3. Визначення ліквідної позиції банку

Оперативне управління ліквідністю спрямовано на здійснення контролю за ліквідною позицією банку. Її моніторинг найчастіше проводять за допомогою порівняння вхідного та вихідного грошових потоків банку та визначення розриву ліквідності у кожному із періодів прогнозування.

Показником, який характеризує стан ліквідної позиції банку, є розрив ліквідності, або нетто-ліквідна позиція банку (НЛП), – різниця між сумою надходжень (К над.) та сумою використаних коштів (К вик.):

НЛП = К над – К вик

Якщо наявні ліквідні кошти за обсягом перевищують їх використання, то існує додатний розрив ліквідності (НЛП > 0). Це той надлишок ліквідності, який необхідно швидко інвестувати в дохідні активи до виникнення потреби в грошових коштах.

Коли потреба в ліквідних коштах за обсягом перевищує їхню наявність, то банк має від’ємний розрив (дефіцит) ліквідності (НЛП < 0). Відтак перед менеджментом банку постає завдання пошуку найдешевших і найдоступніших джерел поповнення ліквідних коштів.

Аналіз розриву ліквідності за строками проводять за допомогою табличного методу, групуючи активи і пасиви банку за термінами (по горизонталі) та за структурою (по вертикалі). Це уможливлює порівнювання вхідних та вихідних грошових потоків у кожному із зафіксованих інтервалів та обчислення сукуп­ного розриву ліквідності. Форму аналітичної таблиці банк може обрати довільно з урахуванням особливостей структури свого балансу та необхідного рівня деталізації інформації щодо строків.

Методику визначення сукупного розриву ліквідності наведено в таблиці

Аналіз розриву ліквідності банку (тис. грн)

Показник	До 1 дня	1—7 дн.	8—30 дн.	1—3 міс.	4—6 міс.	Понад 6 міс.	Усього
Активи	10 556	32 226	9885	6238	3690	20 580	83 175
Пасиви	9471	27 539	7113	7509	4115	27 428	83 175
Розрив ліквід-нос­ті (GL)	1085	4687	2772	– 1271	– 425	– 6848	–
Сукупний розрив	1085	5772	8544	7273	6848	–	–

   Дані таблиці свідчать, що в інтервалах 1—3 міс., 4—6 міс. та понад 6 міс банк має від’ємний розрив ліквідності. Але нагромаджені в попередні періоди ліквідні кошти дозволяють перекрити від’ємний розрив ліквідності в цих періодах. Тому сукупний розрив в кожному із проаналізованих в таблиці інтервалів є додатною величиною. З цієї причини банк має розглянути можливі варіанти додаткового розміщення надмірних ліквідних коштів, особливо в періодах з додатними розривами. Проведений аналіз доз­воляє зробити висновок, що в цілому банк не має проблем з ліквідністю за періодами, аналізованими в таблиці.

Іноді банки використовують удосконалений підхід до прогнозування потреби в ліквідних коштах, беручи до уваги ймовірність настання тих чи інших подій, що приводять до зміни потреби у ліквідності. Це дозволяє аналізувати кілька сценаріїв, як правило, оптимістичний, реалістичний та песимістичний, для кожного з яких розробляється план дій.

За такого підходу банки оцінюють не реальні, а очікувані потреби в ліквідних засобах, ґрунтуючись на певних імовірнісних характеристиках настання різних ситуацій. Відтак банк не формує реальний резерв ліквідних засобів, а лише планує діяльність з фінансування можливого відпливу грошових коштів. Аналіз розриву ліквідності за строками дозволяє банку негайно побачити невідповідність між сумами надходжень та платежів у різні періоди часу. Цей метод дає змогу прогнозувати ймовірну невідповідність вхідних та вихідних грошових потоків на найближчу та віддалену перспективу та дозволяє менеджменту банку вчасно прийняти коректні та обґрунтовані управлінські рішення.