3. Значчення види та зміст науково-технічної інформації. Способи охорони права на науково технічну інформацію.

Науково-технічна інформація - це документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності

Науково-технічна інформація є суспільним надбанням, необхідною умовою продуктивної інтелектуальної діяльності, зокрема наукової і технічної творчості.

Науково-технічна інформація, що є продуктом інтелектуальної творчої праці, становить об'єкт права інтелектуальної власності, а відносини щодо її придбання, зберігання, переробки, використання і поширення регулюються чинним законодавством.

Підставою виникнення права власності на науково-технічну інформацію є:

• створення науково-технічної інформації своїми силами і за свій рахунок;

• виконання договору про створення науково-технічної інформації;

• виконання будь-якого договору, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.

Результати науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної та іншої науково-технічної діяльності, фінансування якої повністю або частково здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, підлягають обов'язковій реєстрації та обліку.

Порядок реєстрації та обліку визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в сфері науково-технічної інформації.

Результати науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектно-технологічних та інших робіт, що проводяться за рахунок власних коштів юридичних та фізичних осіб, є їх власністю і реєструються ними на добровільних засадах в державному органі науково-технічної інформації з наступним поширенням звітних матеріалів самостійно або через відповідні служби науково-технічної інформації на договірній основі.

Відомості про всі зареєстровані в Україні результати науково-технічної діяльності з зазначенням місцезнаходження звітної документації та умов їх передачі розповсюджуються за запитом заінтересованих осіб та організацій органами і службами науково-технічної інформації, відповідальними за реєстрацію цих результатів, крім випадків обмежень, пов'язаних із державною чи комерційною таємницею.

1. Інформація за загальним правилом захищається охоронним документом

2. Інформація. що не захищена охоронними документами, захищається загальними цивільно-правовими засобами.

4. Право на конфіденційну інформацію.

Інформація з обмеженим доступом – це відомості конфіденційного або таємного характеру,правовий статус яких передбачений законодавством України, які визнані такими відповідно до встановлених юридичних процедур і доступ до яких обмежений власником таких відомостей.

Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.

Конфіденційна інформація – це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Таке визначення закріплене Законом Украсїни «Про інформацію». Але має недоліки :

• до преліку суб’єктів права власності конфіденційної інформації не включено державу, яка також володіє відомостями конфіденційного характеру;

• визначення доцільно після слова «відомості» доповнити конструкцією «що не становлять передбаченої законом таємниці». Це пов’язано із встановленим законодавством поділом інформації з обмеженим доступом на таємну і конфіденційну.

Конфіденційну інформацію можна поділити на :

таку,що є власністю таку,яка не належить

держави державі

Правовий режим конфіденційної інформації, що є власністю держави, значною мірою визначається положенняіми Інструкції про порядок обліку, зберіганняя івикористання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затвердженої постановою Кабінета Міністрів України від 27.11.1998 № 1893.

Одним із специфічних видів інформації з обмеженим доступом є конфіденційна інформація про особу. Її правовий статус визначається Законом Укр. «Про інформацію», а офіційне тлумачення викладено у Рішенні КСУ № 5-зп від 30.10.1997р.(справа К.Г.Устименка) :

забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини.

До конфіденційної інф-ції про особу належать відомості про :освіту; сімейний стан; религійність; стан здоров’я; дата і місце народження; майновий стан; інтимні сторони життя; захворювання; неблаговидні вчинки; злочинну діяльність, тощо.

Постанова Пленуму ВСУ визначає : відомості, що ганблять потерпілого або близьких йому осіб – це такі дійсні чи вигадані дані про них, їх дії і дії, вчинені щодо них, які потерпілий бажає зберегти в таємниці і розголошення яких, на його думку скомпроментує або принизить честь, гідність його чи близьких йому осіб.

Погроза розголосити такі відомості – це погроза повідомити про них особам (особі), яким вони невідомі, і чиє ознайомлення з ними небажане для потерпілого.