2. Діагностика дорогоцінних каменів органогенного походження

Класифікація перлів:

1. Природні:

1. Дорогоцінні („Орієнталь”, прісноводні (0,25 карат і більше), австралійські (0,25 карат і більше)).

2. Недорогоцінні (прісноводні (до 0,25 карат), австралійські (до 0,25 карат), кафімські (до 0,25 карат), барочні, половинчасті).

2. Культивовані:

1. Прісноводні ( Бива, східні, китайські, японські).

2. Морські („Мабе” складні, „Кеші”).

Діагностичні властивості перлів:

1. Хімічний склад: 91,6% - СаСО₃, 4,0% - конхіолін, 4% - вода, 0,4% фарбувальні домішки.

2. Колір – білі, рожеві, сріблясто-білі, кремові, золотисті, блакитно-білі. (Колір перлів обумовлений ступенем прозорості перламутрової оболонки завдяки чому вони набувають м’якого сріблястого блиску, який ледь вилискує кольорами веселки та забарвленням органічного шару (конхіоліну). Перли бувають білі, рожеві, блакитні, синюваті, фіолетові, золотисті, жовті, сірі, червонуваті, коричневі, бурі, чорні, зрідка зеленуваті, але частіше жовтуваті або сіруваті з блакитним відтінком та перламутровим блиском. Усі кольори, крім чорного, слабкі. На колір перлів значно впливають домішки хімічних елементів у воді, де мешкають перлоносні молюски. Тому перли різних водойомів значно відрізняються за кольором. Перли Перської затоки мають кремовий відтінок, перли зі Шрі-Ланки – блідо-рожеві; білими та сріблясто-білими бувають австралійські перли, червону­вато-коричневими та чорними – мексиканські, із зеленуватим відтінком – японські. Надзвичайно гарним є золотисте забарвлення австралійських перлів. Колір перлів залежить в основному від кольору органічної речовини, що в них знаходиться, та від домішок різноманітних хімічних елементів у морській воді. Досить дорогі рожеві перли зростають у морській воді, яка містить підвищену кількість марганцю. Збагачуючи різними хімічними елементами морську воду на перлинних плантаціях, отримують блакитні, оранжеві і навіть лілові перли. Що зумовлює чорне забарвлення перлів, остаточно ще не з’ясовано. Впливають на забарвлення пористість та густина перлів, будова морського дна, швидкість підводних течій, температура води, вид перлинниці та колір її мушлі, місце, де знаходиться перлина в тілі молюска. Проте найголовніші фактори забарвлення – це вид молюска та домішки хімічних елементів у воді. Колір перлини встановлюють візуально, користуючись визначеннями основний тон та відтінок).

3. Густина – 2,66-2,78 г/см³.

4. Показник заломлення – 1,53-1,69.

5. Твердість – 3,5.

6. Блиск – перламутровий, матовий.

7. Розмір – 3-10 мм.

8. Товщина оболонки – 0,35-5 мм.

9. Структура поверхні – терасна. Структура перлини відбиває багаточисельні послідовні стадії її зростання в перлинному мішку. У кожному найтоншому шарі утворюється спочатку тонка мембранна гратка клітин органічного матеріалу – конхіоліну, яка заповнюється найдрібнішими кристаликами арагоніту. Для утворення перлини необхідним є формування багатьох тисяч таких плівок, що перекривають одна одну. Поверхня перлини прокреслена дуже тонкими, хвилястими, але порівняно паралельними смужками, які є межею відкладення тонких шарів. Жодна імітація, не має такої дуже характерної для природних перлів структури. Чим сильніше примикають один до одного шари, тим сильніше блистить перлина. Структура поверхні перлів називається терасною.

Рис. Терасна структура поверхні перлів

10. Форма – сферична (овальна, яйцеподібна, бочкоподібна), напівсферична (блістер, складні „Мабе”, „Кеші”), барочні.

Цінності природні перли набувають тоді, коли їх маса перевищує 0,25 карата. Дорогоцінні перли – великі, масою 0,25 кар. і більше, правильної (досконалої), шароподібної, грушоподібної та овальної форм, чисто білого, коралового та ніжно-рожевого кольору з рівним поверхневим шаром, перламутровим оксамитовим блиском.

Властивості натуральних перлів

• Густина морських перлів коливається від 2,66 до 2,87г/см³ Відрізняється різноманітністю форм, кольору, з рівним поверхневим шаром та оксамитовим блиском. Перли "Акоя" є найвідомішими та найбільш цінними морськими перлами, які вирощуються в японських водах (орієнталь).

• Перли прісноводні відрізняються меншими розмірами, більш загадковими формами.

• Рожеві перли (конх) мають густину – 2,85 г/см³, овальну або краплеподібну форму, рідко бувають великими і належать до перламутрового виду. Зовнішньо нагадують рожевий корал. Мають радіальну структуру.

• Перли "Маона" мають одну з торговельних назв "китайське котяче око", але правильна назва "Operkulum Celebes", тобто "перли кокосового горіха".

• Перли "чорні"- основним постачальником цих перлів є Таїті. Мають чудовий блиск, часом набувають зеленуватого відтінку на чорному фоні або синювато-чорного, загалом колір досить важко точно описати.

Таблиця 1.8

Характеристика основних видів імітацій перлів

Перли	Характеристика
Індійські перли	Подрібнена перлинна маса, яка спресована за допо­могою субстанції
Перли композиційні (змішані)	Кульки, виготовлені з перлинної маси
Перлина антильська	Кульки, виготовлені з перлинної маси морських грабликів
Перли з гагату	Кульки, виготовлені з бурого вугілля, друга назва "Чорний бурштин"
Алебастрові перли	Зроблені з гіпсу волокнистого з переливчастою рай­дужною оболонкою
Перли цементні	Виготовлені з цементу (пластмаси – ацетилцелюлози)
Перли гирасові	Кульки з опалів або штучних речовин
Срібні "перлинні риби" Перли "Майорика"	Зроблені з кришталиків гуанідини (guanidyny, iminomocanil, usiskomany a rubica tusek),- що знахо­диться у лусці риби, яку нанесено на скляні кульки і вкрито світлим пластиком, що запобігає пошкодженню
Перли bourguigor	Маленькі, пусті скляні кульки ззовні обприскані так званим риб'ячим сріблом, змішаним з клеєм, і вкриті твердим воском
Венеціанське скло	Пустотілі скляні буси з ефектом іризації, що запов­нені воском
"Римські перли "	Пустотілі скляні буси, внутрішня поверхня яких вкрита перлинною есенцією і заповнені воском
Римські імітації перлів	Посріблені скляні буси, ззовні вкриті ще одним ша­ром скла
Імітації культивованих перлів	Перламутрові бусини, що покриті яким-небудь ви­дом "есенції для блиску" або синтетичною перлин­ною есенцією
Імітації рожевих перлів	Рожеві скляні кульки
Імітації чорних перлів	Кульки з гематиту, полірованого антрациту, скловидних тектитів позаземного походження – "негритянські ґудзики"
Перли Мейснера	Кульки з високоякісного матового скла, основа якого виготовлена з перламутру штучно вирощених напівсферичних перлів "Мабе"
Перли "Анжело"	Для ядра цих перлів, як і для отримання культивова ного, використовується перламутрова бусинка – за­родок. Така перлина має тришарове покриття з ма­теріалу, що нагадує пластик, причому другий шар забезпечує гру світла

Діагностичні ознаки підробок перлів

• На поверхні підробки часто можна побачити краплинні (пунктирні) потовщення. Для багатьох підробок нормальним явищем є наявність здуття, особливо добре помітні під час просверлення отворів.

• На фотокартках, виконаних в тіньовому рентгені підробка виглядає однорідно (порівняти: способи відмінностей перлу натурального від штучного).

• Визначення питомої ваги не є достатньою і впевненою відмінною рисою; більшість підробок мають таку ж питому вагу, як і перл натуральний або культивований. Якщо намагатись розкусити підробку, то виявляється, що імітація м’яка та гладенька, а перл натуральний або культивований трохи міцніший і шершавий.

Діагностика перлин при візуальному огляді

1.Основною відмінністю натуральних (справжніх) перлів є їх внутрішня радіально-концетрична будова доцентру (рис.1.11).

Рис. 1.11. Зріз морського справжнього перлу

Така будова утворюється внаслідок того, що до складу перлини входять кристалики арагоніту та кальциту, які мають призматичну або пластинчасту форму. Призматична форма арагоніту будує радіальне розміщення кристаликів від центру по радіусу до поверні. Пластинчаста форма надає концетрічну будову внутрішній формі.

2. Основною відмінністю культивованої перлини є їх плоско - паралельна будова центру та концентрична - по поверхні (рис.1.12).

Рис. 1.12. Зріз культивованої перлини