Кольори в рушниковій композиції

Коли добре придивитися, можна помітити на багатьох рушниках два однакові кольори. Чорний і червоний. У кожного кольора своя історія… Чорний – колір землі нашої родючої, а інколи смуток. Червоний – колір калини, яку завжди любили і шанували в Україні, колір щастя,ясного сонечка, кохання.

Контраст червоного і чорного став також ознакою фізичної краси: червоні щоки (губи) - чорні брови (очі). У червоно-чорній (на білому тлі) рушниковій вишивці відтворено світовідчуття й світосприймання народу, що виявляються передусім у символізації контрастів природи, особистого та соціального життя людини. За народним повір'ям, червона барва означає кохання й милосердя, коричнева - щасливу дорогу, зелена – зустріч з добрими людьми, синя – чисте небо, жовта – символ здоров`я, успіху.

Висновки

Як показує наше дослідження , український рушник відіграє велику роль в житті людини. В ньому відображається і щастя, і горе, і радість, і смуток. Ціле життя людини пов`язане з рушником, адже на рушник приймають новонародженого, з рушником людина закінчує своє життя, з ними її проводжають у останню путь. Мабуть у всьому декоративному мистецтві немає такої речі, яка б концентрувала у собі стільки символічних знаків. У вишивці рушників знаходять відображення орнаменти з образами добра, краси, захисту від усього злого на землі. Орнаменти вишивки рушників – це народна пам`ять про життєдайні сили землі і сонця.

В українському вишитому рушникові знайшли своє відображення і історичний розвиток народу і його культурно-побутові традиції.

Робота над проектом активізує пошукову та дослідницьку діяльність учнів, сприяє розширенню їх світогляду відтворенню культурних і духовних надбань нашого народу на сучасному рівні.

Знайомство з проектними технологіями вчить дітей самостійно планувати свою діяльність, працювати в групах, узгоджувати свою діяльність.

Додаток

ВІРШІ ПРО РУШНИК

Пісня про рушник

Андрій Малишко

Рідна мати моя, ти ночей недоспала, І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов'їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші блакитні твої. Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.  

Яна Литвиненко

Невмирущий оберіг

 

Коли мені тяжко буде,

Коли буде душа страждать,

Згадай матусеньку любу,

Що вчила мене вишивать.

Як згляну на той рушничок,

Що з нею ми вдвох вишивали,

Червоний із чорним стібок

Висвітлює образ твій, мамо…

Згадаю дитинство роки,

Усмішку твою світанкову,

Ніжний дотик твоєї руки,

Твоє тихе і лагідне слово.

Андрій Мороз

Бабусин рушник

Заходжу у світлицю,

Дивлюся в куток червоний,

Там– в рушникові ряснім

Бабусині ікони

Ще від своєї мами

Бабуся вспадкувала

Цей рушничок барвистий

В куточку з образами.

Моя родина вірить

В щасливу мою долю.

Тому хотів би мати

Той рушничок з собою.

Щоб у житті веселім

І у тяжкі часи

Мені допомагали

Рушник і образи.

О. Добжанська

Навчи вишивати мене, мамо …

Навчи вишивати мене, мамо! І навчи мене, рідна, отак,

Щоб шиття лебеділо словами,

Промовляли волошки і мак.

Щоб у серці моєму розквітлому

Стали піснею ситець і шовк

Щоб я вишила милому, рідному

Подарунок з вкраїнських квіток.

Як же народжувалися узори на рушнику

Біле поле полотняне Рівно ткане, чисто пране. А по ньому голка ходить, За собою нитку водить. Покрутнеться так і сяк – Зацвіте червоний мак. Зазирне і там , і тут –  Васильки зацвітуть.

Застрибає навпрошки – Пожовтіють колоски. А пройдеться поволі –  Заряснять листочки в полі. Біле поле полотняне  Рушничком барвистим стане.