Таб. 2. Кваліфікаційні групи та рівні освіти в Україні

Система вищої освіти в Україні визначена «Законом про Освіту» (ст.43), Законом «Про вищу освіту» і Положенням про державний вищий заклад освіти. В Україні діють такі вищі заклади освіти:

Рис. 13. Типи вищих навчальних закладів

Університет (класичний університет) – багатопрофільний вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою з широкого спектру природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів науки, техніки і культури за освітньо-професійними програмами всіх рівнів; проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження; є провідним науково-методичним центром; сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурно-просвітницьку діяльність серед населення; має розвинуту інфраструктуру наукових і науково-виробничих підприємств і установ, високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення такої діяльності.

Можуть створюватися педагогічні, технічні, технологічні, економічні, сільськогосподарські та інші університети, які здійснюють багатопрофільну підготовку фахівців з вищою освітою у відповідній галузі.

Академія – вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

Інститут – вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів в певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, провадить наукову та науково-виробничу діяльність, має високий кадровий та матеріально-технічний потенціал;

Консерваторія (музична академія) – вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у галузі культури і мистецтва – музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Коледж – вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста з одного (кількох) споріднених напрямів підготовки або спеціальностей, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.

Технікум (училище) – вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста, має необхідний кадровий потенціал, матеріально-технічну базу.

Порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, атестації та акредитації вищого закладу освіти встановлює Кабінет міністрів України. Порядок здійснення державного контролю за якістю підготовки фахівців, порядок організації навчального процесу, форми навчання та контролю за набуттям знань студентами, порядок їх атестації та тривалість канікул; умови прийому студентів до вищих закладів освіти розробляє Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки студентів, способів реалізації освітньо-професійних програм та соціальних функцій у системі освіти можуть діяти вищі заклади освіти таких рівнів акредитації:

• вищі заклади освіти першого рівня акредитації (технікум, училище та інші зрівняні з ними за результатами акредитації вищі заклади освіти), які готують фахівців: на основі повної загальної середньої освіти – з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста; на основі базової загальної середньої освіти – з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста та з одночасним отриманням повної загальної середньої освіти;

• вищі заклади освіти другого рівня акредитації (коледжі та інші зрівняні з ними за результатами акредитації вищі заклади освіти), які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста, бакалавра;

• вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації (університети, академії, інститути, консерваторії та інші зрівняні з ними за результатами акредитації вищі заклади освіти), які готують фахівців: на основі повної загальної середньої освіти – з присвоєнням кваліфікації бакалавра, спеціаліста, магістра; на основі вищої освіти – з присудженням наукових ступенів кандидата та доктора наук у встановленому порядку.

Нині у вищій школі вже практично впроваджено систему ступенів бакалавр-магістр, яка найбільше наближена до європейської системи за обсягом і термінами навчання, якістю знань і умінь фахівців.

Проте варто зауважити, що подальша реформа ступеневої освіти спрямована лише на вищі навчальні заклади третього та четвертого рівнів акредитації. Спостерігається певний відрив цих навчальних закладів від коледжів, училищ та технікумів, які більше не є частиною системи вищої освіти, тобто вищі навчальні заклади першого та другого рівнів акредитації повинні сформувати систему післясередньої професійно-технічної освіти. Така ініціатива Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі Міносвіти) має на меті підтримати політику уряду у сфері професійно-технічної освіти та є складовою Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, завданням якої є приведення освіти держави у відповідність до нових економічних й соціальних вимог та потреб ринку праці.

Бакалаврат як перший цикл вищої освіти академічної спрямованості триває чотири роки на базі 11-річної шкільної освіти. На думку фундаторів Болонського процесу, саме наявність цього циклу дозволить швидше поповнити ринки праці європейських держав.

Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальноосвітню підготовку, у нього сформовано фундаментальні та професійно-орієнтовані вміння для вирішення типових професійних завдань у певній галузі економіки, промисловості, науки, техніки, культури.

Випускникам присвоюється кваліфікація «Бакалавр» і видається диплом, у якому зазначається назва напряму підготовки.

Після отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» випускник може працевлаштовуватися та продовжувати кар’єру на виробництві. На жаль, констанція цього освітньо-кваліфікаційного рівня як неповної вищої освіти призводить до несприйняття роботодавцями даного завершеного освітньо-кваліфікаційного рівня (лише 10% випускників бакалаврату практикують у народному господарстві). Випускник може продовжити навчання за програмою спеціаліста або магістра (рисунок 14).

Рис. 14. Структура сучасної освіти України

Магістр – завершений освітньо–кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі отриманої раніше кваліфікації бакалавра здобув поглиблені знання інноваційного характеру у вищому закладі освіти IV рівня акредитації, має досвід їх застосування та продукування нового знання для вирішення професійних завдань у певній галузі економіки, промисловості, науки, техніки, культури.

Навчання у магістратурі, як правило, триває 1–2 роки й до фундаментальної підготовки бакалаврату додає поглиблену підготовку в певній проблемній галузі та забезпечує методологію дослідницької діяльності. Програма підготовки надає знання й формує навички з певних наук, педагогічної та дослідницької діяльності. Випускникові присвоюється кваліфікація магістра й видається диплом, у якому зазначено спеціальності підготовки або галузь знань (рис. 14).

Міносвіти постійно вдосконалює умови зарахування бакалаврів для проходження навчання за програмою магістра, зокрема, встановлено спеціальну квоту для прийому в магістратуру національних університетів.

На ці місця мають право вступати за конкурсом випускники–бакалаври інших навчальних закладів. Цим досягається: по-перше, посилення рівня конкурентності між вищими навчальними закладами за право готувати магістрів; по-друге, студентам надається можливість більшого вибору, вертикальної мобільності, що є одним із основних принципів Болонського процесу; по-третє, професійні вищі навчальні заклади мають право здійснювати цільове направлення кращих своїх випускників до найпрестижніших вищих навчальних закладів країни для підготовки за магістерськими програмами своїх майбутніх викладачів, науковців.

Зараз існує сім регіональних центрів Болонського процесу, які мають на меті впровадження програми двоступеневої освіти та реалізації схеми: 4 роки + 2 роки. Це означає, що ступінь бакалавра буде присвоюватися після завершення чотирьох років навчання (шести – для медичних навчальних закладів), а ступінь магістра студент зможе здобути ще після двох років навчання й успішного захисту магістерської роботи. Зауважимо, що в деяких вищих навчальних закладах упроваджено схему: 4 роки + 1,5 роки або 4 роки + 1 рік. Однак Міносвіти вважає, що однорічна підготовка магістрів не відповідає сучасній практиці підготовки фахівців. Для ґрунтовної підготовки фахівців-випускників наказом Міносвіти «Про Концепцію організації підготовки магістрів в Україні» термін навчання для них подовжено до 1,5 – 2 років. Освітньо-кваліфікаційний рівень «Спеціаліст» повинен бути ліквідований згідно з національною політикою в галузі вищої освіти.

Варто зауважити, що за останній період багато вищих навчальних закладів 1–го та 2–го рівнів акредитації влилися у вищі навчальні заклади 3–го та 4–го рівнів акредитації і стали їхніми структурними підрозділами. Як наслідок – випускники професійно-технічних закладів та технікумів отримали додаткову можливість продовжити своє навчання й здобувати ступінь бакалавра чи магістра. Це право на проведення навчання шляхом переходу з одного рівня на інший є важливим компонентом майбутнього Закону «Про освіту дорослих», який потрібно ухвалити найближчим часом.

Динаміку зміни мережі вищих навчальних закладів наведено на рисунку 15.

«Освіта протягом життя» стала традиційною в Україні. Її здебільшого називають післядипломною освітою. Цей термін охоплює широкий діапазон форм навчання, серед яких: друга вища освіта, де студент вивчає лише спеціалізовані предмети навчальної програми; курси підвищення кваліфікації, курси для осіб, які бажають перекваліфікуватися; курси навчання за місцем роботи для працевлаштованих громадян та курси, що проводяться для отримання атестату середньої освіти для тих, хто покинув школу, не закінчивши навчання.

Ціложиттєве навчання можливе також на курсах дистанційного навчання; завдяки перманентним освітнім програмам, що їх надають деякі вищі навчальні заклади; на спеціально розроблених курсах на виїзді, що їх проводять викладачі вищих навчальних закладів на об’єктах певної галузі промисловості, а також під час перегляду програм телевізійної освіти.

Рис. 15. Динаміка зміни мережі вищих навчальних закладів

Майже всі вищі навчальні заклади пропонують певний варіант згаданих курсів чи форм навчання. Так, більшість національних університетів мають у своїй структурі навчально-наукові інститути післядипломної освіти, де й реалізуються вище наведені освітні програми навчання.

Статус «національного» може бути наданий Кабінетом Міністрів України університетам IV рівня акредитації за особливі успіхи в дослідницькій та науковій діяльності. Поряд із цим статусом вищий навчальний заклад отримує додаткові повноваження, які стосуються прав на користування нерухомістю, будівлями та об’єктами, підприємствами та іншими структурними підрозділами закладу. Окрім того, університет має право матеріально заохочувати та винагороджувати своїх працівників. Національні університети отримують також додаткові бюджетні кошти для здійснення дослідницької діяльності.

Нині набуває розвитку мережа вищих навчальних закладів, які мають статус «дослідницького». Надання статусу дослідницького університету забезпечує вищому навчальному закладу поєднання навчального процесу з науковими дослідженнями, інноваційною діяльністю відповідно до європейського принципу підготовки кадрів «навчання через дослідження», створення та функціонування дієвих форм високоякісної підготовки кадрів вищої наукової кваліфікації з високим показником успішно захищених дисертацій.

Зауважимо, що статус «дослідницького» не «пожиттєвий». Через сім років після присвоєння його потрібно підтвердити за всіма параметрами, визначеними спеціальною комісією, сформованою Міносвіти спільно з представниками міністерств, які мають у підпорядкуванні національні університети, НАН України, державними галузевими академіями наук, громадськими освітянськими організаціями та академічною громадськістю.

На думку Міносвіти вищих навчальних закладів з високим статусом «дослідницький» не може бути багато, адже лише високий науковий потенціал університетів та результативність наукових досліджень повинні зумовлювати розширення кола таких закладів. Найкращі українські вищі навчальні заклади мають не лише готувати професіоналів з широким світоглядом, а й розвивати науку.

В період незалежності в Україні з’явилася низка вищих приватних навчальних закладів. Згідно із законами України, вищі навчальні заклади є юридичними особами, за якими закріплені права володіння, користування та розпорядження власністю, а також інші майнові і немайнові права. Вищий навчальний заклад має процесуальні права і може виступати в суді як позивач чи відповідач. Вищий навчальний заклад може виступати засновником інших юридичних осіб, вступати до консорціумів, що власне ми і спостерігаємо за останній період реформ в освіті України.

Власникам вищих навчальних закладів закон надає такі права і повноваження: укладати документи про заснування навчального закладу, організовувати його ліцензування, призначати його керівника, здійснювати контроль за фінансовою та економічною діяльністю, ухвалювати стратегічні рішення, які стосуються внутрішньої організації та розвитку.

До внутрішньої компетенції вищого навчального закладу входять: визначення методів навчання та викладання, прийняття на роботу працівників, розроблення власних дослідницьких програм, формування факультетів, відділень, центрів, видавнича діяльність. Вищі навчальні заклади можуть співпрацювати з іншими навчальними закладами на регіональному, національному чи міжнародному рівнях. Навчальні заклади можуть подавати пропозиції щодо внесення змін до законодавства в сфері вищої освіти.

Отже, вища освіта як педагогічна система є багатофункціональною і багатоступеневою. Вона включає змістовий, організаційний і методичний компоненти.