Об’єкт податкової перевірки

Бухгалтерська звітність

Податковий облік, декларації, розрахунки

Процеси господарської діяльності

Реєстри бухгалтерського обліку

Податкові накладі

Первинні документи

Книга головна

Реєстри податкового обліку

Фінансова звітність, довідки

Податкові декларації, розрахунки

Організаційно-розпорядчі документи

Закони України (кодекси законів), Укази Президента, Постанови КМУ та нормативно-правові акти

Міжнародні договори та угоди, згоду на обов’язковість яких надано ВРУ

Конституція України

Інші джерела інформації

Рис. 8.1. Схема вивчення об’єктів податкової перевірки

Класифікація методичних прийомів документального контролю спирається на внутрішньо властиву йому послідовність контрольних дій та їх логічний взаємозв’язок. Виходячи з цього критерію, серед способів документального контролю слід виділити:

- формальну й арифметичну перевірку документів (встановлюється правильність заповнення необхідних реквізитів, наявність необумовлених виправлень, підчищень, дописування тексту і цифр, дійсність підписів посадових і матеріально відповідальних осіб, правильність підрахунків в документах);

- юридичну оцінку відображених у документах господарських операцій (визначити економічну доцільність (спрямованість операцій на виконання завдань, що стоять перед платником податків), відповідність відображених у документах операцій існуючому законодавству;

- логічний контроль об’єктивної можливості документально оформлених господарських операцій (зіставлення взаємопов’язаних показників, наприклад обсягу випуску з виробничими потужностями);

- суцільне і не суцільне (у тому числі вибіркове) спостереження (суцільну перевірку слід проводити переважно на тих ділянках, де найбільш імовірні порушення або зловживання, наприклад рух коштів у касі, у підзвітних осіб, на рахунках у банку, вексельні операції, операції з цінними паперами тощо);

- зустрічну перевірку документів або записів в облікових і податкових реєстрах за допомогою звірки їх з однойменними чи взаємопов’язаними даними у підприємств, установ і організацій, з якими підприємство, що перевіряється, має господарські зв’язки;

- спосіб зворотного рахунку (ефективний при перевірці достовірності даних платника податків про приріст (убуток) запасів, покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції; полягає у попередній експертній оцінці матеріальних витрат з метою подальшого визначення величини необґрунтованих списань запасів на виробництво визначених видів продукції, яких на час перевірки більшість);

- оцінку законності й обґрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку, балансові ув’язування руху товарно-матеріальних цінностей…

Головне в цьому ревізійному прийомі – «стикування» записів в облікових реєстрах з виправданими документами, а також даних облікових регістрів з показниками звітності. Вивчення ревізійної практики показало, що заниження сум податкових зобов’язань і інших незаконних дій іноді приховуються за допомогою необґрунтованих записів на рахунках бухгалтерського обліку.

При документальних перевірках варто звернути особливу увагу на виявлення таких порушень, як:

• невірна кореспонденція рахунків;

• невідповідність записів в облікових реєстрах первинним документам у частині обсягу проведених операцій;

• відсутність бухгалтерських записів щодо окремих первинних документів;

• складання облікових записів, особливо сторнованих і виправлених, не підтверджених виправданими документами;

• наявність записів в облікових регістрах за підробленими документами;

• необґрунтоване згортання сальдо активно-пасивних рахунків; невідповідність звітних показників записам у Головній книзі та інших облікових регістрах.

- порівняння (одновимірне (в рамках одного об’єкта контролю або декілька об’єктів контролю лише за одним показником) та багатовимірне (зіставлення результатів діяльності декількох підприємств).

Фактичний контроль

Являє собою вивчення фактичного стану об’єктів, що перевіряються, за даними огляду їх у натурі (обмірювання, зважування, перерахування, лабораторного аналізу тощо).

Повноцінність і беззаперечна доказовість первинних документів і облікових записів в разі потреби встановлюється за допомогою спеціальних прийомів фактичного контролю. Тому перевірка, що ґрунтується на використанні тільки прийомів документального контролю, власне кажучи, зводилася б лише до перевірки бухгалтерських документів і облікових регістрів, а не до всебічного вивчення усієї фінансово-господарської діяльності підприємства.

Іноді за бездоганно оформленими документами і записами ховаються заниження обсягів податкових зобов’язань та інші зловживання.

Методичні прийомі фактичного контролю служать для встановлення реального стану об’єктів, що ревізуються, обсягу і якості виконаних робіт, справжнього здійснення господарських операцій, відображених у документах.

Прийоми фактичного контролю можна поділити на три групи:

- інвентаризацію – спосіб перевірки фактичних залишків основних засобів, запасів, коштів і стану зобов’язань, їхньої відповідності даним бухгалтерського обліку на визначену дату. Залежно від рівня охоплення господарських засобів розрізняють повну і часткову інвентаризацію. Перша охоплює усіх види господарських засобів (необоротні активи, оборотні активи, власний капітал, зобов’язання, доходи та витрати майбутніх періодів, забезпечення наступних витрат і платежів), що знаходяться на балансі підприємства; друга – тільки певні види цих засобів або об’єкти, що є у підприємства;

- експертну оцінку – це спосіб фактичного контролю, що ґрунтується на проведенні кваліфікованими фахівцями експертизи дійсних обсягів і якості виконаних робіт, обґрунтованості нормативів виходу готової продукції, особливо підакцизної, правильності встановлення кодів товарів, виходу продукції при давальницькій схемі переробки сировини і т.п.;

- візуальне спостереження – це спосіб фактичного контролю, що включає обстеження на місці перебування об’єктів контролю. До цього способу належить і метод контрольних закупівель.