Діагностика з використанням спеціальних пристроїв

Спостереження в ендоскопі

• На поверхні культивованої перлини з'являється світла пляма.

Поверхня природної перлини залишається без змін (рис. 1.13..).

а) б)

Рис. 1.13. Принцип ендоскопа

а – шлях променя в природному перлі; б – шлях променя в культивованому перлі

Дифракція в рентгенівському випромінюванні

• Культивована перлина при спостереженні в одному напрямку відкриває чотирикутник (рис. 1.14, а ).

• Природна перлина при спостереженні у будь-якому напрямку відкриває шестикутник (рис. 1.14, б).

а) б)

Рис. 1.14. Лауеграми природного перлу і культивованого перлу

Спостереження в тіньовому рентгені – рентгенівська радіографія

• У культивованій перлині виразно видно межі між ядром та прикриттям.

• У природній перлині меж між ядром та прикриттям не видно, лише на краях силует затемнений.

• Імітації з скляних бусинок непрозорі і мають вигляд білих або чорних плям.

Основні діагностичні ознаки коралів

Корал - це дорогоцінний камінь органогенного походження, який уявляє собою скелетні утворення поліпів, що утворюють колонії. У вапняних морських відкладеннях, живуть так звані поліпи, створюючи общини - однорідні організми.

Велика кількість вапняних відкладень створює роговий, а частіше вапняний, зазвичай червоний, чагарниковий і розгалужений кістяк, який оточує тонка і м'ясиста, найчастіше червона кора або шкірка (шкірочка) - на латині "Conenchym". Через щільний кістяк вапняних відкладень проходять каналики (отвори для прийняття їжі), що з'єднують поліпи і сприяють обміну живності.

Община вапняних відкладень постійно зростає, а на частинах, що відмирають, виростають нові поліпи, що розмножуються. Вони мають біле забарвлення, що є основною відмінністю від червоного кущика.

Вапняні елементи нинішніх вапняних відкладень названі "склеритами". Вони звичайно утворюються у формі окремих восьмипроменевих цеглинок або створюють щільний твердий кістяк - так званий корал дорогоцінний.

У поздовжньому розрізі коралу чітко виділена хвилясто-смугаста текстура.

Діагностичні ознаки коралів:

1. Основна ознака, за якою розрізняють корали - це колір. Відомо майже 2500 видів коралів різного кольору:

• білий,

• рожевий,

• червоний, лавандовий, жовтогарячий,

• блакитний,

• чорний.

У побуті найчастіше використовуються так звані дорогоцінні корали. Інші види і типи коралів, що нижче відмічені, також вапняних відкладень можна вважати цікавими (колекційними) коралами.

У торгівлі часто використовують італійські назви коралів, що обумовлені їх кольором:

• "б’янко" - білий

• "пеллед" ангела - шкіра ангела - бідо темно-рожевий

• "троянді паллидо" - блідо-рожевий

• "троянда виво" - яскраво-рожевий

• "секондо-колоро" - рожевий

• "россо" - червоний

• "россо-скуро" - темно-червоний

• "аркискуро карбоненнто" - колір бичачої крові (насичений темно-червоний).

Таблиця 1.10

Основні діагностичні властивості коралів

Найменування, властивості	Вид коралів
	Дорогоцінні корали	Чорні корали, рогові
Коефіцієнт заломлення	середнє - 1,65 (1,486-1,658)	Середнє - 1,56
Густина	2,65-2,70 г/см3	1,32-1,50 г/см3
Твердість	3,5-4	3-4
Спаяність, злам	розколюється на дрібні частини	-
Блиск	матово-поблискуючи	-
При підігріванні виділяють запах смаленого волосся

3. Всі корали - непрозорі, просвічують у тонких шарах. Блиск матовий, на полірованих поверхнях - скляний. Властивості залежать від складу (від співвідношення мінеральної й органічної речовини).

4. Для текстури коралів характерна наявність зонального або сітчастого малюнка.

Таблиця 1.11

Характеристика коралів та їх імітацій

Назва ювелірного каменю	Властивості імітації
	Коефіцієнт заломлення	Густина	Твердість	Характерні діагностичні ознаки
1	2	3	4	5
Дорогоцінні корали	Середнє 165 (1,486-1,658)	2,65 + 0,05	3,5-4	Будова округла - трохи хвилі смужки. Піниться в сірчаній кислоті, закипає в соляній кислоті. В ультрафіолетових променях має блідо-фіолетовий або пурпурово-червоний
Чорні рогові корали	середнє - 1,56	1,32-1,50	3,0-4,0	Такі ж структурні властивості, як у дорогоцінних коралів. При підігріванні запах смаленого волосся
Палигорський корал (Mg, Al2 OH) SiO10 4H2O	1,55-1,45	2,18 2,08	майже 6	Немає структури корала (текстура каменю – хвилеподібна).
Опал звичайний (місячний)			5-6,5	Немає структури корала
Імітації: Подрібнений порошок СаСо3, забарвлений і спресований з пластичною масою	Приблизно такий же як у коралів	2,70	Приблиз-но як у коралах	Немає структури корала. Забарвлення від жовтогаряча до червоного, у залежності від кольору каменю
Імітації коралів (м-д Жильсона)	-	2,60 2,70	-	-
Скло	1,44-1,90 Звичайно 1,50-1,65	2,3-4,5	5-6	Дефекти - "мошка", свиль, газові бульбашки
Пластик	1,495-1,54	1,35-1,80 Звичайно 1,36-1,42	2,5-3,0	При підігріванні – гострий запах хімії, запах кислого молока або камфори

основні діагностичні ознаки янтарю.

Янтар справжній - це тверда копальнева речовина, утворена зі смоли хвойних дерев типу "Pinus" 35-60 млн. років тому.

Янтар пресований (справжній) - амброїд (Ambreid) - це бурштинова однорідна маса, отримана в результаті підігрівання і пресування невеликих або маленьких шматочків натурального янтарю. Пресований янтар виробляється з 1880 року.

У результаті пресування, під високим (до 1. 000 атм.) тиском, утворюється високої якості однорідна янтарна маса, що має такі ж властивості, як і натуральна.

Питома вага пресованого янтарю більша, ніж натурального. Колір пресованого янтарю в результаті підігрівання стає темним.

Янтар має різні відтінки жовтого і коричневого кольорів. Колір янтарю не є рисою постійного - згодом змінюється від яскраво-жовтого через жовтогарячий до червоного і бурувато-червоного. Додатково можна зустріти янтар із відтінками: червоним, зеленим, блакитним або фіолетовим. Такі відтінки, що зустрічаються в янтарі є унікальними і непостійними. В даний час до найбільш цінного відноситься янтар із зеленим відтінком, фіолетовим або червоним.

Таблиця 1.12