Література:

1. Эндокринология: Учебник для вузов / И.И. Дедов, Г.А. Мельниченко, В.В. Фадеев. – 2-е изд., перераб. И доп. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2007. – 437с.: ил.

2. Эндокринология: Учебник для вузов / А.С. Ефимов, П.Н. Боднар, Б.А. Зелинский; под. ред..А.С. Ефимова. – К.: «Вища школа», 1983. – 328 с.

3. Патофизиология эндокринной системы: серия «Патофизиология»/ Вильям М. Кетайл, Рональд А. Арки; под ред.Ю.В. Наточина. – СПб. – М.: «Невский диалект» - «Издательство БИНОМ», 2001. – 336 с:ил.

4. Патологічна фізіологія: Підручник / М.Н. Зайко, Ю.В. Биць, Г.М. Бутенко та ін.; за ред. М.Н. Зайка і Ю.В. Биця. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К. : Медицина, 2008. - 704 с.

5. Атаман О.В. Патологічна фізіологія в запитаннях і відповідях : Навч. посібн.. - Вінниця : Нова книга, 2007.

6. Зайчик А.Ш., Чурилов Л.П.Патофизиология. Т.1: Общая патофизиология : Учебник для студентов медвузов. - 2-е изд. - СПб. : ЭЛБИ, 2001.

7. Филимонов В.И. Руководство по общей и клинической физиологии. – М.: МИА, 2002. – 958 с.: ил.

Конспект лекційного заняття Класифікація цукрового діабету

Цукровий діабет (ЦД) - група обмінних захворювань, що характеризуються гіперглікемією внаслідок порушення секреції і / або ефективності дії інсуліну. Хронічна гіперглікемія, що розвивається при ЦД, супроводжується розвитком ускладнень з боку багатьох органів і систем, в першу чергу, з боку серця, кровоносних судин, очей, нирок і нервів. ЦД у цілому страждають 5 - 6% населення. В економічно розвинених країнах світу кожні 10-15 років кількість хворих на ЦД зростає в 2 рази. Очікувана тривалість життя при ЦД знижується на 10-15%.

Причини розвитку ЦД широко варіюють. У переважній більшості випадків ЦД розвивається або внаслідок абсолютного дефіциту інсуліну (цукровий діабет 1 типу - ЦД-1), або внаслідок зниження чутливості периферичних тканин до інсуліну в поєднанні з секреторною дисфункцією β -клітин підшлункової залози (цукровий діабет 2 типу - ЦД-2) .

ЦД закономірно розвивається при захворюваннях екзокринної частини ПШЗ, що призводять до деструкції β-клітин (панкреатит, панкреатектомія, кістозний фіброс, гемохроматоз), а також при ряді ендокринних захворювань, при яких відбувається надлишкова продукція контроінсулярних гормонів (акромегалія, синдром Кушинга). Лікарські препарати та хімікати (вакор, нікотинова кислота та ін.) рідко є причиною ЦД, але можуть сприяти маніфестації та декомпенсації захворювання у осіб з інсулінорезистентністю. Ряд інфекційних захворювань (краснуха, цитомегалія, коксаки - і аденовірусна інфекція) можуть супроводжуватися деструкцією β - клітин, при цьому у більшості пацієнтів визначаються иммуногенетичні маркери ЦД-1. До рідкісних форм іммуноопосередкованному діабету відносять ЦД, що розвивається у пацієнтів зі «stiff-man» -сіндроме (аутоімунне неврологічне захворювання), а також різні варіанти ЦД з підвищеною частотою зустрічаються при багатьох генетичних синдромах, зокрема, при синдромах Дауна, Клайнфельтера, Тернера і ін.