11. Контрабандне перевезення мігрантів та торгівля жінками. Проституція

Однією з найбільш важливих подій у сфері транснаціональної злочинності стало збільшення масштабів торгівлею людьми. Серед цього феномену найбільш болючою для західних країн лишається проблема нелегальної міграції. Напрямки контрабанди людей є різними: здебільшого нелегали намагаються потрапити до Австралії, Західної Європи та США. Злочинні організації намагаються нелегально ввозити до одного мільйона людей в рік із бідних країн, в більш багаті країни.

Історично до США іммігрували китайці та жителі острова Тайвань, а до європейських країн - турки та курди, жителі Північної та Західної Африки, які використовувалися як дешева робоча сила для відбудови повоєнної Європи. У цілому в роки «холодної війни» еміграція між континентами суворо регламентувалася та обтяжувалася, а дозволяли її розвинені країни під впливом якихось особливих політичних та економічних подій. Скажімо, держави з колоніальним минулим давали притулок жертвам диктаторських режимів, пануючих у їх колишніх колоніях. Чи, наприклад, після воєн на Корейському півострові та у В’єтнамі Сполучені Штати Америки дозволили досить великим групам емігрантів з цього регіону переїхати назавжди на американську територію з «гуманітарних причин».

Із закінченням «холодної війни» Азія перетворилася на головного постачальника нелегалів до розвинених країн світу. Азія, найбільш населений континент Землі, має порівняно велику групу країн, більшість жителів яких перебуває за межею бідності. Індія та Китай із сукупним населенням майже у 2,4 мільярда чоловік, є природним потужним джерелом еміграції. На Заході є чимало низькооплачуваних непрестижних робіт (прибиральників, некваліфікованих будівельників), а в Азії велика пропозиція робочих рук через низьку погодинну оплату праці на місцях чи поширене безробіття. До того ж успіхи науково-технічного прогресу, що спростили процес пересування між регіонами та обмін потоками інформації, також зробили можливим більш якісну підробку документів, необхідних для перетину кордонів, - все це сприяло поширенню процесів проникнення нелегалів на територію інших держав [2].

Говорячи про нелегальну міграцію, традиційно розрізняють контрабанду людей і траффікінг. Контрабанда людей це нелегальний перетин людьми кордону задля набуття в інших країнах певних прав та привілеїв, наприклад, отримання політичного притулку, можливості більш вигідного працевлаштування чи возз’єднання сімей. А власне траффікінг означає, що нелегальні емігранти так чи інакше експлуатуються кримінальними синдикатами, які переправляють їх до розвинутих країн.

Між цими двома поняттями є така суттєва різниця, як добровільність участі. Якщо в першому випадку люди беруть участь у нелегальній операції перетину кордону зі своєї волі, добре усвідомлюючи , що на них чекає, то людей, що потрапили до тенет кримінальної організації, найчастіше звабили обманом, щедрими обіцянками або змусили силою та шантажем.

Генеральна Асамблея ООН дала таке визначення траффікінгу. Траффікінг це рекрутування, транспортування, трансфер, переховування людей з метою їх експлуатації.

Траффікінг людей перетворюється на привабливий різновид нелегального бізнесу, який дає злочинцям вісім-десять мільярдів доларів щорічно. За даними американського Держдепартаменту, щороку майже мільйон чоловік стають нелегальними мігрантами. І для цього є певні передумови. По-перше, на злочинців, що займаються цим видом діяльності, навряд чи справляють враження досить помірні покарання, що були встановлені за траффікінг у розвинених країнах світу до початку 2002 року. Траффікінг людей взагалі не вважається кримінальним злочином у багатьох країнах Азії, тому правоохоронні органи заплющують очі за певні хабарі. По-друге, сама можливість шантажувати нелегальних робітників, а інколи й їхніх роботодавців, і отримувати від них виплати тривалий час, дуже приваблює кримінальні синдикати. По-третє, у разі неможливості виплатити гроші за послуги транспортування емігранти перетворюються на своєрідних заручників тих, хто переправив їх до країни, їх утримують майже як в’язнів, б’ють, піддають тортурам, ґвалтують і примушують поставити свій підпис під новим, ще більш кабальним контрактом. Не витримуючи фізичного та психологічного тиску, багато з емігрантів погоджуються збувати наркотики, займатися проституцією або працювати безкоштовно в ресторанах, пральнях та закладах дозвілля. І, найголовніше, цей нелегальний бізнес не вимагає таких значних початкових капіталовкладень, як, скажімо, торгівля наркотичними речовинами чи зброєю.

Торгівля людьми, особливо жінками, для використання їх переважно в секс-бізнесі стала гострою актуальною проблемою для всієї світової спільноти. Як мінімум у 60 країнах світу практикується торгівля людьми. Цей вид злочинного промислу став одним із провідних і найбільш прибуткових у протиправній діяльності транснаціональних злочинних організацій.