Методи обстеження патології ендокринної частини підшлункової залози

За винятком цукрового діабету всі відомі на сьогоднішній день захворювання ендокринної частини ПШЗ патогенетично пов'язані з надлишком панкреатичних гормонів, тобто мова йде про гормонально активні пухлини. Клінічна картина цих захворювань гетерогенна і визначається симптоматикою, викликаної гіперсекрецією того чи іншого гормону і, у разі злоякісних пухлин, інвазивним ростом і метастазуванням.

При підозрі на гормонально- активну пухлину ПШЗ першим етапом є підтвердження або виключення гіперсекреції того чи іншого гормону. З цією метою проводиться гормональне дослідження, в якому визначається рівень самого гормону. У ряді випадків проводяться функціональні проби (проба з голодуванням). Якщо гіперсекреція гормону доведена, проводиться топічна діагностика.

1. Ультразвукове дослідження:

- трансабдоминальное (стандартне);

- ендоскопічне (датчик встановлюється на ендоскоп);

- інтраопераційне (датчик встановлюється на ПШЗ).

2. Томографія органів черевної порожнини:

      - комп'ютерна томографія (КТ);

      - магнітно-лазерна(резонансна) томографія (МРТ).

3. Ендоваскулярні методи:

     - ангіографія;

     - дослідження проб портальної венозної крові для визначення градієнта концентрації гормонів.

4. Сцинтиграфія соматостатінових рецепторів.

Дуже важкі для топічної діагностики дрібні пухлини діаметром 1 см і менше. Найчастіше у даному випадку мова йде про інсуліноми і гастриноми. Цінність стандартного УЗД ПШЗ у діагностиці цих пухлин дуже низька, що пов'язано з недостатньою інтенсивністю внутрішнього ехосигналу від пухлини. Дещо більше вона для КТ і МРТ. Чутливість ендоваскуляторних методів вище, але їх явним недоліком є інвазивність. Ангіографічний метод заснований на виявленні гіперваскулярізації новоутворень та їх метастазів. Методика дослідження проб портальної венозної крові полягає в катетеризації портальної системи, при цьому якщо рівень гормону в пробі крові з окремого регіону перевищить системний на 50%, це свідчить про відповідну локалізації пухлини.

Найчутливішими з неінвазивних методів топічної діагностики ендокринних пухлин ПШЗ і ШКТ на сьогоднішній день є ендоскопічне УЗД і сцинтиграфія соматостатінових рецепторів.

При першій методиці датчик ультразвукового апарату поміщається на ендоскоп і дослідження проводиться безпосередньо через кишкову стінку.

Більшість ендокринних пухлин ПШЗ і ШКТ (за винятком інсуліноми) має соматостатінові рецептори, на чому і базується метод сцинтиграфії соматостатінових рецепторів. В даному випадку радіоактивна мітка (індій - 111) вводиться в аналог соматостатину тривалої дії - октреотид. Радіофармпрепарат накопичується в пухлинах, що містять соматостатінові рецептори, що дозволяє використовувати цей метод для топічної діагностики первинних пухлин і їх метастазів, післяопераційного контролю за радикальністю втручання, а так само для диференціальної діагностики ендокринних і неендокрінних пухлин, які були виявлені іншими методами.