Трансцендентальний емпіризм

Дельоз говорив: „Я завжди відчував, що – емпірик”

Експериментаторським підходом пронизана вся творчість Дельоза. Але, коли Дельоз говорить, що він емпірик, то додає „тобто плюраліст”

Це означає, пояснює Дельоз в передмові до „Діалогів”, що є два „концепта” – емпіричний, тобто плюралістичний і моністичний, тобто раціоналістичний.

Раціоналісти розпочинають з абстрактного і прагнуть підтвердити його в конкретному. Так вони розпочинають з „Єдиного”, „Цілого”, „Суб’єкта” (абстракцій) і далі відшукують процес узгодження їх з конкретним – знанням, істиною, історією…

Емпіризм навпаки, ні цілісність, ні єдність, а множинність. Тут предметом думки є не терміни і елементи, а те, що існує між ними: „Концепт існує в емпіризмі, як і в раціоналізмі, але у нього інша природа: концепт виступає як буття-множинністю, а не як буття-одним (цілим, суб’єктом)”.

До уваги тут береться саме це «між», зв’язки. Лінія йде не від однієї точки до іншої, а проходить між точками, постійно роздвоюючись та зміщуючись.

Такі множинності складаються із становлення без історії, з індивідуації без суб’єкта. Якщо в раціоналізмі концепт існує як буття-одного, тотожного, то в емпіризмі – буття-множинним.

Такий емпіризм – «це містицизм понять».

Такий емпіризм протилежний традиційному, він трансцендентальний.

В цій сфері трансцендентального емпіризму сутнісним є зв’язки, такі, які ґрунтуються на фундаментальній розрізненості. Тому акцент робиться не на тотожності, а на відмінності. Визначальними принципами емпіризму є диференціація та розрізнення.

Це саме стосується і Ідей. Ідеї, як і речі є принципово розрізненими. Тому традиційний (модерний) дискурс ґрунтується на логіці суджень S є P, а постмодерністський – на теорії включаючи (інклюзивних) диз’юнкцій, теорії паратаксичного дискурсу (паратаксис – влаштовування вряд).

Таким чином, трансцендентальний емпіризм – спосіб розсіювання органічної єдності світу і єдності мислення, яке явно, чи неявно передбачається класичним філософуванням, з метою досягти не-органічної перед основи атомізму та відмінності.

Отже, за своєю концептуальністю вчення Дельоза ґрунтується на:

-ідеї по серединності

-всезагальності

-історичній експериментальності

-трансцендентальному емпіризмі.

2. Технологія трансцендентального емпіризму

А) механізм і ресурси розрізнення

Дельоз прагне пояснити механізм і методичні ресурси процесу розрізнення.Для цього він звертається до творчості Канта, тобто закидає себе „посеред Канта”.

Критична філософія Канта є вченням про здібності.

Зрозуміло, що Кант прагне розбудувати стройну систему структури розуму, а його його теорія ґрунтується на гармонії і узгодженості між здібностями розуму.

Але що криється під „підкладкою” („складкою”)?

Для цього необхідно розміститися посеред кантівської думки. Тоді виявиться, що ця узгодженість досить хитка. Тобто здібності (в трьох критиках) різні за своєю природою. Тоді можна йти дальше Канта шляхом Гегеля (Раціональним), або шляхом розрізнення – „в сторону”.

Дельоз детально проводить аналіз трьох критик Канта через призму реконструкції бінарних опозицій. Для цього він застосовує чотири поетичних формули, які дають можливість «розкласти складки» вчення Канта.