Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Макет.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
12.74 Mб
Скачать

Оформлення бібліографії до наукових праць

Складання списку літератури до наукової праці. Бібліографічний опис – сукупність бібліографічних відомостей про документ (будь-яке видання чи некнижний матеріал), наведених за встановленими правилами і призначених для ідентифікації і загальної характеристики документа.

Бібліографічний опис – це процес і результат складання за певними правилами переліку відомостей про будь-який документ, які ідентифікують цей документ і дозволяють знайти його серед багатьох інших.

Існує три види бібліографічного опису:

  1. “під іменем індивідуального автора” – зумовлюється вибір першого елементу − імені індивідуального автора. Подібний опис дається на книги, статті, доповіді, дисертації і т. ін. при умові, що документ має не більше трьох авторів;

  2. “під найменуванням колективного автора” – означає, що першим елементом обирається найменування установи (організації), яка опублікувала документ. Подібний опис дається на постанови уряду, матеріали конференцій, з’їздів, нарад;

  3. “під заголовком” – передбачає вибір першим елементом основного заголовку документа. Він дається на книги, які мають більше трьох авторів, збірники творів різних авторів із загальним заголовком, книги, у яких автор не зазначений, офіційні матеріали і збірники законів, звіти з НДР, нормативні документи, програмно-методичні матеріали, довідники.

Опис складають на основі безпосереднього вивчення видання. Джерелом бібліографічних відомостей є видання в цілому і, в першу чергу, ті його елементи, які мають вихідні відомості.

Основні джерела: титульний аркуш, перша і остання шпальти газет, перша і остання сторінки тексту складової частини видання, зворот титульного аркуша, обкладинка, відомості перед випускними даними, випускні дані, передмова, вступ, текст (у тому числі відомості перед текстом), додаток до видання.

Найбільш повним джерелом для складання опису видань і їхніх частин є титульний аркуш (перша шпальта газети, перша сторінка тексту складової частини). Якщо видання має більше одного титульного аркуша, то в якості джерела обирається той, який містить найбільш повні бібліографічні відомості.

В описі застосовують умовні розділові знаки, які ідентифікують області та елементи і сприяють розумінню описів, складених різними мовами.

Опис складають, як правило, мовою тексту видання. Окремі елементи можуть бути наведені в описі різними мовами, якщо вони так зазначені у виданні.

В описі зберігаються норми сучасної орфографії, прийняті для мови, якою складено опис.

Опис літератури повинен містити обов’язкові елементи.

  1. Прізвище та ініціали автора чи авторів.

  2. Назва книги (статті тощо), а також відомості, що пояснюють назву книги (літературний жанр, призначення, видання, вид видання і т. ін.).

  3. Місце видання, видавництво, рік видання.

  4. Кількість сторінок книги (або статті).

Загальні правила опису

  1. Опис книги (статті) ведеться мовою оригіналу за правилами сучасної орфографії і пунктуації.

  2. Описи робіт 1,2,3-х авторів починаються з прізвищ та ініціалів авторів; описи робіт 4-х і більше авторів починаються з назви роботи, а далі – ініціали і прізвища авторів.

  3. Дані для опису друкованої роботи беруть з обкладинки, титульного аркуша, випускних даних тощо.

  4. Під час опису використовують такі розділові знаки:

: (двокрапка) – перед найменуванням видавництва;

/ (скісна риска) – перед деякими додатковими відомостями;

, (кома) – після назви видавництва (тобто перед роком видання);

// (дві скісних риски) – використовуються під час опису частини (розділу, статті тощо) роботи;

; (крапка з комою) – для відмежування основних авторів роботи від інших осіб, які брали участь у створенні роботи;

. – (крапка і тире) – перед відомостями про повторність видання, перед місцем видання тощо.

  1. Скорочення у назвах робіт не допускають.

Розглянемо основні правила опису книг.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дисертацій), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.