3. Поняття бюджетного дефіциту, причини виникнення і наслідки

Показниками стану бюджету є:

рівновага доходів і видатків бюджету (баланс бюджету), такий стан вважається оптимальним, а його досягнення — найважливішим завданням бюджетного планування.

бюджетний профіцит (перевищення доходів над видатками бюджету),

бюджетний дефіцит (перевищення видатків над постійними доходами бюджету).

Наявність бюджетного дефіциту свідчить, що у плановому бюджетному році до бюджету включені такі видатки держави, які не мають грошового забезпечення. Таке явище є негативним. Однак бюджетний дефіцит не свідчить про незбалансованість бюджету у цілому, оскільки у процесі складання і затвердження бюджету визначаються необхідні джерела фінансування дефіциту. Показник бюджетного дефіциту свідчить про перевищення передбачених у бюджеті видатків над постійними доходами, до яких відносять податки, збори й обов'язкові платежі, що відповідно до бюджетної класифікації вважаються доходами бюджету..

Показники дефіциту (як і профіциту) розраховуються під час складання бюджету, записуються окремим рядком у законі про Державний бюджет України на плановий рік. За результатами виконання бюджету такі показники розраховуються за спеціальною методикою і відображаються у звітності про виконання бюджету.

Фінансова теорія передбачає три класичних концептуальних підходи до збалансування державного бюджету, кожен з яких має характерні риси та економічні наслідки:

1) збалансування на щорічній основі; Якщо економіка країни увійшла у фазу падіння, ВВП скорочується, то автоматично зменшуються надходження податків, а державний бюджет набуває дефіцитних ознак. В умовах збалансування бюджету на щорічній основі держава змушена або збільшити податки, або обмежити власні видатки, або поєднати ці заходи. Оскільки перераховані заходи мають стримуючий характер, кожний з них зменшує ділову активність, сукупний попит, що погіршує коливання економічного циклу і збільшує обсяг дефіциту бюджету.

2) збалансування в ході економічного циклу; уряд балансує бюджет не щорічно, а в межах економічного циклу, реалізуючи при цьому засади антициклічної політики. Зокрема, під час падіння виробництва з метою стимулювання ділової активності і підприємництва держава зменшує податки і збільшує державні закупівлі (видатки), цілеспрямовано збільшуючи дефіцит. Протягом інфляційного піднесення держава підвищує податки і скорочує державні витрати, що дає можливість вилучити з обігу частину грошової маси, створити бюджетний надлишок, за допомогою якого можна буде покрити державні борги, що з'явилися в період спаду. За глибиною і тривалістю зростання та падіння цикли нееквівалентні між собою. Отже, у межах економічного циклу не досягається гармонії між надлишком і дефіцитом, внаслідок чого бюджет у цілому залишається незбалансованим.

3) збалансування на основі функціонування фінансів. передбачає підпорядкування збалансування як на щорічній, так і на циклічній основі питанням стабілізації та оздоровлення економіки. Ця концепція допускає можливість існування дефіцитного бюджету, якщо такий дефіцит є необхідною умовою стабілізації економіки.

Бюджетний дефіцит — дуже складне економічне явище, має різні вияви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків.

Розрізняють поняття стійкий дефіцит (існує в довгостроковому періоді) і тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету. Його ще називають касовим дефіцитом – нестача коштів бюджету в результаті незбігу термінів надходження доходів і здійснення видатків.

За формою прояву розрізняють відкритий бюджетний дефіцит (офіційно визнаний дефіцит у законі на відповідний рік) та прихований дефіцит. Прихований дефіцит пов’язаний зі свідомим завищенням планових обсягів доходів, включенням до складу доходів таких джерел, ЯКІ використовують не для фінансування планових видатків, а для покриття бюджетного дефіциту. Нагромадження заборгованості з виплати зарплат, інших видів виплат. Наявність прихованого дефіциту бюджету є негативним і небезпечним для суспільства явищем.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим. Вимушений дефіцит є наслідком стихійних лих, епідемій, воєн, економічної кризи, супроводжується дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо. Свідомий дефіцит є результатом проведення дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни у розмірах державних витрат та сальдо бюджету.

За напрямами дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП. Дефіцитне фінансування інвестицій у цілому можна вважати позитивним явищем, оскільки воно передбачає активний вплив бюджету на економічні процеси у суспільстві. Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на фінансування поточних видатків, зокрема на соціальний захист населення, соціально-культурні заходи, оборону, управління. Таке витрачання коштів означає їхнє поглинання, що відображає пасивне реагування держави на складне фінансове становище у суспільстві.

У цілому основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є випередження темпів зростання бюджетних видатків порівняно зі зростанням доходів бюджету. Конкретні причини:

• надзвичайні обставини (війни, епідемії, стихійні лиха тощо);

• кризові явища в економіці, що супроводжується скороченням обсягів валового внутрішнього продукту;

• наявність значного тіньового сектору в економіці та низька податкова дисципліна;

• значне зростання і нераціональна структура бюджетних видатків;

• надмірне зростання соціальних видатків порівняно з темпами зростання валового внутрішнього продукту;

• надмірні витрати на утримання апарату управління, оборону та мілітаризацію економіки у мирний час;

• ігнорування та свідоме ухилення від виконання чинного законодавства суб'єктами фінансових відносин.

Для фінансування бюджетного дефіциту використовуються як інфляційні так і не інфляційні джерела.

Інфляційним джерелом фінансування дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті надання урядові позик центрального банку, купівлі центральним банком державних цінних паперів, а також завдяки додатковій емісії грошей.

Неінфляційні джерела суттєво не впливають на інфляційні процеси і включають:

- запозичення на внутрішніх і зовнішніх фінансових ринках,

- використання залишків бюджетних коштів,

- трансферти (у вигляді безоплатної і безповоротної фінансової допомоги),

- накопичення заборгованості (прострочення платежів за борги або куплені товари),

- підвищення податків.

Ще одним методом боротьби з бюджетним дефіцитом є секвестр видатків бюджету. Він вводиться у випадку перевищення граничного рівня дефіциту бюджету або значного скорочення доходів бюджету. Ящо за результатами квартального звіту про виконання Державного бюджету України (бюджетів Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів) має місце недоотримання надходжень бюджету більше ніж на 15 відсотків від суми, передбаченої розписом бюджету на відповідний період .

Секвестр видатків бюджету – це пропорційне скорочення видатків з усіх статей бюджету (крім захищених) протягом часу, що залишається до закінчення поточного бюджетного року., Скорочення видатків здійснюють шляхом пропорційного зниження витрат на 5, 10% і так далі щомісячно по усіх (окрім захищених) статтях бюджету .

Світова фінансова наука неоднозначно підходить до оцінки наслідків впливу бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси у суспільстві. Бюджетний дефіцит у цілому як особливе фінансове явище не обов'язково є негативним і надзвичайним. Сьогодні у світі практично немає жодної держави, яка б не стикалася з бюджетним дефіцитом. Він може мати і позитивний вплив на економіку, за умови направлення дефіцитних коштів на інвестування з метою подальшого збільшення ВВП. Крім того, дефіцит бюджету означає збільшення доходів у суб’єктів господарювання і населення (отримувачів бюджетних коштів), що стимулює зростання купівельної спроможності і розширення виробництва. А це веде до зростання податкових надходжень.

Однак більшість теоретиків і практиків світу схиляються до думки, що бюджетний дефіцит має негативний вплив на соціально-економічні процеси у суспільстві. Зростання бюджетного дефіциту спричиняє посилення інфляційних процесів. Для фінансування дефіциту залучаються емісія і позики, що веде до розладу грошово-кредитної системи, зростання внутрішнього і зовнішнього боргу. До того ж хронічна дефіцитність потребуватиме збільшення податків у майбутньому, що означає перекладання економічного тягаря на майбутні покоління.