Короткий термінологічний словник

Акредитація вищих навчальних закладів – процедура надання вищому навчальному закладу права здійснювати освітню діяльність, пов’язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Антинаркогенне виховання – педагогічна діяльність, спрямована на формування у студентства несприйнятливості до наркогенних речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків), подолання звичок до вживання цих речовин тими молодими людьми, яким вони притаманні.

Бесіда – діалогічний метод навчання, при якому педагог шляхом постановки системи запитань підводить тих, хто навчається, до розуміння нового матеріалу чи перевіряє засвоєння ними вже вивченого.

Вибіркові навчальні дисципліни – це перелік дисциплін для підготовки фахівців, що встановлюються навчально-методичною комісією та науково-методичним радами та цикловими комісіями у ВНЗ.

Вид навчання – це певна цілеспрямована і керована організація навчального процесу, якій характерні свої специфічні підходи у реалізації систем та технологій навчання.

Викладання начальної дисципліни – це цілеспрямована діяльність викладача, спрямована на організацію навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Виробнича практика – одна із форм організації навчального процесу у вищій школі, дидактичні цілі якої – формування професійних умінь і навичок; розширення, закріплення, узагальнення та систематизація знань шляхом їхнього застосування у реальній діяльності.

Виховання – це цілеспрямований та організований процес формування та розвитку особистості як соціальної істоти. Загальною метою виховання є гармонійне формування всебічно розвинутої особистості.

Виховуючі ситуації – це метод виховання, під час якого створюються спеціальні педагогічні умови з метою виявлення та формування системи відповідних ставлень особистості, формування здатності уявляти себе на місці іншої людини, приймати рішення, самостійно аналізувати й розв’язувати моральні проблеми.

Вища освіта – це рівень освіти особистості, яка здійснюється на базі повної загальної середньої освіти та базової вищої освіти.

Вікова педагогіка – галузь педагогіки, що вивчає і розробляє питання навчання та виховання людей відповідно до їх вікових етапів. Вікова педагогіка включає: переддошкільну педагогіку, дошкільну педагогіку, шкільну педагогіку, педагогіку дорослих.

Вправа – це метод навчання і виховання, що полягає у повторенні певних дій, під час яких студенти виробляють уміння та навички застосовувати вже набуті знання. У навчанні вправи розвивають увагу, спостережливість, мислення, самостійність, сприяють розвитку волі, наполегливості, відповідальності та ін. Розрізняють вправи усні, письмові, графічні, технічні.

Галузеві педагогіки – напрям педагогіки, що вивчає теорію навчання та виховання в певних галузях: спортивну, трудову, авіаційну, військову, інженерну, медичну, культурно-освітню.

Гендерне виховання – цілеспрямований систематичний вплив на свідомість, почуття, поведінку вихованців з метою формування у них егалітарних (партнерських) цінностей, поваги до особистості незалежно від статті, розвитку індивідуальних якостей і здібностей задля їх самореалізації, оволодіння навичками статево толерантної поведінки.

Гра – це метод виховання, який полягає у відтворенні дій і відносин між людьми у ігровій формі.

Гра дидактична – метод імітації (наслідування, відображення), прийняття управлінських рішень у різноманітних ситуаціях шляхом гри (програвання, розігрування) за правилами, що надані або виробляються самими учасниками.

Громадська думка – це метод виховання, за допомогою якого відбувається влив на свідомість особистості під час її спільної діяльності і спілкування в громаді, яка виражає ставлення до особистості, різних явищ, подій навколишньої дійсності.

Демонстрування – це метод навчання, що передбачає показ у динаміці конкретних предметів та явищ навколишньої діяльності в натурі чи у вигляді зображень, які сприймаються за допомогою органів відчуття.

Державний стандарт освіти – це сукупність норм, які визначають вимоги до освітньо-кваліфікаційного рівня.

Дидактика (від грец. didaktikas – повчальний) – галузь педагогіки вищої школи, яка вивчає теоретичні основи організації процесу навчання, його закономірності, принципи, методи, а також виховання у процесі навчання.

Дискусія – це метод навчання, що передбачає обговорювання будь-якого питання та засновано на обміні думками між студентами, або викладачем та студентами, що вчить самостійно мислити, розвиває здібність до практичного аналізу, старанної аргументації висунутих положень, поважання думки інших тощо.

Дипломні (кваліфікаційні) проекти (роботи) – виконуються на завершальному етапі навчання студентів у вищому навчальному закладі і передбачають: систематизацію, закріплення, розширення теоретичних знань зі спеціальності та застосування їх для розв’язання конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих та інших завдань; розвиток навичок самостійної роботи й опанування методики дослідження та експерименту, пов’язаних із темою проекту (роботи). Керівниками дипломних робіт (проектів) призначаються професори й доценти (викладачі) вищого навчального закладу, висококваліфіковані спеціалісти виробництва.

Евристична бесіда (від грец. «еврика» - знаходжу, винаходжу) – метод навчання, який передбачає, поставлення викладачем запитань, які скеровують думки студентів на самостійне винайдення відповідей, використовуючи свої знання та спостереження.

Екзамен – форма навчання, що має на меті систематизацію, виявлення та контроль знань тих, хто навчається.

Економічне виховання – педагогічна діяльність, спрямована на формування на основі спеціальних знань економічної свідомості, економічного мислення, умінь і навичок економічної діяльності, економічно значущих якостей особистості.

Екскурсія навчальна – форма організації навчання в умовах виробництва, музею, виставки, природного ландшафту з метою спостереження та вивчення тими, хто навчається, різних об’єктів та явищ дійсності. Передбачає особливу організацію взаємодії педагога та учнів.

Етапи навчання – це певні закономірно послідовні кроки у володінні знаннями, уміннями та навичками.

ECTS – європейська система перезарахування залікових кредитів, яка передбачає введення системи обліку навчального навантаження, зрозумілої для всіх європейських країн. Кредити ECTS відображають загальне навантаження студента при вивченні певного курсу або його частини (блоку), а також яку частину загального річного навчального навантаження займає певний курс (або блок курсу) у навчальному закладі, що визначає кредити.

Загальна методика навчання і окремі часткові методики дисциплін– це галузі педагогіки, що вивчають закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти різних типів.

Загальна педагогіка – галузь педагогіки, що вивчає і формулює принципи, форми і методи навчання й виховання, які є загальними для всіх вікових груп та навчально-виховних закладів.

Закономірність виховання – стійкий, об’єктивний, істотний зв'язок у вихованні, реалізація якого сприяє ефективному розвитку особистості.

Закономірності навчання – це стійкі педагогічні явища, які базуються на повторюваності фактів, навчальних дій і є теоретичною основою принципів навчання.

Засіб виховання – вид суспільної діяльності, який впливає на особистість у певному напрямі.

Засіб навчання – сукупність предметів, ідей, явищ і способів дій, які забезпечують реалізацію навчально-виховного процесу.

Змагання – це метод виховання, який стимулює особистість до діяльності та забезпечує відчуття товариської взаємодопомоги, облік і порівняння результатів спільної діяльності, заохочення її учасників.

Зміст навчання – це система знань, умінь, навичок, якою слід оволодіти у процесі вивчення тієї чи іншої дисципліни.

Зміст вищої освіти – система знань, умінь і навичок, професійних світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.

Знання – закріплена в пам’яті людини певна інформація, яку вона може відтворити потрібний для цього момент.

Ілюстрування – це метод навчання, що передбачає показ матеріалів у статичному вигляді (фотокартки, малюнки, графіки, схеми, таблиці тощо).

Індивідуально-консультативна робота – це форма організації навчальної роботи, яка здійснюється шляхом створення необхідних умов для виявлення і розвитку індивідуальних особливостей учнів на основі особистісно-діяльнісного підходу. Індивідуально-консультативна робота проводиться з метою посилення мотивації тих, хто навчається, до пізнавальної діяльності і спрямування її в необхідному руслі.

Індивід (від лат. – «неділимий»)– це людина як організм з певними біологічним якостями, природними задатками, набутими знаннями.

Індивідуальне навчальне заняття– вид навчальних занять, що проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Індивідуальні завдання - вид навчальних занять з окремих дисциплін (реферати, розрахункової, графічні, курсові, дипломні проекти або роботи тощо), які проводиться зі студентам в терміни, передбачені вищим навчальним закладом.

Індивідуальність – це сукупність зовнішніх та внутрішніх особливостей людини, що формують її своєрідність, відмінність від інших людей. Виявляється у здібностях людини, в основних потребах, інтересах, схильностях, рисах характеру, у почутті власної гідності, у світобаченні, системі знань, умінь, навичок, у рівні розвитку інтелектуальних, творчих процесів, в індивідуальному стилі діяльності та поведінки, в типі темпераменту, в особливостях емоційної та вольової сфер тощо.

Інноваційна педагогічна технологія – цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів, педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів.

Інноваційне навчання – зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі начальна діяльність, яка ґрунтується на розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей особистості.

Інтерактивні навчальні технології – ігрові технології навчання і розвитку, що побудовані на цілеспрямованій спеціально організованій груповій та міжгруповій діяльності, «зворотному зв’язку» між всіма учасниками для досягання взаєморозуміння й корекції навчального і розвивального процесу, індивідуального стиля спілкування на основі рефлексивного аналізу.

Історія педагогіки – галузь педагогіки, що вивчає процес розвитку теорії та практики навчання й виховання у різні історичні епохи, різних країн і народів.

Кваліфікаційна характеристика – це основні вимоги до професійних якостей, знань і умінь фахівця, які необхідні для успішного виконання професійних обов’язків.

Класифікація методів навчання і виховання – це чітке упорядкування методів у певні групи (класи) відповідно до їх певних ознак.

Компоненти процесу навчання – це складові елементи, тобто те, що складає навчальний процес.

Колектив – група людей, які об’єднані суспільно значущими цілями, спільними ціннісними орієнтаціями, сумісною діяльністю, спілкуванням, взаємною відповідальністю.

Консультація – вид навчальних занять, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студента – складова частина навчального процесу у вищій школі, що передбачає перевірку, оцінку (вимірювання знань, умінь, навичок, облік (фіксацію) результатів оцінювання у вигляді балів).