Оформлення елементів наукових праць

Оформлення елементів тексту (цитати, посилання). Цитування – це один із способів відтворення чужої мови. Цитата – це дослівний уривок з тексту або висловлювання для підтвердження якоїсь думки.

Розглянемо правила використання цитат у наукових працях.

1. Цитати, як правило, беруться в лапки.

2. Цитата може наводитися зі словами автора, тоді вона оформляється так само, як пряма мова. Наприклад: Сервантес писав: “Ніщо не коштує так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість”.

3. Цитата може доповнювати авторське речення, бути його складовою частиною. Тоді цитата пишеться з малої букви і береться в лапки. Наприклад: Максим Рильський зазначав, що мову треба плекати “як парость виноградної лози”.

4. Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск слів позначається трьома крапками, що можуть стояти на початку, в середині або в кінці цитати. Наприклад: “Він вийшов з народу, жив з народом і … був з ним міцно й кровно зв’язаний”,  писав про Т.Шевченка М.Добролюбов.

5. Цитата, записана віршем, у лапки не береться. У кінці її і після вказівки на джерело ставиться крапка. Наприклад:

І мене в сім’ї великій,

Сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

(Т.Шевченко. “Заповіт”).

6. Різновидом цитати є епіграф. Указівка на джерело пишеться під епіграфом праворуч, крапка після неї не ставиться. Наприклад: епіграф до одного з розділів “Сорочинського ярмарку” М.Гоголя:

За моє жито мене ж і бито.

Прислів’я

Посилання (виноска)  уривок, витяг з твору, роботи, на який посилаються у викладі, з точною назвою джерела і вказівкою на відповідну сторінку. Існують 2 типи посилань:

1. ті, що подаються наприкінці сторінки;

2. ті, що подаються всередині тексту.

У науково-дослідницьких працях здебільшого використовується другий тип. Вони подаються в квадратних дужках і містять:

• номер відповідного джерела у бібліографії;

• сторінку, на якій знаходиться у джерелі наведена цитата. Наприклад: [4, с.25 ];

• якщо автор реферату посилається на роботу в цілому, то вказується тільки її номер;

• якщо посилання подається на кілька робіт, то їхні номери відокремлюються крапкою з комою. Наприклад: [4; 6; 7; 10] або [4, с.2527; 6, с.1316; 7, с.1116].

Питання для самоконтролю

1. Що таке науково-дослідна робота?

2. Що таке навчально-дослідна робота?

3. Засоби структурування наукових текстів.

4. Визначте правила викладання матеріалу наукового тексту.

5. Дайте визначення поняттю “рубрикація”. Розкажіть про засоби структурування наукових текстів.

6. Дайте визначення поняттю “реферат”. Розкажіть про етапи підготовки реферату.

7. Визначте й охарактеризуйте структуру реферату. Вимоги до його оформлення.

8. Що таке бібліографічний опис?

9. Назвіть і охарактеризуйте види бібліографічного опису.

10. Назвіть основні джерела бібліографічних відомостей.

11. Що таке посилання? Визначте правила оформлення посилань.

12. Що таке цитата? Способи оформлення цитат.

блок змістових модулів 1.3

Ділове мовлення у професійній діяльності військовослужбовця

змістовий модуль 1.3.1

Писемне ділове мовлення

Загальна характеристика писемного ділового мовлення. Ділове мовлення існує у двох формах: усній і писемній. Усна форма ділового мовлення здійснюється за дуже неоднакових обставин: одні вимоги ставить перед нами розмова з кількома людьми, інші – спілкування з однією людиною, ще інші – з аудиторією. Неоднаково ми будуємо розмову, якщо людина сидить перед нами і якщо вона звернулася до нас по телефону. Усіх ситуацій, у яких відбувається усне ділове мовлення, не перелічити, але з практики ми знаємо, що коли змінюється ситуація мовлення – змінюється й сама мова.

Писемне мовлення є основним для ділових людей, бо саме через ділову документацію, листування встановлюються певні ділові контакти. Одиницею писемного мовлення є текст різного характеру. Залежно від змісту текст поділяють на частини  абзаци, які пов’язані логічним зв’язком.

Особливості писемного ділового мовлення. Писемне мовлення відрізняється від усного і має такі особливості:

• писемна мова фіксується графічними знаками (слід зауважити, що вона може передаватися як за допомогою літер, так і малюнків, схем, формул та інших символів);

• писемна мова завжди спирається на усне мовлення і є вторинною. Вона завжди фіксує чиюсь висловлену думку і сприймається органами зору;

• писемна мова  це форма в основному монологічна;

• писемна мова характеризується більшою регламентацією мовних засобів, точнішим добором відповідної лексики;

• у писемній мові переважає особливий стиль, дещо традиційна форма викладу, загальноприйняті структури документів, правила вживання специфічних словосполучень;

• у писемній мові виокремлюють тексти за сферою спілкування.

Діяльність, що охоплює питання документування (тобто створення документів) й організації роботи з документами у процесі здійснення управлінських дій, називається справочинством (діловодством).

Документ, або діловий папір  це основний вид ділового мовлення, письмовий текст про дійсні факти та події, що побудований за певною схемою і виконує конкретну функцію. Іншими словами, документ  це засіб фіксації певним чином на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності та розумової діяльності людини.

Документи широко використовуються у нашій повсякденній діяльності як джерела і носії інформації, вони мають сприяти вдосконаленню внутрішньої організації будь-якого підприємства, закладу чи установи, є підставою для прийняття рішень, узагальнень, довідково-пошукової роботи. Тому ділові папери мають велике правове й господарське значення.

Існують загальні вимоги до мовних засобів ділових паперів:

1. не вживати образних висловів, емоційно-забарвлених слів і синтаксичних конструкцій;

2. уживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу: відповідно до, у зв’язку з, згідно з, з метою, потрібний для, в порядку;

3. уживати синтаксичні конструкції типу: доводимо до вашого відома, що … , нагадуємо Вам, що ..., підтверджуємо з вдячністю ..., у зв’язку з вказівкою ..., відповідно до Вашого прохання ...;

4. дієприслівникові звороти вживати на початку речення: враховуючи..., беручи до уваги..., розглянувши..., вважаючи... ;

5. уживати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови і зрозумілі для широкого кола читачів;

6. уживати прямий порядок слів у реченнях (підмет передує присудкові; означення  перед означуваними словами; додатки  після керуючого слова; вставні слова  на початку речення);

7. щоб не виявляти гостроти стосунків з партнером, слід замінити активну форму дієслова на пасивну. Наприклад: Вам ще не висловлені пропозиції ...;

8. уживати інфінітивні конструкції: створити комісію ..., відкликати працівників ...;

9. у розпорядчих документах треба вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу: наказую ... пропоную ...;

10. використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які пишуться у справочинстві, за загальними правилами: р-н, обл., км, напр., канд. філол. наук;

11. надавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомогою слів: Шановний..., Високошановний..., Вельмишановний..., Високоповажний... .

змістовий модуль 1.3.2