ХОД, якщо звук О наголошений: хоровод, електровоз, водонос, винороб, скороход. Проте у словах на позначення предмета і в похідних від них О переходить в І: газопровід, громовідвід, але лісозавод, паровоз;

4. у суфіксах -ЕНК-, -ЕНЬК-, -ЕСЕНЬК-, -ОНЬК-, -ЕЧК-, -ОЧК-, -ТЕЛЬ-: Короленко, маленький, білесенький, зіронька, сонечко, учитель;

5. не чергується Е з І в закінченні -ЕШ- дієслів теперішнього та майбутнього часу: везти  везтимеш, плачеш  плакатимеш;

6. в абревіатурах: сількор, повпред.

Чергування Е з О після шиплячих та Й.

Після Ж, Ч, Ш, Щ та Й може вимовлятися і писатися Е або О: пшениця  пшоно, вечеря  вечора, шести  шостий, боєць  бойовий. Е пишеться перед м’яким приголосним та перед складом з Е (челюсті, шерех, ущелина), О  перед твердим приголосним і перед складом з А, О, У, И ( з колишнім Ы): учора, чорна, жолудь, щогла, чотири.

Чергування Е, О з нулем звука.

Е, О чергуються з нулем звука у формах слів та нових словах. При зміні слова голосні О, Е в суфіксах можуть випадати: дзвінок  дзвінка, палець  пальця, сосна  сосон і сосен, темний  тьма.

Чергування ІЙ, УВ.

Воно називається позиційним, бо вживаються звуки та відповідні їм літери стосовно позиції, яку займають між іншими. Якщо попереднє слово закінчується, а наступне починається з приголосного, то вживається І та У: сад і город, виноград і калина, вихід у місто, запис у конспекті. Якщо попереднє слово закінчується на голосний звук і наступне починається з голосного, то закономірно вживати приголосні: живу в Одесі, поїхала в Остер. Для низки українських слів зміна УВ неможлива, бо вона може викликати зміну значення: вправа і управа, вклад і уклад, вдача і удача, умова і вмова (вмовляння). На початку речення надається перевага І та У: І смеркає, і світає, день божий минає. У колі друзів дорогих скажу я слово.