1). Коефіцієнт резервного покриття –

Базою для розрахунку цього показника може слугувати нерозподілений прибуток, або основний капітал). Якщо він більше 1, то резервів недостатньо;

2).Коефіцієнт списання позичок – – це відношення списаних збиткових позичок до всіх позичок кредитного портфеля.

3). Рентабельність кредитних операцій (Р) розраховується діленням доходу від наданих кредитів (Д_кр) на суму витрат на залучення ресурсів (суми %, виплачені за вкладами клієнтів (З))

Зростання цього показника свідчить про правильність застосовуваної банком політики встановлення відсоткових ставок на кредити та депозити.

4). Дохідність кредитних операцій (К_дох.кр.) розраховується як відношення доходу від наданих кредитів до середньої їх суми

5). Прибутковість кредитних операцій (К_приб.) розраховується як відношення прибутку від наданих кредитів до середньої їх суми

Якість кредитного портфеля значною мірою залежить від ступеню страхування ризиків. Одним з найефективніших методів страхування ризиків є створення резерву

7. Визначення дохідності кредитного портфеля та методи ціноутворення кредитів

Мета проведення кредитних операцій банку полягає в одержанні доходів, а тому саме цей параметр є визначальним у виборі напряму кредитування. Формуючи кредитний портфель, менеджмент банку звичайно керується правилом — видавати ті кредити, які приносять максимальні доходи за інших однакових умов.

Дохідність характеризується абсолютними (сума доходів у грошовому вираженні) та відносними показниками (середній рівень дохідності кредитних ресурсів). У загальному випадку дохідність кредитного портфеля банку протягом зафіксованого періоду залежить від обсягу портфеля та рівня відсоткових ставок за кредитами. Останній є узагальнюючим показником, оскільки через рівень відсоткової ставки опосередковано враховуються й такі чинники, як тривалість користування кредитом (триваліший термін — вища ставка), ступінь ризику, метод нарахування та спосіб сплати відсотків, забезпеченість позички.

У процесі кредитування значна увага приділяється вибору методу ціноутворення за кредитом. У світовій банківській практиці застосовується кілька основних методів установлення ставки за кредитом.

Метод	Сутність методу
Метод «вартість плюс». (використовується на ринках із низьким рівнем конкуренції)	Враховує вартість залучених коштів та всі витрати банку з надання кредиту
Метод «базова ставка плюс».	Кредитна ставка визначається як сума базової ставки і кредитного спреду. За базову можна взяти ставку міжбанківського ринку; ставку першокласного позичальника; ставку міжнародних ринків (LIBOR, FIBOR), інші загальноприйняті ставки на конкретних ринках (вУкраїні – це ставка KIBOR).
Метод «надбавки» (використовує-ться для надання кредитів великим компаніям на короткі строки (до 30 днів),включаючи кредити овернайт.	визначення кредитної ставки як суми процентних витрат із залучення коштів на грошовому ринку та надбавки
Метод «аналізу дохідності клієнта» застосовується насамперед для кредиту-вання великих компаній, які мають постійні та різноманітні зв’язки з банком	Базується на врахуванні всіх взаємостосунків із конкретним клієнтом. Визначення ціни кредиту має на меті зниження кредитної ставки нижче від загально-прийнятого рівня для заохочення найвигідніших клієнтів.

Крім методів установлення кредитної ставки, вартість кредиту залежить і від обраної системи нарахування відсотків за позичкою. Відсоткові ставки за кредитами можуть бути фіксовані, якщо вони визначаються в момент видачі кредиту і лишаються незмінними протягом усього періоду кредитування, або плаваючими, тобто такими, що переглядаються періодично. Коли відбувається загальне зниження ставок на ринку, для банку вигіднішою є фіксована ставка за кредитами, а в разі зростання ставок — плаваюча.

У банківській практиці використовують дві основні системи нарахування процентів: за простою і складною ставкою

ПОВТОРИТИ ФОРМУЛИ РОЗРАХУНКІВ КРЕДИТНИХ ПРОЦЕНТІВ ЗА ПРОСТОЮ І СКЛАДНОЮ СТАВКАМИ