4.Ефективність використання енергії.

З метою підвищення ролі управління енергозбереженням, як одного з основних напрямів економічної стратегії держави, необхідно прийняти низку заходів на рівні державного управління, а саме: 

• законодавчо закріпити обов’язкове проведення енергоаудиту для підприємств і організацій бюджетної сфери та ЖКГ; 

• на законодавчому рівні ввести зміни в систему оподаткування для забезпечення компенсації затрат на енергозберігаючі заходи; 

• провести перерозподіл пріоритетів у сфері енергозбереження від центру в регіони, що дозволить залучити місцеві сировинні ресурси; 

• забезпечити, щоб регіональні та державні структури, що відповідають за енергозбереження, не повинні бути в структурі, яка відповідає за розвиток ПЕК, оскільки в них різні інтереси і задачі; 

• енергоаудит повинен стати пріоритетним при складанні планів перспективного розвитку на будь-якому рівні від держави до підприємства; 

• необхідно створити банк даних не тільки для нового ефективного устаткування, але і прогресивних питомих норм затрат енергоносіїв для всіх видів продукції; 

• найбільшу увагу потрібно приділити металургії, хімічній, нафто- і газодобувній галузям, які є найбільш енергоємними виробництвами і в них зосереджено максимальний потенціал енергозбереження. 

Підвищення ефективності використання енергії буде сприяти підвищенню надійності енергопостачання, покращенню екологічної ситуації та зменшенню витрат на імпорт палива. Ефективність використання енергії можна підвищити за рахунок цілої низки програм.  1. Удосконалення законодавства та надання субсидій або фінансової підтримки для програм енергозбереження  Оскільки вкладати кошти в енергозбереження набагато вигідніше, ніж освоювати нові джерела енергії, то політика використання таких стимулів, як податкові пільги та позика під низький відсоток для проведення заходів, пов’язаних із енергозбереженням адміністраціями всіх рівнів повинна виконуватися, оскільки це економічно доцільно. При цьому необхідно пам’ятати, що інвестиції – це найважливіший чинник розв’язання проблем енергозбереження. Вони потребують розробки законодавчої бази, яка би сприяла інвестуванню в енергозбереження та страхуванню ризиків із пріоритетом заходів, які направлені на використання нетрадиційних і поновлювальних джерел енергії. Це є стратегічною задачею з енергозбереження.  До основних напрямів енергозбереження відносяться: 

• вивчення і аналіз потреб регіону в енергоносіях залежно від економічної стратегії його розвитку; 

• створення інформаційної баз енергозберігаючих технологій і устаткування; 

• проведення маркетингу в сфері енерго- та ресурсозбереження; 

• вивчення потенціалу місцевих традиційних, альтернативних і нетрадиційних джерел енергії та можливостей їх використання; 

• розробка бізнес-планів для впровадження енергозберігаючих заходів; 

• розробка регіональних Програм енергозбереження та структури управління енергоефективністю з урахуванням фінансових витрат, механізму залучення коштів і їх компенсації за результатами економічної ефективності;

• проведення енергетичних аудитів на замовлення підприємств і організацій; 

• впровадження розробок наукових і навчальних закладів які направлені на підвищення енергоефективності, із залученням спеціалістів вище згаданих організацій.

2. Широке впровадження програм підготовки та перепідготовки кадрів, інформування і популяризація енергозбереження  Досвід розвинених країн свідчить, що забезпечення необхідною інформацією про способи економії енергії є простим і дуже ефективним засобом. За даними США, кошти, що витрачені на інформування, залучають в енергозберігаючі проекти в 2,5 рази більше капіталовкладень, ніж витрачені на податкові стимули.  Серед основних напрямків регіональної політики енергозбереження є: 

• створення консультаційних пунктів для населення і юридичних осіб щодо питань ефективності використання енергоносіїв; 

• проведення просвітницької роботи в сфері енергозбереження та енергоменеджменту серед молоді, керівників організацій, працівників органів виконавчої влади всіх рівнів, а також підвищення кваліфікації спеціалістів енергетичного профілю підприємств всіх видів власності; 

• створення постійно діючих виставок енергозберігаючих розробок і устаткування; 

• видання інформаційних бюлетенів із рекомендаціями з питань енергозбереження для населення, підприємств і організацій.

3. Реалізація програм керування енергоспоживанням (КЕС)  В Україні на сьогоднішній день основна увага приділяється виробництву енергії, а не програмам КЕС, на дивлячись на те, що вони економічно більш доцільні. Програми КЕС складаються з таких розділів: керування електричним навантаженням і керування енергоефективністю кінцевих споживачів енергії.  Керування електричним навантаженням необхідно для вирівнювання графіків навантаження енергосистем і здійснюється шляхом зменшення навантаження споживачів у період максимуму навантаження енергосистем. Це передбачає створення позапікових режимів роботи устаткування, коротермінове відключення другорядного устаткування й приладів у період максимуму навантаження в енергосистемі, введення ефективних тарифів, систем керування енергоспоживанням та інше. Велике значення має автоматизація і системи керування енергоспоживанням.  Для реалізації програм щодо енергоефективності необхідно нове устаткування, а також система стимулів, яка б охоплювала податкові пільги і позики з низькими відсотками.  У випадку збільшення виробництва електроенергії виникають додаткові витрати на її розподіл, крім цього відбувається забруднення навколишнього середовища.