Учениця.
Рушникове
обличчя веселе,
Обпліта
коровай на столв,
Закликає
гостей до оселі,
Випромінює
щедрість землі
Рушничок
на стіні – давній звичай,
Ним
шлюбують дітей матері,
Він
додому із далечі кличе,
Де
в калині живуть солов`ї.
Він
простелений тим, в кого серце
Не
черствіє й дарує тепло,
Хай
цей символ сусідиться вічно
В
нашій хаті на мир, на добро.
Ведуча.
Хай символ цей ще довго живе у наших
Хатах
як ознака великої любові і незрадливості.
А
закінчити наше свято я хочу словами
закарпатського
Поета
Василя Густі:
Поки
живе чоловік,
Поки
сходить і вруниться зілля –
Буде
разом довіку рушник
Із
началом весни і дороги,
Бо
народ в ньому бачити звик
Віру
в честь, у життя, в перемогу.
Звучить
пісня на слова В.Крищенка «Хай щастить
вам, люди добрі».
Використана
література:
Благослови,
Мати : Урок українського народознавства.
кн. для вчителя/упоряд. Л.Іваннікова.
К. Освіта, 1995р.
Маковій
Г.П Затоптаний цвіт: Народознавчі
оповідки – К: Укр. Письменник.
Українське
народознавство: Навч. Посіб/за ред. С.В.
Павлюка, Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва –
Львів; Фенікс, 1994.
Павлуцький
Г. історія українськоо орнаменту 1927р.
Зельська
І. Українська вишивка / І.Зельська –
Вінниця, 1981р.
Кравець
О.М. Сімейний побут і звичаї укр.. народу
– К.. 1996р.
Народні
художні промисли України: Довідник. –
К., 1966р.
Українська
минувшина. Ілюстративний етнографічний
довідник . – Київ: Либідь, 1993.
http://ukrainaforever.narod.ru,
«семантика рушника».
