Визначення і оцінка стану зовнішнього середовища фірми. Вибір виду управління. Рівень нестабільності середовища.

Стабільність означає тривале утримання певного стану, коли процеси в системі визначені і змінюються за певними детермінантами.

В практиці суспільних процесів, особливо в процесах ринкових відносин стабільність явище виключне. Ринок завжди утворює непередбачене середовище. В ньому виникають явища різного ступеню звичності, з різним темпом змін, іноді мало або зовсім не передбачувані.

Користування шкалою нестабільності:

1. На основі маркетингових досліджень визначають: які умови діяльності фірми будуть найменш стабільні у найближчі 5-7 років.

2. За шкалою визначають звичність подій, темп їх змін та передбачуваність майбутнього. За цими характеристиками викреслюють схему зв’язку очікуваної нестабільності.

3. Схему зв’язку розділяють пополам вертикальною рискою яка і показує на шкалі середній рівень нестабільності.

Досвід свідчить, що в залежності від ступеню нестабільності застосовуються системи управління:

- при 2,5 – 3,0 управління на основі екстраполяції (довгострокове планування);

- при 3,0 – 3,5 управління на основі передбачення змін – стратегічне планування, вибір стратегічних позицій;

- при вище 3,5 управління на основі гнучких екстрених рішень.

Стратегічне планування – це набір дій та рішень, які приймає керівництво і які стосуються розробки специфічних стратегій, які мають допомагати організації досягти цілей. В процесі планування вирішуються питання:

розподіл ресурсів;
адаптація до зовнішнього середовища;
внутрішня координація;
організаційне, стратегічне передбачення.

За результатами побудови шкали нестабільності визначимо доцільний тип стратегічного управління підприємством.

Управління за результатами

Довгострокове планування вважається (Т.Х. Попов, І. Ансофф) різновидом стратегічного планування. Це базується на тому, що в цьому випадку визначається довгостроковий прогноз стосовно стратегічних ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища, організаційне стратегічне передбачення і внутрішня координація. Реалізація довгострокового плану – безперервний процес моніторингу програми і структури системи і корекція їх по досягнутих результатах. Таким чином формується система “управління за результатами”. Кожна стратегія націлена на результат.

Структура процесу визначення результатів

Стратегічне планування