Тема 8. Теоретичні засади податкового контролю

1. Сутність податкового контролю та етапи його проведення

2. Методика визначення податкових зобов’язань за непрямими методами

3. Класифікація податкових перевірок та їх характеристика

4. Типові порушення у сфері оподаткування. Роль податкового контролю у вдосконаленні податкового законодавства та мобілізації податкових надходжень

1. Сутність податкового контролю та етапи його проведення

Відповідно до ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Виконання функцій податкового контролю в Україні покладено на Державну фіскальну службу України.

Органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами, та проводити перевірки суб’єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

Податковий контроль здійснюється шляхом:

1) ведення обліку платників податків;

2) інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;

3) перевірок та звірок, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податковий контроль є різновидом фінансового контролю, оскільки він здійснюється у сфері оподаткування, яка є складовою фінансової діяльності держави, уповноваженими фінансово-контролюючими органами. Разом з тим податковий контроль характеризується наявністю специфічних властивостей, що об’єктивно зумовлені роллю податкових правовідносин у ринковій економічній системі.

Змістом податкового контролю є досягнення відповідності дій платників податків щодо їх (податків) сплати податковому законодавству, основними формами прояву якого є: попередження, виявлення та припинення порушень платіжної дисципліни платниками податків у частині виконання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податкових платежів.

Систему податкового контролю можна визначити як взаємозалежну сукупність контролюючого суб’єкта, контрольних процедур і контрольованого об’єкта.

Контролюючий суб’єкт (суб’єкт контролю) – юридична чи фізична особа, що спрямовує контрольні дії на власну діяльність або на діяльність іншої фізичної чи юридичної особи (осіб), що знаходяться у довколишньому господарському середовищі.

Контрольні дії – операції порівняння (зіставлення) показників діяльності підконтрольного суб’єкта з визначеною нормою (нормами), здійснювані контролюючими суб’єктами з метою виявлення і блокування відхилень від цих норм.

Підконтрольний об’єкт (об’єкт контролю) – фізична чи юридична особа (особи), на певний вид діяльності яких спрямовуються контрольні дії.

Предмет контролю – конкретний вид діяльності (певні фінансово-господарські операції) підконтрольного суб’єкта, на який спрямовано контрольні дії.

Об’єктом контролю є доходи суб’єктів підприємницької діяльності, громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства у тій частині, в якій вони виступають платниками податків і зборів.

Схема (етапи) проведення податкового контролю, виходячи із його змісту:

1. Реєстрація та облік платників податків.

2. Прийом звітності.

3. Здійснення кабінетних перевірок.

4. Нарахування платежів до сплати.

5. Контроль за своєчасною сплатою податків і зборів.

6. Здійснення документальних перевірок.

7. Контроль за виконанням матеріалів перевірок.

На міжнародному рівні щодо організації податкового контролю з метою забезпечення відкритої конкуренції є навіть пропозиції щодо створення єдиної міжнародної податкової організації, яка б виконувала такі функції:

- збір статистичних даних, виявлення тенденцій і проблем, підготовка доповідей, надання технічної допомоги та розроблення міжнародних норм у сфері податкової політики і податкового управління;

- здійснення спостереження за змінами у сфері оподаткування на зразок того, як МВФ здійснює спостереження за макроекономічною політикою;

- оголення діяльності з обмеження податкової конкуренції, орієнтованої на заохочення багатонаціональних компаній шляхом пропонування надмірних і необдуманих стимулів;

- виконання більш масштабної функції розроблення процедур арбітражу на випадок виникнення протиріч між країнами з питань оподаткування;

- фінансування механізму багатостороннього обміну податковою інформацією на зразок того, що вже існує в рамках ОЕСР, щоб обмежити можливості для ухилення від податків на інвестиційний прибуток, одержаний за кордоном.

Методи податкового контролю – це органічна взаємозалежна сукупність специфічних принципів, шляхів, способів і засобів у процесі вивчення законності, достовірності податкової звітності та повноти, правильності і своєчасності сплати податків і обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів на основі використання облікової, звітної, нормативної та іншої економічної інформації у поєднанні з дослідженням фактичного стану об’єкта контролю.

Характерною рисою контрольно-перевірочної роботи є використання цілої системи методичних (технічних) прийомів, розроблених даною галуззю економічних знань або заснованих на досягненнях суміжних наук (аналізу господарської діяльності, бухгалтерського обліку, статистики тощо).

Основні методи можна об’єднати в дві групи:

1) прямі;

2) непрямі.

До прямих методів податкових перевірок належать методи документального контролю і фактичного контролю. До непрямих методів відносять:

- метод економічного аналізу;

- метод розрахунку грошових надходжень;

- метод контролю витрат і доходів суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб;

- метод аналізу інформації про доходи і витрати платника податків.

Під терміном «непрямі методи» розуміється визначення сум податкових зобов’язань платника податків за оцінкою витрат платників податків, приросту їхніх активів, кількості осіб, що перебувають з ними у відносинах найму, а також за оцінкою інших складових податкової бази, що беруться для розрахунку податкового зобов’язання щодо конкретного податку, збору (обов’язкового платежу) згідно із законом.

Непрямі методи застосовуються виключно податковими органами для визначення податкових зобов’язань щодо:

- ПДВ;

- податку на прибуток підприємств;

- рентних платежів;

- плати за користування надрами;

- екологічного податку;

- податку з доходу фізичних осіб;

- акцизного податку.

Документальний контроль

Джерелом інформації для документального контролю служать: бухгалтерські документи, включаючи технічні носії інформації; реєстри бухгалтерського обліку (машинограми, накопичувальні розробні таблиці, журнали-ордери, допоміжні відомості до них тощо); реєстри податкового обліку; дані оперативно-технічного обліку; податкова, фінансова, статистична та оперативно-технічна звітність; планова, нормативна, проектно-конструкторська, технологічна й інша документація.

При дослідженні питань, пов’язаних із контролем за дотриманням податкового законодавства, використовується схема стандарту дослідження об’єктів податкової перевірки (рис. 8.1).