4. Ендоцитоз
Ендоцитоз ( грец.endon — усередині , kytos — посудина, ємність, клітина) — процес активного надходження твердих і рідких речовин із зовнішнього середовища усередину клітини, поширений у всіх типах клітин. Включає фагоцитоз - поглинання твердих частинок, піноцитоз - поглинання рідини та рофеоцитоз - поглинання окремих макромолекул. Термін запропонований у 1963 році бельгійським цитологом Крістіаном де Дюв для опису безлічі процесів інтерналізації, які розвинулися в клітині ссавців.
Типи
Фагоцитоз — процес поглинання клітиною твердих об'єктів, таких якбактерії, віруси, залишки мертвих клітин тощо. Навколо поглинутого об'єкта утворюється велика внутрішньоклітинна вакуоль —фагосома. Розмір фагосом — від 250 нм і більше. Фагоцитоз дуже широко росповсюджений, а у людей та високоорганізованих тварин виконує захисну функцію. Сам процес вперше описав український вчений І. І. Мечніков (1883).
Піноцитоз — процес поглинання клітиною рідких субстратів і дрібних часток із навколишнього середовища. При піноцитозі від мембрани відходять всередину клітини невеликі бульбашки — ендосоми. Вони меньші від фагосом (їх розмір до 150 нм)[Джерело?] і зазвичай не містять великих частинок. Після утворення ендосоми до неї підходить первинна лізосома, і ці два мембранні бульбашки зливаються, утворюючи вторинну лізосому. Процес піноцитозу постійно здійснюють всі еукаріотичні клітини.
Мікропіноцитоз (рофеоцитоз) — відрізняється від фаго- і піноцитозу величиною утворених везикул, які можна спостерігати виключно за допомогою електронного мікроскопа.
4.1 Фагоцитоз
Фагоцитоз (від грец. фагос - пожирати) - це активне захоплення твердих об'єктів мікроскопічних розмірів (частинок органічних сполук, дрібних клітин та ін.) . До фагоцитозу здатні лише певні типи клітин тварин. Адже на відміну від клітин прокаріотів, рослин і грибів, вони позбавлені щільної клітинної стінки. За допомогою фагоцитозу захоплюють їжу деякі одноклітинні (наприклад, амеби, форамініфери) та спеціалізовані клітини багатоклітинних (наприклад, травні клітини гідри) тварин. Макрофаги за допомогою фагоцитозу здійснюють захисну функцію. Вони захоплюють і перетравлюють сторонні частки і мікроорганізми. Явище фагоцитозу в 1892 p. відкрив видатний український учений І.І. Мечников. Процес фагоцитозу відбувається в кілька етапів:
Спочатку клітина зближується з об'єктом, який має захопити. Під час безпосереднього контакту плазматична мембрана клітини огортає об'єкт і проштовхує його в цитоплазму. Так утворюється пухирець, вкритий мембраною (наприклад, травна вакуоля). В цей пухирець надходять гідролітичні ферменти, які перетравлюють захоплений об'єкт, а неперетравлені рештки виводяться з клітини.
4.2 Піноцитоз
Піноцитоз (від грец. піно — п'ю) - процес поглинання клітиною рідини разом із розчиненими у ній сполуками . Він нагадує фагоцитоз, але відбувається здебільшого за рахунок впинання мембрани. Плазматичним мембранам властива і ферментативна активність: вони містять деякі ферменти, які беруть участь у регуляції обміну речовин і перетворенні енергії. Мембранні білки - антитіла — здійснюють захисну функцію. Вони здатні зв'язувати антигени (мікроорганізми і речовини, які клітина сприймає як чужорідні), запобігаючи їхньому проникненню в клітину. Отже, плазматична мембрана є однією з ланок захисних реакцій організму.
У плазматичну мембрану вбудовані також сигнальні білки, здатні у відповідь на дію різних факторів навколишнього середовища змінювати свою просторову структуру і таким чином передавати сигнали до клітини. Отже, плазматична мембрана забезпечує подразливість організмів (тобто, їхню здатність сприймати подразники і певним чином на них відповідати) і здійснює обмін інформацією між клітиною і навколишнім середовищем.
Важлива роль біологічних мембран і в процесах взаємоперетворення різних форм енергії: механічної (наприклад, рух джгутиків, війок), електричної (формування нервового імпульсу), хімічної (синтез сполук, багатих на енергію). Плазматичні мембрани забезпечують міжклітинні контакти у багатоклітинних організмів. У місці сполучення двох клітин тварин, мембрана кожної з них здатна утворювати складки або вирости, які надають цьому сполученню особливої міцності. Клітини рослин сполучаються між собою завдяки утворенню мікроскопічних міжклітинних канальців, вистелених мембраною і заповнених цитоплазмою. Плазматичні мембрани також беруть участь у рості, поділі клітин тощо.