Колективний творчий

проект «Український рушник Виконали вчитель 2 класу Сигнаївського НВК Дишлюк С. А, учні та їх батьки і бабусі.

Творчий проект

«Український рушник»

Наш задум: Розширити знання учасників проекту про український рушник. Ознайомити учнів і їх батьків з історією виникнення рушника та його символічним значенням; з традиціями, звичаями, обрядам, пов`язаними з рушником.

Виховувати глибокі почуття любові до батьків, бажання зберегти родинні традиції, не забувати своєї національної культури, виховувати пошану до людей праці, почуття гордості за майстринь, родичів, близьких. Сприяти розвитку творчих здібностей дітей.

Завдання проекту:

• Зібрати інформацію про вишитий рушник

• Розширити знання учнів про рушники та їх призначення;

• Розвивати творчі здібності та вміння викладати свої думки у творчій-проектній формі;

• Активізувати роботу дітей та батьків з патріотичного виховання;

• Розвивати навички планування й роботи в команді.

• Підвести підсумки творчого проекту, зробити висновки.

Вид проекту: дослідницько-пошуковий.

Тип проекту: груповий, між предметний, середньої тривалості, дослідницько-пошуковий.

Учасники проекту: учні, учитель, батьки, бабусі, члени учнівських родин.

Об`єкт пізнання – український рушник.

Навчальні цілі та очікувані результати:

• Ознайомлення дітей з проектними технологіями;

• Формування навичок дослідницької роботи.

• Отримання учнями системи знань про історію виникнення та призначення рушників.

• Розуміння дітьми символіки вишивки на рушниках;

• Ознайомлення з віршами, легендами, оповіданнями про рушник;

• Формування пізнавальних, творчих, практичних та комунікативних компетентностей особистості;

• Організація виставки вишитих рушників майстринь рідного краю;

• Зустріч з майстринями рідного краю;

• Підведення підсумків творчого проекту та його презентація.

Умови реалізації: чітке планування діяльності учасників проекту та послідовне виконання етапів проекту; визначення і обґрунтування часових рамок, підтримки діяльності школярів; співпраця з батьками, членами їхніх родин, майстринями рідного села та вчителем історії.

План виконання проекту.

• Постановка проблемного питання (питання для дослідження);

• Історія ритуалів пов`язаних із рушниками;

• Види рушників;

• Традиції виготовлення рушників;

• Виховна година «І на тім рушникові оживе все знайоме до болю»

• Сюжетні композиції;

• Презентація творчого проекту.

• Використана література.

Що таке рушник?

Рушник – прямокутний шматок лляного чи конопляного полотна. Рушник має на кінцях, а часто і на всьому полі вишиті або виткані композиції, які відображають світогляд та звичаї наших предків, несуть інформацію із глибини віків про добро , достаток, здоров`я. Рушник є символом матеріальної культури народу, важливою складовою обрядів та ритуалів. Вишити рушник – давній український народний звичай. Рушник донині не втратив свого значення в побуті. І тепер ним прикрашають інтер`єри помешкань, вівтарів та ікон в церквах. І надалі він залишається атрибутом народних звичаїв та обрядів.

Види вишитих рушників

« Хата без рушника, що сім’я без дітей»,– говорили в народі. Майже в кожній, навіть найбіднішій оселі, завжди на видному місці висіло декілька видів рушників. «Утирач» використовували для рук і обличчя, «стирок» – для посуду, стола і лав, «покутник» і «кільковий» – оздоблення стін, покуті, «божник» – для облямування дорогих ікон. Окремо зберігалися ритуальні рушники. Плечовий призначался для сватів. Викуп молодої теж не обходився без рушника. На дівич-вечір, коли відбувався обряд прощання з дівуванням, молода й подружки обв'язувались рушником. На картині Ф. Кричевського «Наречена» відображено саме цей момент, коли дружка тримає рушник, щоб обв'язати наречену. Обв'язування молодої рушником мало обрядово-магічний захист від злих сил. Батьки благословляють молодих хлібом на рушникові.

Весільні рушники також використовуються для різноманітних весільних обрядів. Так, при оформленні шлюбу молоді «ставали на рушник», так роблять і зараз. У рушник загортали народженика, на довгих рушниках опускали домовину в могилу. До речі, рушник «на смерть» господині готували заздалегідь. У скринях можна було знайти і численні подарункові рушники. Ними вшановували дорогих гостей, їх дарували родичам, друзям, майстрам. Існував звичай, коли колодязнику, що завершував роботу, господар вручав нову сорочку, відро, рушник.

Обрядові і побутові рушники

  Вишитий рушник має символічне значення, передусім він є оберегом, що захищає житло та долю людини від усього лихого. Він супроводжував людину протягом усього життя, використовувався в багатьох обрядах. Рушник був символом гостинності і доброзичливості. Перед тим, як запросити гостя до столу,господиня вішала йому на плечі чистий рушник «утирач», лила на руку воду з кухлика. Хліб - сіль дорогим людям завжди вручали на рушнику. Рушниками накривали хліб на столі, паску і крашанки, які на Пасху несли святити до церкви, хлібну діжу після випікання паляниць. У деяких місцевостях сволок хати піднімали на рушниках, які потім дарували майстрам. А коли стіни були зведені, у кутку вішали ікону, а поверх неї рушник. Довгим рушником – наміткою жінка покривала голову після одруження, чоловіки використовували рушники як пояси.

Широко використовувався рушник і в жниварських обрядах. Ним скріплювали купівлю-продаж. На ньому підіймали першу колоду, будуючи хату. Тим, хто зводив хату, також дарували рушники. Як і раніше, сьогодні рушниками прикрашають образи, портрети родичів, дзеркала. До речі, в традиційному помешканні рушники вивішували саме в тих місцях - над дверима та вікнами - звідки могли з'явитися злі сили. Рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові, як пам`ять про дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті. Проводжаючи мати промовляла: « Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!» Рушник дарували у дорогу не випадково. За дослідженням етнографів, семантика рушника (полотно) розкрилась у значенні дороги, пов`язаної із світлим радісним життєвим початком, з одного боку,і переходу в інший світ – з другого.