5. Види і форми державного кредиту

Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

Формами внутрішнього державного кредиту виступають:

• державні позики

• казначейські позики

• гарантовані позики

• перетворення частини вкладів населення в державні позики

• запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду (державні кредитні установи передають частину кредитних ресурсів на покриття потреб уряду).

Форми зовнішнього держ кредиту:

• державні зовнішні позики

• позики м\н фінансових організацій

• міжурядові позики, банківські кредити державі.

Класифікація державних позик – САМОСТІЙНО.

Джерелами погашення державних позик виступають:

• доходи від інвестування позичених коштів у високодохідні проекти

• додаткові надходження від податків

• економія коштів від зменшення видатків

• емісія грошей

• кошти, отримані від розміщення нових позик (рефінансування боргу)

Найбільш реальним джерелом є доходи, отримані від інвестування позичених коштів.

Емісія грошей є фіктивним джерелом, оскільки інфляція знецінює повернені державою кошти.

Постійне рефінансування боргу веде до його зростання, що в кінцевому випадку може призвести до неплатоспроможності держави.

6. Державний борг, його формування і обслуговування

Державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Гарантований державою борг - загальна сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.

Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України.

У разі очікуваного перевищення цієї граничної величини Кабінет Міністрів України невідкладно звертається до Верховної Ради України за дозволом на тимчасове перевищення такої граничної величини та подає план заходів з приведення загального обсягу державного боргу та гарантованого державою боргу до встановлених вимог.

З метою забезпечення дотримання граничних обсягів державного (місцевого) боргу та державних (місцевих) гарантій Міністерство фінансів України веде Реєстр державного боргу і гарантованого державою боргу, Реєстр державних гарантій, а також Реєстр місцевих запозичень та місцевих гарантій.

Реєстр державного боргу і гарантованого державою боргу є інформаційною системою боргових і гарантійних зобов'язань держави, що включає умови кредитних договорів і випуску державних цінних паперів та умови надання державних гарантій, відомості про стан обслуговування і погашення державного боргу.

Класифікація боргу:

1. Класифікація боргу за типом кредитора

2. Класифікація боргу за типом боргового зобов'язання

400000 Внутрішній борг

410000 Заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

420000 Заборгованість за середньостроковими зобов'язаннями

430000 Заборгованість за короткостроковими зобов'язаннями і векселями

440000 Заборгованість за іншими внутрішніми зобов'язаннями

450000 Коригування, пов'язане із змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках вищезазначених статей

500000 Зовнішній борг

510000 Заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

520000 Заборгованість за середньостроковими зобов'язаннями

530000 Заборгованість за короткостроковими зобов'язаннями і векселями

540000 Заборгованість за іншими зовнішніми зобов'язаннями

550000 Коригування, пов'язане із змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках вищезазначених статей

Управління державним боргом - сукупність дій, пов'язаних із здійсненням запозичень, обслуговуванням і погашенням державного боргу, інших правочинів з державним боргом, що спрямовані на досягнення збалансованості бюджету та оптимізацію боргового навантаження.

Обслуговування державного боргу - операції щодо здійснення плати за користування кредитом (позикою), сплати комісій, штрафів та інших платежів, пов'язаних з управлінням державним боргом. До таких операцій не належить погашення державного боргу.

Методи управління державним боргом:

Конверсія — це зміна дохідності позики. Держава найчастіше знижує розмір виплачуваних відсотків за позикою, однак можливе і підвищення дохідності позики.

Консолідація — це зміна умов позики, пов'язана з їх строками (як у бік збільшення, так і в бік зменшення строку уже випущених позик). Можливе поєднання консолідації з конверсією.

Уніфікація позики — це об'єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися разом із консолідацією, але може бути проведена і поза нею.

Обмін за регресивним співвідношенням цінних паперів попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки означає часткову відмову держави від своїх боргів.

Відстрочка погашення — це перенесення строків виплати боргу. Вона відрізняється від консолідації тим, що під час відстрочки не лише переносяться строки погашення, а й припиняється виплата відсоткових доходів.

Реструктуризація — це використання у комплексі повністю чи частково згаданих вище методів.

Рефінансування — це проведення нових запозичень з метою розрахунку з власниками облігацій раніше випущених позик. Активно рефінансування застосовується у процесі сплати процентів і погашень за зовнішньою частиною боргу. Але для того, щоб надали нові запозичення, потрібно мати гарну репутацію у міжнародних фінансових колах, економічну й політичну стабільність у країні.

Анулювання державного боргу — це заходи, внаслідок яких держава повністю відмовляється від своїх боргових зобов'язань. Це може призвести до дефолту, тобто неможливості держави виконувати свої зовнішні зобов'язання. У такому разі всі держави-кредитори можуть застосувати до країни-боржника досить жорсткі санкції.

Одним із сучасних методів управління державним боргом є викуп боргу, тобто надання державі-боржникові можливості викупити свої боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів, із дисконтом за іноземну валюту.