Українська наукова термінологія в системі підготовки військовослужбовця

змістовий модуль 1.1.1

Вступ. Знання сучасної української літературної мови як умова культури професійного спілкування

Завдання навчальної дисципліни “Українська мова за професійним спрямуванням”. Законом про освіту в Україні передбачено, що основними принципами виховання на всіх освітніх рівнях є принцип гуманізації, принцип національно-патріотичної спрямованості та врахування суспільно-історичного досвіду і культурних традицій українського народу. Ці принципи повинні забезпечити формування особистості молодої людини не тільки як кваліфікованого фахівця у своїй галузі, але й як відданого своїй Батьківщині громадянина-патріота, який докладе всіх зусиль для розвитку держави і її майбутнього. Значне місце у реалізації цих принципів посідає вивчення державної мови та вільне володіння нею, зокрема у сфері професійного спілкування.

Курс української мови спрямований на підвищення загальної мовленнєвої культури, вивчення головних ознак наукового і ділового стилів, правил оформлення наукових праць, засад ораторської майстерності, а також на знайомство з фаховою термінологією, відпрацювання навичок її застосування.

Сучасні професії вимагають чітких знань термінології технічних наук, застосування її у практичній діяльності з метою забезпечення якісної роботи, раціонального обміну інформацією між працівниками певної галузі, розвитку термінології своєї професії, удосконалення технічних засобів, комп’ютеризації виробничого процесу тощо.

Майбутній офіцер, а згодом, можливо, керівник певного підрозділу, повинен володіти культурою управління, необхідною складовою якої є діловодство. На якій би посаді не довелось працювати, майбутній фахівець з вищою освітою матиме справу з діловою документацією, тож під час вивчення писемного ділового мовлення розглядаються відомості про різні види документів, їхню структуру, риси синтаксису ділового стилю, добір слів тощо.

У темах, пов’язаних з усним мовленням, приділено увагу особливостям української літературної вимови, наголосу, специфіці стилістичного вживання слів відповідно до ситуації, особливостям телефонної розмови. І від того, якою мірою володіє фахівець культурою ділового спілкування, залежить успіх його діяльності, її результативність. Вивчення української мови за професійним спрямуванням має для майбутнього військового фахівця велике значення. По-перше, ми живемо в інформаційному суспільстві і без уміння передавати й обробляти інформацію неможлива взагалі будь-яка діяльність. Поняття культури управління органічно включає в себе культуру взаємин між працівниками, особливості спілкування начальників і підлеглих.

По-друге, для військового спеціаліста важливо не лише володіти кваліфікацією цієї справи, а й оволодіти її специфічною мовою, її термінологією і певними мовними зворотами (фразеологією). У курсі української мови відбувається процес збагачення словникового запасу за рахунок наукової, загальнотехнічної, спеціальної, ділової та суспільно-політичної термінології.

По-третє, йде процес поглиблення загальних мовних норм, бо і мова професії, і діловодство спираються на єдині закони сучасної української літературної мови, обов’язкові для кожної культурної людини. Мова йде про правила орфоепії, орфографії і пунктуації, стилістики.

По-четверте, йде процес підвищення загальнокультурного і риторичного рівня тих, хто навчається, формування їхнього уміння використовувати набуті риторичні знання у майбутній роботі з підлеглими під час публічного спілкування.

Усе це спрямовано на підвищення культури мовлення як необхідної складової загальної культури особистості. Згадаймо знаменитий сократівський вислів: “Заговори, щоб я тебе побачив”. Ніщо так швидко і всебічно не охарактеризує загальну культуру людини, як її власна мова.

Значення української мови у професійній діяльності військовослужбовця. До сучасного військового фахівця висуваються суворі вимоги щодо його спеціальної підготовки. Не менш важливими є вимоги досконалого володіння українською мовою, знання фахової термінології та бездоганного виконання ним професійних обов’язків в україномовному середовищі. Курс української мови  це не просто повторення чи вивчення правил української мови. Ця навчальна дисципліна покликана підготувати курсантів до майбутньої праці. Усі фахівці повинні знати термінологію своєї професії та вміти нею користуватися, уміти оформляти наукові праці та ділові папери українською мовою відповідно до сучасних вимог, знати правила користування документами та їхнього зберігання.

Військовий фахівець має знати також закони риторики, основи ораторського мистецтва, основні ознаки мовної культури оратора, правила підготовки та проведення публічних виступів.

Викладання курсу передбачає також підвищення рівня культури усного та писемного мовлення, розвиток комунікативних навичок у професійній діяльності. Такий розвиток комунікативних навичок передбачає навчання науково-технічної термінології, оскільки без систематичної роботи над її засвоєнням неможливо підготувати кваліфікованих фахівців військової справи, здатних лаконічно, чітко і правильно висловлювати свої думки щодо професійних проблем.

Як правило, в усному та писемному мовленні військовослужбовців переважають короткі фрази, переривчастість і недостатня логічність викладу, наявність брутальних слів і слів-паразитів, що ускладнює сприйняття та розуміння їхніх висловлювань. Але ж загальновідомо, що мова фахівця повинна бути змістовною, точною, логічною, виразною, зрозумілою, стислою для полегшення спілкування, для зосередження уваги підлеглих на головному, для економії часу та зусиль на розуміння і виконання наказів командирів.

Тому вивчення цієї навчальної дисципліни має велике значення для формування і розвитку особистості майбутнього військового фахівця.

змістовий модуль 1.1.2