1. Що є предметом курсу “Українська мова за професійним спрямуванням”?

2. Назвіть основні завдання курсу “Українська мова за професійним спрямуванням”.

3. Назвіть ознаки сучасної української літературної мови.

4. Охарактеризуйте норми сучасної української літературної мови.

5. Що таке функціональний стиль? Назвіть стилі сучасної української літературної мови.

6. Визначте особливості наукового стилю (сфера застосування, призначення, ознаки й мовні особливості, підстилі).

7. Проаналізуйте офіційно-діловий стиль (сфера застосування, призначення, ознаки й мовні особливості, підстилі).

8. Проаналізуйте публіцистичний стиль.

   9. Дайте визначення поняттю “термін”. Назвіть ознаки терміна й основні вимоги до нього.

   10. Визначте шляхи виникнення українських термінів.

   11. Назвіть ознаки чужомовних слів.

   12. Визначте способи словотвору українських наукових термінів.

   13. Дайте визначення поняттям “номенклатурні знаки”, “професіоналізми”.

   14. Назвіть види мовних словників та охарактеризуйте кожен з них.

блок змістових модулів 1.2

Оформлення наукових праць

змістовий модуль 1.2.1

Наукова робота як один із показників професійної підготовки майбутнього фахівця

Значення наукової роботи у підготовці майбутнього фахівця. Наукова робота є одним з найважливіших засобів підвищення якості підготовки офіцера Збройних Сил України та резерву наукових і військово-педагогічних кадрів, здатних творчо застосовувати в практичній діяльності останні досягнення науково-технічного прогресу й психолого-педагогічних наук.

За способом організації наукова робота у вищому навчальному закладі поділяється на навчально-дослідну та науково-дослідну.

Навчально-дослідна робота курсантів дає можливість прищепити навички творчої роботи за фахом та є невід’ємною складовою частиною підготовки висококваліфікованих, ідейно переконаних фахівців-військовослужбовців, які володіють навичками самостійної дослідної роботи. Формами НДР можуть бути: реферування окремих тем, курсів, що вивчаються; складання бібліографії за певною темою; участь у виготовленні навчально-методичних посібників (таблиць, макетів, моделей тощо). Цей вид роботи охоплює також підготовку повідомлень та рефератів з методологічних питань до семінарських занять; теоретичні та експериментальні розробки під час виконання практичних, лабораторних, курсових та інших робіт.

Науково-дослідна робота ведеться у позанавчальний час і має за мету розвиток творчих здібностей курсантів, прищеплення навичок творчої роботи, підвищення якості підготовки за фахом майбутньої професії. Це участь курсантів у науковій роботі окремих кафедр, поширення знань з певних питань на молодших курсах, участь у наукових конференціях та семінарах за фахом і т. ін.

Вся наукова робота ВНЗ спрямована на те, щоб розширити світогляд курсантів, навчити викладати та відстоювати свої думки та рішення, розвивати навички наукової роботи, здатність до узагальнення та аналізу результатів дослідження, тобто формувати ті риси, без яких сьогодні не можна уявити ні справжнього фахівця взагалі, ні розумного, розсудливого, кваліфікованого офіцера, здатного виховувати своїх підлеглих і докладати всіх зусиль для вдосконалення професіоналізму військовослужбовців.

Види наукових праць. Наукові роботи пишуться для виявлення знань із конкретної дисципліни на певному етапі навчання (закінчення курсу або повного навчання у ВНЗ). Вони підлягають обов’язковому оцінюванню, результати якого фіксуються у відповідних документах (наприклад, протоколах).

Видами наукової роботи є реферат, курсова робота, проект, дипломна робота, стаття, дисертація тощо. За формою подання матеріалу курсова та дипломна роботи подібні до реферату, але за обсягом повинні бути більшими (курсова – 25-30, а дипломна – 50-70 друкованих сторінок).

Структура наукових праць. Кожна з зазначених вище праць має бути написана у науковому стилі, з використанням відповідної лексики, матеріал чітко рубрикується і творчо опрацьовується.

Науковий стиль мовлення передбачає наявність у науковій роботі трьох частин.

1. Вступ. Розкривається сутність і стан наукової проблеми (задачі) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Зазначається актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України. Формулюється мета роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Описується наукова новизна та практичне значення одержаних результатів. Для дисертації – апробація результатів (вказується, на яких наукових з’їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах оприлюднено результати досліджень, що включені до дисертації), публікації (вказують у скількох монографіях, статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані результати дисертації).

2. Основна частина. Складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. У кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

У розділах основної частини подають: огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень; виклад загальної методики і основних методів досліджень. У наступних розділах з вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень з висвітленням того нового, що внесено у розробку проблеми.

Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

3. Висновки. Викладаються найбільш важливі наукові та практичні результати, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (задачі), її значення для науки і практики. Далі формулюються висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. У висновках також необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів.

Структура тексту залежить від ступеня його складності. Тому такий текст членується (рубрикується) для зручності та швидкого опрацювання й уникнення плутанини.

Рубрикація – це поділ тексту наукової роботи на логічні складові частини, які графічно відокремлюються одна від іншої.

Для цього використовують поділ на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, систему нумерації, колір чи фактуру паперу та ін., що в кінцевому рахунку виражає зовнішню будову (структуру) всього тексту і вказує на його складність.

Ступінь складності й форма поділу безпосередньо залежить від обсягу змісту, тематики і призначення роботи.

Найпростішим видом рубрикації є поділ на абзаци. Інформація, що вміщена в межах одного абзацу, повинна виражати закінчену думку. Яким би не був обсяг абзацу, він має являти собою внутрішньо замкнене смислове ціле.

змістовий модуль 1.2.2