Лекція 2.

1. Міжбюджетні відносини, їх регулювання. Фінансове вирівнювання.

2. Місцеві бюджети як основа фінансового забезпечення місцевого самоврядування (Романенко стор. 189 – 198; Теорія фінансів Федосов, Юрій – стор. 270 – 287)

3. Поняття бюджетного дефіциту, причини виникнення і наслідки

4. Економічна сутність і роль державного кредиту

5. Види і форми державного кредиту

6. Державний борг, його формування і обслуговування

1. Міжбюджетні відносини, їх регулювання. Фінансове вирівнювання.

Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, АРК та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених конституцією та законами (Бюджетний кодекс).

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

За напрямами взаємовідносини між бюджетами поділяються на вертикальні (між бюджетами різних рівнів) і горизонтальні (між бюджетами одного рівня). В Україні - тільки вертикальні.

Доходи і видатки місцевих бюджетів окремих регіонів України мають досить значні відмінності. Якщо прогнозні доходи відповідного бюджету будуть недостатніми для фінансування розрахованого обсягу видатків, такому бюджету передбачається надання м/б трансфертів.

Види м/б трансфертів:

• базова дотація (трансферт, що надається з державного бюджету місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);

• субвенції;

• реверсна дотація (кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);

• додаткові дотації.

У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:

1) базова дотація;

2) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою;

3) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;

4) субвенція на виконання інвестиційних проектів;

5) освітня субвенція;

6) медична субвенція;

7) субвенція на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження;

8) субвенція на проекти ліквідації підприємств вугільної і торфодобувної промисловості та утримання водовідливних комплексів у безпечному режимі на умовах співфінансування (50 відсотків);

9) інші додаткові дотації та інші субвенції.

Проблеми, що супроводжують м/б відносини в Україні:

— відсутність безпосереднього зв'язку між розмірами базових дотацій і основними макроекономічними показниками розвитку адміністративно-територіальних одиниць;

• у механізмі розрахунку базових дотацій не повною мірою враховується регіональна специфіка територій.

• субвенційний механізм залишається непрозорим, залежним від суб'єктивних чинників, внаслідок чого кошти безсистемно розподіляються по території країни, посилюючи тим самим диспропорції соціально-економічного розвитку

Однією з головних цілей державної регіональної фін. політики є зближення рівнів соц..-екон. розвитку територій, подолання горизонтальних і вертикальних фіскальних дисбалансів.

Під вертикальними фіскальними дисбалансами розуміють невідповідність між обсягами фін. ресурсів певного рівня влади, і обсягами завдань і обов'язків, які на нього покладаються. Вертикальний дисбаланс означає недостатність фін. ресурсів у певного рівня влади для забезпечення державних послуг у межах його завдань.

Методи усунення вертикальних дисбалансів:

• передання частини обов'язків із надання державних послуг від нижчого рівня влади, де виник фіскальний дисбаланс, до вищого рівня. Тобто зменшення кола обов'язків нижчого рівня влади.

• Запровадження на території, де виник фіскальний дисбаланс додаткових податків.

• Передання центральною владою частини своїх податків тому рівню, де виник вертикальний фіскальний дисбаланс.

• Надання центральною владою грантів, субсидій та трансфертів.

Горизонтальні фіскальні дисбаланси пов'язані з різними фін можливостями органів влади одного територіального рівня. Це невідповідність між обсягами фін ресурсів територіальної одиниці і обсягами завдань, які на неї покладаються і забезпечуються іншими територіальними одиницями того ж рівня. Горизонтальні фіскальні дисбаланси виникають тому, що:

• є бідні і багаті території

• деякі території мають більші потреби, ніж інші (більше дітей, пенсіонерів)

• в межах різних територій вартість державних послуг різна (в Києві і у сільській місцевості).

Методи усунення горизонтальних дисбалансів:

• надання базових дотації.

Тому виникає потреба у проведенні фінансового вирівнювання, спрямованого на нівелювання (у певних межах) таких відхилень, оскільки їх існування створює неоднакові умови для надання державними органами економічних, соціальних, адміністративних та інших послуг.

Фінансове вирівнювання — приведення витрат бюджетів (за економічною і функціональною класифікацією) у відповідність до гарантованого державою мінімального рівня соціальних послуг на одного мешканця, ліквідація значних диспропорцій у здійсненні бюджетних видатків у розрізі окремих територій. Фінансове вирівнювання – це усунення вертикальних і горизонтальних фіскальних дисбалансів.

Але враховуючи, що на сьогодні у нас не розроблені й законодавчо не визначені державні соціальні гарантії, то метою фінансового вирівнювання є наближення видатків місцевих бюджетів у розрахунку на одну особу наявного населення до середнього рівня видатків, який склався по країні.

Кінцевою метою вирівнювання видатків бюджетів органів місцевого самоврядування має бути забезпечення надання суспільних послуг населенню кожної територіальної громади на єдиному рівні, який гарантується законами країни.