3.Види стратегій енергозабезпечення.

На економічну ефективність виробництва продукції впливає ріст цін на енергоносії, що приводить до збільшення затрат на виробництво, раціональне використання енергоресурсів і використання нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії, які сприяють зменшенню затрат на виробництво продукції та кількості платежів за викиди в атмосферу. Це дозволяє збільшити об’єми виробництва, підвищити якість продукції та її конкурентноздатність і зменшити енергоємність. Кожний із цих напрямів позитивно впливає на економіку держави в цілому. Таким шляхом ідуть промислово розвинуті країни Європи та світу.  Для досягнення ефективності енерговикористання та організації планового впровадження енергозберігаючих заходів необхідне на всіх рівнях управління економічним розвитком держави впровадження енергоменеджменту.  Енергетичний менеджмент – це багаторівнева система, яка охоплює управління енерговиробництвом і енергоспоживанням. Енергозбереження є однією з складових енергетичного менеджменту, практичним напрямом його діяльності, що використовує передові технології та устаткування. Крім цього, енергоменеджмент передбачає оцінку ефективності використання нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії, розробку цінової політики, правил гри на ринку енергоресурсів, які відповідають інтересам держави, а потім вже бізнесу.  Організація служби енергоменеджменту є основною задачею державного та регіонального управління, а не окремого підприємства. На рис. 2.1. представлена схема багаторівневої структури енергоменеджменту. На підставі цієї схеми можна зробити висновок, що на сьогоднішній день діяльність структури не охоплює задач, які необхідно розв’язати в умовах комплексного підходу щодо забезпечення енергобезпеки та енергонезалежності держави. Середньою ланкою багаторівневої структури є регіональний рівень, основною задачею якого є розв’язання проблем енергоефективного споживання в бюджетній і соціальній сферах. Нижній рівень енергоменеджменту – це окремі об’єкти господарської діяльності незалежно від форм власності та об’ємів виробництва.  Отже, проблема енергозбереження охоплює низку важливих задач, а саме: 

• надійність енергопостачання; 

• політику цін; 

• законодавство та нормативну базу; 

• ефективність використання енергії; 

• охорону довкілля. 

Тільки успішне їх розв’язання забезпечить ефективне використання енергії.  Надійність енергопостачання.Найбільш ефективними засобами забезпечення надійності енергопостачання є:

• максимальне використання місцевих джерел енергії;

•  заохочування використання різних видів палива з метою запобігання домінування одного із них; 

• для поставок нафти і газу необхідні хороші та довгострокові зв’язки з європейськими та іншими країнами;

•  розрахунок за поставлену енергію повинен здійснюватися тільки грішми. 

Україна продовжує прикладати зусилля, щоб за рахунок ефективного використання енергії скоротити імпорт палива та підвищити надійність електропостачання.  Політика цін. Вона повинна охоплювати такі напрями, а саме: 

• ціни повинні відображати реальні витрати, механізм їх утворення повинен бути зрозумілим; оплата за використану енергію повинна бути примусовою; 

• необхідно заохочувати конкуренцію та доступ третьої сторони до електромереж (можливість підключення до конкуруючих мереж або джерел енергії). 

Економічна криза в Україні стимулювала проведення реформи в ціноутворенні для розрахунків за енергію. Внаслідок того промислові підприємства на сьогоднішній день платять за газ за світовими цінами, але ще не уведені ціни, що відповідають витратам на електроенергію та опалення, хоча певний прогрес у цьому напрямі вже досягнутий.