Тема 8 Лекція № 8

“Правова охорона нетрадиційних результатів інтелектуальної власності”

План лекції:

Вступ

1. Поняття, ознаки та порядок оформлення прав на наукове відкриття.

2. Суб’єкти права на наукове відкриття та їх права.

3. Правова охорона компонування інтегральної мікросхеми.

Висновок

Література:

1. Конституція України 1996 р.

2. Закон України “Про власність” // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - № 20. Ст. 249.

3. Закон України “Про охорону нових сортів рослин” 1993 р.

4. Закон України “Про племінну справу в тваринництві” 1993 р.

5. Цивільний кодекс України – К.: Атіка, 2003.

6. Підопригора О.О. Інтелектуальна власність: Законодавство України про інтелектуальну власність. Х “Консул”, 1997.

7. Підопригора О.А. Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. К.: “Юринком Інтер”, 1998.

8. Цивільне право України у 2 кн. \ Авт. колект. під керівн. Дзери О.В. – К.: Юринком Інтер, 2002.

9. Цивільне право України : Підручник \ Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. – К.: Істина, 2003.

10. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах \ За заг. ред. Я.С. Шевченко. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003 р.

11. Право інтелектуальної власності. Підручник для студентів вищих навч. закладів. - 2-е вид., перероб. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - С. 187-189.

Приблизний розрахунок часу:

Вступна частина – 5 хв.

Перше учбове питання – 20 хв.

Друге учбове питання – 20 хв.

Третє учбове питання – 30 хв.

Висновок – 5 хв.

Вступ

Шановні студенти !

На попередніх заняттях ми з Вами розглянули поняття та характеристику трьох найбільших груп об’єктів права інтелектуальної власності. Це так звані традиційні результати інтелектуальної діяльності, на противагу їм виділяють окрему групу об’єктів інтелектуальної власності, які називають нетрадиційними. Це пов’язано з особливостями самих об’єктів та порядку їх правової охорони.

Тож, на сьогоднішньому занятті ми вивчимо порядок охорони нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності. До них зокрема відносять наукове відкриття та топографію інтегральної мікросхеми.

Не викликає сумніву, що наукові відкриття розвивають суспільство та економіку надзвичайно ефективно і є рушійною силою прогресу. Але нажаль не дивлячись на корисність цієї сфери людської діяльності законодавець досі не врегулював правовідносини, що виникають при оформлені наукового відкриття, єдиного законодавчого акту не має. Новий Цивільний кодекс цю прогалину не заповнив, лише частково поліпшив ситуацію надавши визначення понять в цій сфері.

Топографія інтегральної мікросхеми набула зараз великого значення завдяки потужному розвитку комп’ютерної техніки та електроніки, які входять в усі сфери життя. Тож розглянемо порядок правової охорони наукового відкриття та топографії інтегральної мікросхеми.

Питання 1. Поняття, ознаки та порядок оформлення прав на наукове відкриття

Відповідно до ст. 457 ЦК «науковим відкриттям є встановлен­ня невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни в рівень наукового пізнання».

У літературі пропонували принципово нове визначення нау­кового відкриття: «Відкриттям (комплексним) визнають новий, вірогідно обґрунтований, такий, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, завершений науковий результат (наукове поло­ження), який забезпечує прогресивний розвиток нових галузей науки та техніки».

Це визначення вигідно відрізняється від визначення, що його містить ЦК, яке, можна погодитися з думкою дослідника, «потре­бує уточнення як з формальної, так і зі змістовної точки зору: поперше, з нього випливає, що докорінні зміни до рівня пізнання вносять самі закономірності, властивості та явища матеріального світу як такі, а не їхнє встановлення, тобто не власне наукове відкриття; по-друге, поняття «наукове відкриття» слід розгляда­ти як комплексне правове явище - комплекс критеріїв (новизна, вірогідність, фундаментальність) має відповідати комплексу об'єктів (явище, властивість, закономірність), а також комплексу ознак, що характеризують окремо кожен об'єкт (назва, умови, причинно-наслідкові зв'язки тощо). Саме відповідність відкриттів усім перерахованим комплексам вимог виділяє їх з поняття «відкриття взагалі», що і є підґрунтям спеціальної правової охо­рони відкриттів».

Відкриття розширюють і поглиблюють пізнання людиною матеріального світу, прокладають шлях до нових знань про об'єк­тивну дійсність. Так, Н. А. Козирев у 1958 р. виявив світіння газів, що виходять із надр Місяця. Цей новий факт, поза сумнівом ціка­вий для науки, як такий не міг бути визнаний охороноздатним відкриттям, але він був інтерпретований Н. А. Козирєвим, як про­яв вулканічної діяльності на місяці. Переконливі докази правиль­ності цього висновку призвели до визнання відкриттям «невідо­мого раніше явища вулканічної діяльності на Місяці» (диплом СРСР на відкриття № 70).

Співвідношення понять відкриття й винаходи.

Поняття «відкриття» та «винаходи» чітко розмежовують. Якщо винахід - технічне розв'язання завдання, у результаті яко­го створюють нові прилади, способи, речовини, то відкриття ви­являє раніше не відомі явища, властивості й закономірності тих чи інших об'єктів матеріального світу.

Відкриття - результат наукового дослідження, основними ознаками якого є світова новизна, достовірність (доведеність) і фундаментальність (докорінні зміни в рівні пізнання). Відкрит­тям визнають не будь-яке розв'язання наукового завдання, а таке, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання.

Необхідність і способи правового регулювання наукового відкриття. Вчені дотримуються різних позицій щодо необхідності та спо­собів регулювання права на наукове відкриття.

Окремі автори стверджують, що слід лише викласти сутність відкриття у пресі - й авторський пріоритет буде автоматично за­кріпленим, а реєстрацію відкриттів вважають бюрократичним ак­том. Хоча авторське право не спроможне здійснити державну функцію оцінки й обліку відкриттів як найвищих досягнень нау­кової діяльності.

Більшість дослідників поділяють думку про необхідність пра­вової охорони наукових відкриттів як окремого правового інсти­туту, але при цьому їхні позиції різняться щодо правових засобів такої охорони.

Так, деякі автори підтримують ідею віднесення наукових відкриттів до об'єктів права інтелектуальної вартості, тобто ви­окремлення права на наукове відкриття в самостійний цивільно-правовий інститут.

Інші дослідники вважають, що регулювання майнових відно­син у разі виявлення відкриттів виходить за рамки цивільного права, оскільки наукові відкриття не піддаються монополізації і на них не може бути встановлено виключне право. При цьому пропонують будувати правову охорону наукових відкриттів як особливий вид правового регулювання з використанням право­вих засобів, застосовних при охороні об'єктів права інтелектуаль­ної власності.

Об’єкти наукового відкриття.

Закономірність як об'єкт наукового відкриття - це прояв дій об'єктивного закону. У природі вона існувала, існує й існуватиме завжди, об'єктом відкриття стає лише тоді, коли про існування цієї закономірності людина дізналася, встановила чи виявила її будь-яким чином. Закономірність стає об'єктом наукового відкриття з моменту, коли вона вперше була сформульована.

Закономірність матеріального світу як об'єкт наукового відкриття - це невідомий раніше, але об'єктивно існуючий і та­кий, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, стійкий зв'я­зок між явищами або властивостями матеріального світу.

Повніше цей зв'язок характеризує те, що він є суттєвим, внут­рішньо притаманним явищам або їхнім властивостям і не пови­нен мати випадкового характеру.

Прикладом встановлених у СРСР закономірностей матеріально­го світу можуть бути закономірність кристалізації (алмазу) з вугле­цю (диплом № 101), закономірність втрати та відновлення регене­раційної здатності кінцівок у хребетних (диплом № 144), зако­номірність просторово-часової зміни морфології мінеральних індивідів у процесах природного кристалоутворення (диплом № 270).

Властивість матеріального світу як об'єкт наукового відкрит­тя - це невідомий раніше об'єктивно існуючий його якісний бік. Кожний об'єкт характеризують багато різноманітних властивос­тей - як суттєвих, так і несуттєвих.

Сукупність істотних властивостей об'єкта складає його якіс­ну визначеність, яка відрізняє його загалом від інших об'єктів і виражає те спільне, що характеризує весь склад однорідних об'єктів.

Які властивості проявляє об'єкт, залежить від того, з якими об'єктами він вступає у взаємодію. Тому встановлення існування раніше невідомої властивості є необхідним, але недостатнім еле­ментом змісту наукового відкриття.

При цьому потрібно з'ясувати, чим викликана виявлена влас­тивість, що вона зумовлює і за умови яких взаємодій проявляєть­ся. Потрібна науково обґрунтована інтерпретація, яка полягає у встановленні сутності властивості та її закономірного характеру.

Виявити суттєву властивість об'єкта означає встановити існу­ючу (незалежно від волі та свідомості людини) невідому раніше якісну визначеність об'єкта щодо інших об'єктів, з якими він взає­модіє.

До Державного реєстру відкриттів у СРСР були внесені, наприк­лад, такі відкриття-властивості, як властивість спонтанного поділу ядер урану (диплом № 33), властивість підвищеної віддзеркальної здатності місячної поверхні (диплом № 70), властивість клітин відновлюватися після летальних пошкоджень (диплом № 115), властивість реімплантаційної активності мускулів (диплом № 157).

Явище матеріального світу як об'єкт наукового відкриття. Явище матеріального світу як об'єкт наукового відкриття - це невідома раніше об'єктивно існуюча і така, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, форма прояву сутності об'єкта матері­ального світу (природи).

Явище та сутність органічно поєднані, що, проте, не означає їх збігу, бо сутність зазвичай прихована за явищем. У результаті роз­криття сутності явища стає можливим його наукове пояснення.

Сутність і явище об'єктивні, тобто існують незалежно від волі та свідомості людини. Немає такої сутності, яка б не проявлялася зовні і була непізнанною, як немає явища, яке б не містило будь-якої інформації про сутність.

Прикладами відкриттів-явищ, внесених до Державного реєст­ру відкриттів СРСР, можуть бути явища посилення електромаг­нітних хвиль (диплом № 12), явище радіовипромінювання соняч­ної корони (диплом № 131), явище запізнілого поділу атомних ядер (диплом № 160).

Характерні риси наукового відкриття.

А. Вирішення завдання пізнання. Відкриттям визнають встановлення певного виду наукових фактів, тобто вирішення завдань пізнання. Відкриття розширю­ють і поглиблюють пізнання матеріального світу, призводять до нового знання про об'єктивну дійсність. До складу цього знання входить перш за все знання про те, що об'єкт (закономірність, властивість, явище) існує. У ряді випадків до змісту зазначеного критерію входить не просто встановлення, констатація того чи іншого факту, а і його наукова інтерпретація, яка може полягати, наприклад, у встановленні закономірностей зв'язку певного яви­ща з іншими явищами.

Відкриття як вирішення завдання полягає у виявленні суттє­вих, необхідних, повторюваних зв'язків у матеріальному світі, а не у встановленні існування певних раніше відомих об'єктів.

На відміну від винаходу, який становить собою конкретний спосіб досягнення практичної мети (практичне вирішення завдан­ня), відкриття як результат пізнання має цінність як таке, неза­лежно від можливостей його безпосереднього використання.

Відкриття лише становлять підґрунтя, основу для створення кон­кретних засобів впливу на природу.

Б. Новизна як ознака наукового відкриття. Основною ознакою наукового відкриття є його новизна. Но­визною визнають абсолютну світову новизну наукового положен­ня, заявленого як відкриття.

Новизну відкриття встановлюють на дату пріоритету, коли вперше було сформульовано відкриття, за датою опублікування його основних положень у пресі або за датою доведення його іншим шляхом до відома інших осіб.

Пріоритет наукового відкриття. Пріоритет наукового відкриття визначають за датою, коли вперше було сформульовано положення, заявлене як відкриття, за датою опублікування зазначеного положення в пресі або за да­тою доведення його іншим шляхом до відома інших осіб.

Якщо заявка на видачу диплому на відкриття не містить да­них, які офіційно підтверджують дату встановлення пріоритету в зазначеному порядку, пріоритет відкриття встановлюють за да­тою подання заявки.

Практично для закріплення пріоритету використовують най­різноманітніші дати: публікації статті, подання статті до редакції, доповіді на семінарі, захисту дипломної роботи тощо.

В. Масштабність наукового відкриття. Відкриття має бути не рядовим науковим положенням, а та­ким, яке докорінно змінює рівень пізнання. Відкриттями можуть визнавати положення фундаментального характеру, які станов­лять собою суттєвий вклад у наукове пізнання світу.

Фундаментальність відкриття може підтверджувати те, що воно є основою для нових напрямів у розвитку науки й техніки і ство­рення принципово нових технологічних рішень. За допомогою відкриття стало можливим пояснити такі наукові факти, які не зна­ходили пояснення з позицій усталених теоретичних уявлень. Відкриття докорінно змінює раніше відомі теоретичні положення.

Г. Достовірність відкриття. Закон вимагає, щоб наукове положення, яке реєструють як відкриття, відповідало дійсності. Існування закономірності, властивості або явища матеріального світу має бути не просто констатова­не автором, а й доведене ним теоретично або експериментально.

Без цього відкриття не існує, є лише гіпотеза (тобто передба­чення, зроблене для пояснення зв'язку явищ матеріального світу), яку законодавство не охороняє.

Споживча вартість наукових відкриттів. Споживча вартість наукових відкриттів, які є результатами творчої праці вчених, постає як можливість задовольнити нові нагальні потреби суспільства, забезпечити більш високу ефек­тивність виробництва завдяки зниженню його затрат, тобто обу­мовити економію праці.

У кожному окремому випадку дистанція причинного зв'язку між науковим відкриттям і його промисловим використанням різна і не завжди піддається передбаченню й адекватній оцінці.

Аби науковий результат став своєрідним товаром, необхідно оцінити його ефективність. Вичерпну оцінку наукового резуль­тату на підставі основних ознак ефективності (новизни, вірогід­ності, фундаментальності) передбачає лише система державної експертизи, що діє в рамках комплексного правового інституту охорони наукових відкриттів.

Не є науковим відкриттям.

Положення, невідповідні вимогам, які висувають до відкриття. До положень, невідповідних вимогам, які висувають до від­криття, відносять:

• поодинокі факти, окремі залежності, а також закономірності, властивості та явища, що не змінюють докорінно рівень пізнання;

• гіпотези, зокрема ймовірні уявлення про будову матерії, по­ходження планет, корисні копалини, існування різноманітних силових полів тощо;

• вирішення математичних задач, встановлення абстрактних залежностей, доведення різних математичних теорем тощо;

• результати, що уточнюють уже відомі положення;

• виявлення комет, планет та інших просторових утворень;

• твердження, що суперечать науково обґрунтованим і експе­риментально підтвердженим у світовій науці ознакам;

• результати науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що стосуються предмета можливих заявок на винаходи;

• виявлення і виведення нових видів рослин, тварин і мікро­організмів;

• виявлення нових морфологічних структур, зокрема в галузі біології, медицини, геології.

Можливі принципи спеціальної правової охорони наукових відкриттів. Прихильники спеціальної правової охорони наукових відкрит­тів пропонують запровадження таких принципів їхньої правової охорони:

• система реєстрації й охорони наукових відкриттів має бути відкритою;

• організація підтримки наукового напряму, у якому здійсне­не подане до реєстрації відкриття, через цілеспрямоване фінан­сування з різних джерел (як державних, так і недержавних);

• комплектування органу, наділеного повноваженнями щодо реєстрації наукових відкриттів, з фахівців найвищої кваліфікації, котрим обов'язково належать зареєстровані наукові відкриття;

• термін, протягом якого наукове положення може бути заяв­лене як наукове відкриття, має бути достатньо тривалим (не мен­ше 30 років). Скорочені терміни не співвідносяться з необхідні­стю виявлення докорінних змін, внесених науковим положенням до рівня пізнання, всього обсягу причинно-наслідкових зв'язків, що супроводжують наукове відкриття;

• неприйнятність правила про обов'язкове експериментальне підтвердження наукового відкриття;

• створення Державного реєстру наукових відкриттів.

Поновлення оцінки й обліку наукових відкриттів шляхом дер­жавної реєстрації стверджує як пріоритет окремої особи - автора наукового відкриття, так і пріоритет держави у світовій системі науково-технічного прогресу.

В Україні оформлення права на наукове відкриття відповідно до ст. 458 ЦК на час написання цього навчального посібника не було ще запроваджено. Тому в цьому розділі висвітлено практи­ку СРСР з цього питання.

Порядок оформлення прав на наукове відкриття.

Складання та подання заявки. Відповідно до існуючої в СРСР практики заявку на видачу диплома на відкриття подавав до патентного відомства автор (співавтори) або його спадкоємці чи організація, якій це доручив автор.

Якщо відкриття мало службовий характер, заявку оформляли в місячний строк від дня внесення пропозиції про подання заяв­ки. Якщо заявку в зазначений строк не було подано, автор мав право оформити її сам, зазначивши в ній, що відкриття зроблене у зв'язку з виконанням службового завдання і що організація не оформила заявку у встановлений строк.

Відповідно до Вказівок щодо складання заявок на відкриття, затверджених Держкомвинаходів СРСР 3 грудня 1981 р., заявка стосувалася тільки одного відкриття і включала наступні доку­менти:

• заяву про видачу диплома на відкриття;

• матеріали, що ілюструють відкриття (фотознімки, графіки, схеми, креслення тощо), якщо вони необхідні;

• документи, які підтверджують пріоритет ймовірного відкрит­тя, якщо його суть була відома до подання заявки.

До заявки мали додаватися довідка про творчу участь кожно­го зі співавторів у відкритті, анотація опису відкриття, а якщо його було здійснено у зв'язку з виконанням службового завдання - висновок вченої (науково-технічної) ради організації заявника і, за необхідності, висновок інших компетентних організацій про достовірність відкриття.

Попередня експертиза заявки. За заявками на видачу диплома на відкриття, що надходили до Патентного відомства, у тримісячний строк здійснювали по­передню експертизу. Перевіряли дотримання заявником формаль­них вимог, зокрема повноти заявки, правильності оформлення окремих документів тощо. Перевіряли також, чи належить заяв­лене положення до можливих відкриттів або його можна визнати іншим об'єктом охорони, зокрема винаходом.

На стадії попередньої експертизи встановлювали пріоритет відкриття.

Якщо заявка відповідала всім формальним вимогам і її пред­метом було ймовірне відкриття, її приймали до розгляду по суті, про що заявникові видавали спеціальну довідку.

У разі виявлення неповноти або помилок в оформленні заяв­ки заявникові надсилали пропозицію про надання додаткових матеріалів або виправлення помилок протягом двомісячного стро­ку від дня одержання пропозиції.

Якщо заявник не вносив протягом зазначеного строку виправ­лень до заявки або не надавав додаткових матеріалів, заявку вва­жали відкликаною.

Якщо заявка мала невиправлені дефекти або її предмет воче­видь не належав до відкриттів, що їх охороняють, виносили рішен­ня про відмову у прийнятті заявки до подальшого розгляду з об­ґрунтуванням причин відмови.

У разі незгоди із прийнятим за заявкою рішенням заявник міг у двомісячний строк від дня одержання рішення подати до Па­тентного відомства мотивоване заперечення. Означене відомство розглядало його протягом 2 місяців, а рішення цієї установи щодо заперечення було остаточним.

Наукова перевірка заявки. Заявки, прийняті до розгляду протягом 3 місяців від дня їх надходження, Патентне відомство надсилало, залежно від змісту ймовірного відкриття, до відповідних наукових установ.

Тобто наукову перевірку заявки на відкриття здійснювали за допомогою позаштатної експертизи.

Основні цілі системи державної експертизи та реєстрації наукових відкриттів. Основними цілями системи державної експертизи та реєстрації наукових відкриттів були:

• підтвердження достовірності наукових положень, заявлених як відкриття;

• встановлення авторського та державного пріоритету;

• моральне та матеріальне стимулювання авторів відкриттів;

• сприяння вирішенню науково-технічних проблем, пов'яза­них з відкриттями;

• державний облік та оприлюднення інформації про відкрит­тя з метою їх всебічного використання в науці та народному гос­подарстві.

Вимоги до системи реєстрації й охорони наукових відкриттів. Система реєстрації й охорони наукових відкриттів була відкри­тою, що означало:

• доступ до відповідної інформації;

• наявність друкованого органу;

• можливість оперативної публікації матеріалів та їхнього відкритого обговорення;

• участь автора в експертизі передбачуваних наукових від­криттів.

Експерт у сфері науки як кваліфікований фахівець в тій чи іншій галузі неминуче потрапляв у привілейоване становище завдяки доступу до ще не опублікованої інформації, тобто мав можливість для зловживань, особливо за умови анонімності експертизи.

Визнання або невизнання заявленого положення відкриттям. Одержавши позитивний висновок від Академії наук, Патент­не відомство виносило поставнову про визнання заявленого по­ложення відкриттям.

При одержанні від відповідної наукової установи висновку про відсутність відкриття в матеріалах заявки Патентне відомство, у разі згоди з висновком, приймало рішення про відмову у визнанні заявленого положення відкриттям, яке надсилало заявникові.

Заявник міг подати до Патентного відомства мотивоване за­перечення, рішення за яким приймало також Патентне відомство.

За рішенням Патентного відомства матеріали заявки могли бути надіслані на повторний розгляд до інших наукових установ.

Видача диплома на відкриття. На підставі постанови про визнання заявленого положення відкриттям Патентне відомство вносило його до Державного реє­стру відкриттів, готувало за встановленою формою текст публікації про реєстрацію відкриття з викладом формули і надсилало його для опублікування в офіційному бюлетені Патентного відомства.

Патентне відомство готувало, за необхідності за участю авто­ра, опис зареєстрованого відкриття для наступної публікації у збірнику Патентного відомства і відповідних академічних жур­налах. Одночасно готували необхідний матеріал про зареєстро­ване відкриття для подання зацікавленим міністерствам і відом­ствам.

Якщо протягом року від дня публікації інформації про зареє­строване відкриття в офіційному бюлетені Патентного відомства або від дня внесення відкриття до Державного реєстру (коли пуб­лікацію не здійснювали) реєстрація відкриття не була оспорена в установленому порядку, Патентне відомство видавало автору (ав­торам) диплом на відкриття і визначало розмір належної винаго­роди.

Науковій установі, в якій було здійснено відкриття, видавали особливе свідоцтво, яке засвідчувало цю подію.

Диплом на відкриття, здійснене у співавторстві, видавали кож­ному зі співавторів.

Реєстрацію винаходу міг оспорити будь-який громадянин у будь-який час від дня публікації про зареєстрований винахід, а якщо публікації не було - від дня внесення відкриття до Держав­ного реєстру чи від дня видачі диплома.

Висновок по першому питанню:

Науковим відкриттям є встановлен­ня невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни в рівень наукового пізнання.