Методи обстеження жіночої репродуктивної системи

1. Фізикальні методи. Включають гінекологічний і загальний огляд, з оцінкою типу статури, вираженості та розподілу жирової клітковини, стану молочних залоз, характеристика оволосіння. При опитуванні з'ясовується вік менархе, наявність або відсутність порушень менструального циклу, тривалість і характер менструальних виділень, тривалість менструального циклу. З'ясовують кількість вагітностей, термін настання вагітності від початку статевого життя без контрацепції, перебіг вагітності та пологів. В цілому, нормальне наступ і перебіг вагітності, яка закінчується народженням здорової дитини, практично виключає наявність у пацієнтки як мінімум важкої ендокринної патології. Ці дані дозволяють анамнестически зорієнтуватися щодо початку того чи іншого ендокринного захворювання.

2. Лабораторні методи. При народженні дитини з неправильною будовою зовнішніх геніталій, у всіх випадках первинної аменореї, в також для діагностики хромосомних хвороб, більшість з яких протікає з порушенням статевого розвитку, обов'язково дослідження каріотипу.

Лабораторна діагностика при захворюваннях репродуктивної системи у жінок містить дослідження змісту яєчникових і надниркових стероїдних гормонів, а також гонадотропінів (ЛГ і ФСГ) і пролактину. При регулярному менструальному циклі дослідження базальних рівнів гонадотропінів повинно проводитися на 5 - 7 день менструального циклу (у ранньої фолікулярної фазі). Отримані дані в переважній більшості випадків дозволяють диференціювати гіпер-, гіпо- або нормогонадотропний стан. Первинний гіпогонадизм (синдром виснаження яєчників, менопауза, оваріектомія) характеризується високими рівнями ФСГ і ЛГ і низьким - естрадіолу. При вторинному (гіпофизарному) гіпогонадизмі знижений вміст як гонадотропінів, так і естрадіолу. Для оцінки функціональної активності жовтого тіла рекомендується визначення рівня прогестерону в крові в лютеїнової фазі циклу.

В окремих відносно рідкісних випадках для визначення характеру порушень та функціонального стану репродуктивної системи використовують фармакологічні проби. До них відноситься проба з хоріонічним гонадотропіном (ХГ), яка в рамках диференціальної діагностики первинного і вторинного гіпогонадизму дозволяє оцінити реакцію яєчників на гонадотропну стимуляцію. Для диференціальної діагностики гіпоталамичного і гіпофизарного гіпогонадизму може використовуватися проба з аналогами гонадотропін-рилізинг-гормону (бусерелін, трипторелін).

3. Інструментальні методи. Широке поширення набуло УЗД - діагностика, яке крім візуалізації яєчників та інших органів малого таза дозволяє проводити контроль за ростом і дозріванням фолікула, оцінювати товщину ендометрія, виявляти і спостерігати пухлиноподібні утворення яєчників. Крім того, широко використовуються ендоскопічні методи (кольпоскопія (огляд піхви і його стінок), гістероскопія (огляд стінок порожнини матки) і лапароскопія (огляд через проколи черевної стінки), які застосовуються не тільки для діагностики, але і для лікування різних гінекологічних захворювань.