2.4. Права, що випливають із свідоцтва на торговельну марку

Майнові права на торговельну марку.

Відповідно до ст. 495 ЦК майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

• право на використання торговельної марки;

• виключне право дозволяти використання торговельної марки;

• виключне право перешкоджати неправомірному використан­ню торговельної марки, у тому числі забороняти таке викорис­тання;

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну мар­ку належать: володільцю відповідного свідоцтва; володільцю міжнародної реєстрації; особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Використанням марки визнають:

• нанесення її на будь-який товар, для якого марку зареєстровано, упаковку, у якій міститься такий товар, вивіску, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, збе­рігання такого товару із зазначеним нанесенням марки з метою пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

• застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої марку зареєстровано;

• застосування її в діловій документації чи в рекламі та в ме­режі Інтернету, у тому числі в доменних іменах.

Право на заборону використовувати торговельну марку.

Свідоцтво надає його володільцеві виключне право забороня­ти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено законом:

• зареєстровану марку щодо наведених у свідоцтві товарів і послуг;

• зареєстровану марку щодо товарів і послуг, споріднених із наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок її використання можна ввести в оману з приводу особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

• позначення, схоже із зареєстрованою маркою, щодо наведе­ них у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок використання позначення та марку можна сплутати;

• позначення, схоже із зареєстрованою маркою, щодо товарів і послуг, споріднених із наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок його використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє то­ вари чи надає послуги, або ці позначення та марку можна сплутати.

Виключне право володільця свідоцтва забороняти іншим осо­бам використовувати без його згоди зареєстровану марку не по­ширюється на:

• здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати встановлення пріоритету заявки;

• використання марки для товару, введеного під цією маркою в цивільний оборот володільцем свідоцтва чи за його згодою, за умови, що володілець свідоцтва не має вагомих підстав забороня­ти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема в разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;

• використання кваліфікованого зазначення товару, який охо­роняють відповідно до закону;

• некомерційне використання марки;

• усі форми повідомлення новин і коментарів до новин;

• добросовісне застосування користувачами своїх імен чи адрес.

Право попереднього користувача на торговельну марку.

Відповідно до ст. 500 ЦК будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати встановлення пріоритету заявки в інтересах своєї діяль­ності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну та серйозну підготовку до такого використан­ня, має право на безоплатне продовження останнього або вико­ристання, яке передбачала зазначена підготовка (право поперед­нього користувача).

Право попереднього користувача може передаватися або пе­реходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діло­вою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової прак­тики, у яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку до такого використання.

Передання права власності на торговельну марку.

Володілець свідоцтва може передати будь-якій особі право володіння маркою повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору.

Передання права володіння маркою не допускають, якщо воно може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

Володілець свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання марки на підставі ліцензійно­го договору.

Ліцензування торговельної марки.

Оскільки ліцензійне використання тор­говельної марки служить вказівкою на ім'я виробника та гаран­тією якості, примусове ліцензування вважають неприйнятним. У ст. 21 Угоди ТRІРS зазначено, що “примусове ліцензування то­варного знака не дозволяється”.

Використання торговельних марок у рекламі порівняльного характеру.

У минулому деякі країни забороняли використання торговель­них марок навіть у правдивій рекламі порівняльного характеру. Наприклад, незважаючи на справедливість оцінок, виробникові плівок Fuji забороняли писати в рекламі, що кольори плівок Fuji яскравіші, ніж кольори плівок Kodak. Поступово прийшло розуміння того, що подібні заборони мають антиспоживацький харак­тер, тому що позбавляють споживача можливості одержати важ­ливу інформацію про порівняльні якості товарів і ціни на них.