- •Передмова
- •Українська наукова термінологія в системі підготовки військовослужбовця
- •Вступ. Знання сучасної української літературної мови як умова культури професійного спілкування
- •Норми сучасної української літературної мови як необхідна складова професійної культури фахівця
- •Стилі сучасної української літературної мови
- •Характеристика стилів сучасної української літературної мови
- •Науковий стиль як форма вираження наукової думки у професійній діяльності військовослужбовця
- •Терміни як основні мовні засоби наукового стилю
- •Виникнення української наукової термінології
- •Лексичні особливості професійного мовлення військовослужбовця
- •Термінологічні словники як додаткове джерело інформації для військовослужбовця
- •Професійна термінологія як складова частина української спеціальної лексики
- •Питання для самоконтролю
- •Проаналізуйте офіційно-діловий стиль (сфера застосування, призначення, ознаки й мовні особливості, підстилі).
- •Оформлення наукових праць
- •Наукова робота як один із показників професійної підготовки майбутнього фахівця
- •Мова та стиль наукового дослідження
- •Мовне оформлення реферату
- •Оформлення бібліографії до наукових праць
- •Загальні правила опису
- •Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел
- •Приклади оформлення бІблІографІЧного опису у списку
- •Оформлення елементів наукових праць
- •Питання для самоконтролю
- •Назвіть основні джерела бібліографічних відомостей.
- •Ділове мовлення у професійній діяльності військовослужбовця
- •Писемне ділове мовлення
- •Класифікація ділових паперів
- •Вимоги до оформлення ділових паперів
- •Оформлення документів у повсякденній діяльності майбутнього фахівця
- •Автобіографія це документ, у якому особа власноручно у хронологічному порядку повідомляє основні факти своєї біографії.
- •Оформлення довідково-інформаційних документів
- •Організація роботи з документами в установі
- •Оформлення офіційної кореспонденції (службові листи, телеграми). Лист – це писаний текст, метою якого є повідомлення адресата про щось. Листи бувають особисті (приватні) та офіційні (службові).
- •Робота з вхідними і вихідними документами у військовій частині (установі)
- •Штабна культура військовослужбовця
- •Питання для самоконтролю
- •Ораторське мистецтво у професійній діяльності військовослужбовця
- •Розвиток ораторського мистецтва від античності до сучасності у світовій духовній культурі
- •Розвиток ораторського мистецтва у вітчизняній духовній культурі
- •Види красномовства та сфери його застосування
- •Ораторське мистецтво у професійній діяльності військовослужбовця
- •Засоби, прийоми виразності публічного виступу військовослужбовця
- •Засоби активізації пізнавальної діяльності слухачів під час публічного виступу військовослужбовців
- •Питання для самоконтролю
- •Культура спілкування в різних сферах життєдіяльності військовослужбовця
- •Культура мовлення як складова культури спілкування
- •Культура невербального спілкування як вияв загальної культури військовослужбовця
- •Особливості спілкування у професійній та діловій сферах
- •Основна частина. Перш за все дайте опис ситуації, змалювавши ті обставини, які будуть об’єктом уваги. Наприклад, описом може стати плавний перехід від вступу-афоризму до конкретної ситуації:
- •Мистецтво ведення діалогу та суперечок у різних сферах спілкування
- •Способи спростування. У полеміці існують такі способи спростування:
- •Закінчення. Проблеми вдосконалення професійного мовлення військовослужбовця та культура ораторського мовлення
- •Питання для самоконтролю
- •Граматичний матеріал
- •ОрфограФіЯ
- •Чергування голосних і приголосних звуків
- •Чергування голосних звуків
- •Чергування приголосних звуків
- •Вправи на закріплення
- •Написання м’якого знака, апострофа, сполучення йо, ьо. Написання и, і після шиплячих та г, к, х Правила вживання м’якого знака
- •Правила вживання апострофа
- •Правопис и, і після шиплячих та г, к, х
- •Вправи на закріплення
- •Спрощення у групах приголосних
- •Подвоєння та подовження приголосних
- •Вправи на закріплення
- •Правопис слів іншомовного походження Неподвоєні й подвоєні приголосні
- •Вживання апострофа та м’якого знака
- •Правопис и, і, ї
- •Вправи на закріплення
- •Утворення чоловічих і жіночих імен по батькові
- •Вправи на закріплення
- •Вживання великої літери та лапок
- •Вправи на закріплення
- •Правопис прізвищ
- •Відмінювання прізвищ
- •Вправи на закріплення
- •Правопис префіксів
- •Вправи на закріплення
- •Правопис іменників Закінчення іменників чоловічого роду
- •Давальний відмінок однини
- •Орудний відмінок однини
- •Відмінювання іменників IV відміни
- •Зразки відмінювання іменників, що мають суфікс -ен-
- •Написання частки не з іменниками
- •Вправи на закріплення
- •Правопис прикметників Пишуться разом
- •Пишуться через дефіс
- •Частка не з прикметниками
- •Відмінкові закінчення прикметників
- •Вправи на закріплення
- •Уживання та правопис дієслів і дієслівних форм Правопис особових закінчень дієслів
- •Дієприкметник
- •Творення і правопис дієприкметників
- •Відмінювання і вживання дієприкметників
- •Дієприслівник
- •Вправи на закріплення
- •Правопис прислівників
- •Вправи на закріплення
- •Правопис числівників
- •Відмінювання числівників
- •Основні правила запису цифрової інформації
- •Вправа на закріплення
- •Правопис службових частин мови Правопис прийменників
- •Вправи на закріплення
- •Правопис сполучників
- •Вправи на закріплення
- •Правопис часток
- •Вправи на закріплення
- •Пунктуація простого речення. Тире між членами речення
- •Вправи на закріплення
- •Пунктуація складного речення
- •Вправи на закріплення
- •Практичний матеріал для закріплення знань за фахом Норми та стилі
- •Правила оформлення бібліографії
- •Вправи для перекладу
- •Науково-технічні тексти для перекладу
- •Логіко-риторичні завдання
- •Остап Вишня. Одного разу, в неділю, ми з кумом, ще й на достойне не дзвонили, не видержали: хильнули. І добренько-таки хильнули. Коли ось Лукерка з церкви!
- •3. Ясність – головне достоїнство мовлення (Аристотель).
- •Тестові завдання Тест 1
- •Мовно-культурологічні завдання
- •Вправа 8. Прочитайте текст. Спробуйте переказати його, змінивши композицію так, щоб він починався з висновків. Якого ораторського ефекту ми при цьому досягаємо?
- •Додатки
- •Орієнтовний перелік запитань до індивідуальної бесіди
- •Оцінювання доповіді курсанта
- •Методика соціокультурологічного обстеження культури мовлення
- •Словник для застосування риторичних прийомів під час бесід, рольових та ділових ігор
- •Висновки
- •Література
- •61023, Харків-23, вул. Сумська, 77/79
Оформлення бібліографії до наукових праць
Складання списку літератури до наукової праці. Бібліографічний опис – сукупність бібліографічних відомостей про документ (будь-яке видання чи некнижний матеріал), наведених за встановленими правилами і призначених для ідентифікації і загальної характеристики документа.
Бібліографічний опис – це процес і результат складання за певними правилами переліку відомостей про будь-який документ, які ідентифікують цей документ і дозволяють знайти його серед багатьох інших.
Існує три види бібліографічного опису:
“під іменем індивідуального автора” – зумовлюється вибір першого елементу − імені індивідуального автора. Подібний опис дається на книги, статті, доповіді, дисертації і т. ін. при умові, що документ має не більше трьох авторів;
“під найменуванням колективного автора” – означає, що першим елементом обирається найменування установи (організації), яка опублікувала документ. Подібний опис дається на постанови уряду, матеріали конференцій, з’їздів, нарад;
“під заголовком” – передбачає вибір першим елементом основного заголовку документа. Він дається на книги, які мають більше трьох авторів, збірники творів різних авторів із загальним заголовком, книги, у яких автор не зазначений, офіційні матеріали і збірники законів, звіти з НДР, нормативні документи, програмно-методичні матеріали, довідники.
Опис складають на основі безпосереднього вивчення видання. Джерелом бібліографічних відомостей є видання в цілому і, в першу чергу, ті його елементи, які мають вихідні відомості.
Основні джерела: титульний аркуш, перша і остання шпальти газет, перша і остання сторінки тексту складової частини видання, зворот титульного аркуша, обкладинка, відомості перед випускними даними, випускні дані, передмова, вступ, текст (у тому числі відомості перед текстом), додаток до видання.
Найбільш повним джерелом для складання опису видань і їхніх частин є титульний аркуш (перша шпальта газети, перша сторінка тексту складової частини). Якщо видання має більше одного титульного аркуша, то в якості джерела обирається той, який містить найбільш повні бібліографічні відомості.
В описі застосовують умовні розділові знаки, які ідентифікують області та елементи і сприяють розумінню описів, складених різними мовами.
Опис складають, як правило, мовою тексту видання. Окремі елементи можуть бути наведені в описі різними мовами, якщо вони так зазначені у виданні.
В описі зберігаються норми сучасної орфографії, прийняті для мови, якою складено опис.
Опис літератури повинен містити обов’язкові елементи.
Прізвище та ініціали автора чи авторів.
Назва книги (статті тощо), а також відомості, що пояснюють назву книги (літературний жанр, призначення, видання, вид видання і т. ін.).
Місце видання, видавництво, рік видання.
Кількість сторінок книги (або статті).
Загальні правила опису
Опис книги (статті) ведеться мовою оригіналу за правилами сучасної орфографії і пунктуації.
Описи робіт 1,2,3-х авторів починаються з прізвищ та ініціалів авторів; описи робіт 4-х і більше авторів починаються з назви роботи, а далі – ініціали і прізвища авторів.
Дані для опису друкованої роботи беруть з обкладинки, титульного аркуша, випускних даних тощо.
Під час опису використовують такі розділові знаки:
: (двокрапка) – перед найменуванням видавництва;
/ (скісна риска) – перед деякими додатковими відомостями;
, (кома) – після назви видавництва (тобто перед роком видання);
// (дві скісних риски) – використовуються під час опису частини (розділу, статті тощо) роботи;
; (крапка з комою) – для відмежування основних авторів роботи від інших осіб, які брали участь у створенні роботи;
. – (крапка і тире) – перед відомостями про повторність видання, перед місцем видання тощо.
Скорочення у назвах робіт не допускають.
Розглянемо основні правила опису книг.
Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дисертацій), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.
