Характеристика методів формування свідомості особистості.

Бесіда – найпопулярніший метод виховання. Бесіда повинні спонукати студентів до роздумів, пошуків, висновків і переконань. Бесіди поділяють групові та індивідуальні, прогнозуючі і непередбачувані (бесіди експромтом). Особливу трудність для молодого викладача становлять індивідуальні бесіди. Часто вони проводяться у зв’язку з екстремальними ситуаціями і педагог діє експромтом. Ефективнішою буде запланована бесіда, до якої викладач підготувався. Правила проведення індивідуальної бесіди: не намагатися говорити лише самому; стримувати себе, коли виникне бажання перервати розповідь студента; виявляйте увагу до співбесідника, підкреслюйте свою зацікавленість; спокійно реагуйте на висловлювання студента навіть тоді, коли з ним не погоджуєтесь; стежте за основною думкою співбесідника, намагайтеся зрозуміти хід його думок.

Лекція – це розгорнутий і організований у доступній формі систематичний виклад суті якоїсь проблеми. З виховною метою проводять навчальну лекцію, лекцію для учнів, батьків, колег. За допомогою методу лекції формують погляди і переконання студентів. Підготовка до лекції включає: формулювання теми, складання плану, вивчення літератури, написання конспекту, підготовка наочності.

Читаючи лекцію, можна використовувати різні методи логічного розгортання матеріалу (дедуктивний, індуктивний, проблемний, за аналогією, за контрастом, концентричний, ступінчастий, просторовий).

Різновидом лекції є повідомлення, яке часто буває інформаційно-популярного плану. Чи справило повідомлення вплив? Це можна встановити за такими ознаками. Якщо студенти бажають доповнити повідомлення фактами з власного досвіду, задають запитання, у студентів стан потрясіння – це говорить про позитивний результат. Вдалий виступ викладача залежить від його ораторської майстерності.

Дискусія. Ефективність виховання підвищується в результаті дискусійного підходу до розв’язання виховної проблеми, тому що колективна істина, яка заявляється в ході дискусії, перетворюється на переконання. За допомогою дискусії здійснюється групове обговорення проблеми з метою досягнення істини шляхом зіставлення різних думок. Переваги дискусії: стимулює чітко формулювати свої думки; вчить діалогічному спілкуванню, колективному розв’язанню проблеми; сприяє активному засвоєнню знань; допомагає виявити власну позицію, порівняти різні точки зору, обмінятись досвідом; знання перетворюються на переконання.

Переконування – це вплив на розум і почуття людини чи групи, що охоплює раціональну і емоційну сторони, формує погляди. Формуються переконання в процесі засвоєння студентами знань. Переконання поділяються на наукові, філософські, естетичні, політичні, моральні. Переконувати можна словом і ділом, за допомогою бесіди або конкретного прикладу. Вимоги до методу переконування: врахування віку та індивідуальних особливостей вихованців; переконування повинно містити не тільки загальні принципи, правила, а й конкретні факти і приклади; переконуючи інших, вихователь сам глибоко вірить у те, про що повідомляє, є авторитетом для вихованців; відповідність інтелектуально-емоційного стану педагога і вихованця в момент їх взаємодії.

Навіювання (сугестія) – це психологічний вплив однієї особи на іншу чи на групу, розрахований на безперечне сприйняття слів, думок і волі. Основним засобом навіювання є слово. Несловесні фактори (жести, міміка) мають обмежені можливості. Види навіювання:

• пряме педагогічне навіювання це команда, наказ, настанова. Воно виявляється в тому, що слово педагога зумовлює «виконавчу» поведінку вихованців. Найчастіше воно використовується як заохочувальний засіб.

• опосередковане педагогічне навіювання також розраховане на безперечне прийняття інформації, але саме повідомлення подається не в наказовій формі, а у вигляді розповіді, опису чи натяку, які сприймаються вихованцями і впливають на їх поведінку.

Метод прикладу. Переконувати людину можна на основі конкретного прикладу. Тому приклад є допоміжним до методу переконання. Мета застосування методу прикладу – добитися наслідування певних дій, що посилюється самопереконанням і самонавіюванням.

Етапи наслідування: вихованець сприймає образ, у нього виникає бажання діяти так само; між прикладом і наслідуваними діями утворюється зв’язок; відбувається синтез наслідуваних і самостійних дій вихованця.