Поліпшення ліквідності може бути досягнуто через:

– зміну структури залучених та запозичених коштів,

– збільшення питомої ваги строкових депозитів можливим переоформленням стабільної частини залишків на рахунках до запитання у строкові депозити,

– залучення значної кількості невеликих клієнтів, за рахунками яких не буває великої амплітуди коливань по залишках.

Для аналізу депозитів до запитання використовуються, фактично, такі самі показники, як і при аналізі строкових депозитів:

Управління розвитком клієнтської бази здійснюється за розрахунками значень таких коефіцієнтів:

1. Коефіцієнт плинності клієнтів: .

2. Коефіцієнт постійності клієнтів: К_пост = 1 – К_пл.

3. Коефіцієнт залучення клієнтів: .

4. Коефіцієнт розширення клієнтської бази:

.

ЗАВДАННЯ 5. Аналіз розвитку клієнтської бази

Показники	Баз. р.	Звіт. р.	Відхилення
1. Кількість поточних рахунків юридичних осіб на початок періоду	4289	4360
2. Кількість відкритих рахунків за рік	208	193
3. Кількість закритих рахунків за рік	137	95
4. Кількість поточних рахунків юридичних осіб на кінець періоду	4360	4458
5. Середньорічна кількість рахунків
6. Коефіцієнт плинності клієнтів, %
7. Коефіцієнт постійності клієнтів, %
8. Коефіцієнт залучення клієнтів, %
9. Коефіцієнт розширення клієнтської бази, %

За даними таблиці видно, що банк поступово (хоча і незначними темпами) розширює клієнтську базу. У базовому р. коефіцієнт залучення клієнтів становив …. %, а в звітному – …..%, тобто знизився на ……. процентного пункту. Відплив клієнтів відбувався меншою мірою, ніж їх залучення, відповідно ….. %, та …. %, Тобто коефіцієнт розширення клієнтської бази зріс з ….% до …, тобто на … процентного пункту.

Тема: Менеджмент пасивів банку

1. Сутність менеджменту пасивів

2. Вартість внутрішніх джерел капіталу

3. Вартість запозичених джерел капіталу

4. Управління структурою капіталу

1. Сутність менеджменту пасивів

Сутність менеджменту пасивів полягає у формуванні стратегій та проведенні операцій, які приводять структуру балансу банку у відповідність до обраної політики. За даного підходу банки розглядають свої портфелі активів, зобов’язань та капіталу в нерозривній єдності як сукупний портфель, спрямований на досягнення спільної мети. Такий спосіб управління цілком обґрунтований, оскільки в реальній дійсності всі банківські портфелі тісно взаємопов’язані і значною мірою впливають один на одного.

Управління пасивами банку надає менеджменту можливість управляти ризиком відсоткових ставок та ризиком ліквідності координуванням рішень щодо джерел фінансування та напрямків розміщення коштів. У сучасних умовах нестабільності фінансових ринків та зростанням ризикованості діяльності збалансоване управління пасивами розглядається як найефективніший підхід до управління комерційним банком.

Джерелами фінансових ресурсів є власні, залученні та позичені кошти,структура яких визначає фінансову незалежність і платоспроможність банку.

Будь-який банк потребує джерел фінансування для того, щоб фінансувати свою діяльність. В залежності від тривалості існування в даній конкретній формі активи банку, як і джерела їх утворення, можна поділити на короткострокові і довгострокові. Залучення того чи іншого джерела фінансування пов’язано для банку з певними затратами: акціонерам необхідно сплачувати дивіденди, вкладникам і кредиторам – проценти за залученими і запозиченими ресурсами.

Загальна сума коштів, яку потрібно сплачувати за користування певним обсягом фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього обсягу, називається вартістю капіталу.

В ідеалі передбачається, що поточні активи фінансуються за рахунок довгострокових джерел коштів. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат по залученню коштів.

Слід розрізняти два поняття – вартість капіталу даного банку і вартість банку в цілому як суб’єкта на ринку капіталів. Перше поняття кількісно виражається в сумі відносних річних витратах банку з обслуговування своєї заборгованості перед власниками і інвесторами. Друге може характеризуватися різними показниками, а саме величиною власного капіталу. Обидва ці поняття кількісно взаємопов’язані. Так, якщо банк бере участь в інвестиційному проекті, доходність якого менша, ніж вартість капіталу, вартість банку по закінченні цього проекту зменшується. Таким чином, вартість капіталу є ключовим елементом теорії і практики рішень інвестиційного характеру.

Таким чином, фінансовий стан банку характеризується розміром і структурою капіталу і зобов’язань та їх розміщення у його активах. В умовах ринкової економіки аналіз фінансового стану взагалі і пасивів банку, зокрема, є об’єктивною необхідністю ефективного управління формуванням та використанням його фінансових ресурсів.