Філософія постмодернізму

Якщо філософія і метафізика, зокрема, це рефлексія знання, то постмодернізм - це рефлексія філософії, рефлексія рефлексії. Поширення в сучасній філософії поняття постмодернізм свідчить про певне незадоволення існуючим положенням справ в багатьох сферах культури, мистецтва і самої філософії. В рамках постмодерна поняттям "модерн" позначається мислення нового часу, осмисляющего процес наукової, релігійної і філософської еволюції, що почалася в Європі з XVII століття. У вузькому сенсі модернізм - художній літературний перебіг кінця XIX - початки ХХ століття. Йдеться про множинності форм раціональності в рамках мистецтва, мистецтва філософії.

Зміни в усіх сферах життя суспільства супроводжуються негативними явищами, які несуть страждання й негаразди багатьом людям. Але оцінювати такі явища тільки в термінах катастрофи теоретично безперспективно. Трансформація - це дія або процес зміни форми, виду, природи або характеру суспільства чи окремої структури.

Трансформуватися - це змінювати форму, переміщатися з однієї форми в другу, змінюватися. Цей процес обумовлює постанову питання про механізм перетворення, вимагає знань про вихідну форму і про риси та властивості нової форми. О.Панарін пише: „Філософія постмодернізму стверджує, що сучасна людина, так само як і культура в цілому, втратила надійні критерії відмінності вади від доброчесності, гарного від огідного, реального від міфу

Сутність принципу постмодернізму найбільш виразно проявляється через переконструювання підходів, розумінь щодо аналізу змін соціальної реальності. Замість єдиної систематизованої соціологічної теорії пропонується набір різних соціологічних концепцій, іноді таких, що не зовсім стикуються і взаємостимулюються між собою. За такого принципу припускається і руйнування меж, кордонів між науковими дисциплінами.

Прихильники концепції постмодернізму підкреслюють роль культурних факторів у перемінах, які відбуваються і які відбудуться у майбутньому. Саме література стала постачальником ідей у суміжні науки. Монстри 20 сторіччя, якими стали засоби масової інформації та індустрія розваг, теж залежні від бібліотеки в пошуках відомостей, фабл, сюжетів.

У постмодерністських творах мистецтва усе відбувається на поверхні. У них відсутні символічні і психологічні глибини. Спроби знайти сакральний іміст викликають скептичну реакцію і є безрезультатними. Повсякденність є центр буття. Відносини переважно поверхневі, вони не зачіпають особистісних глибин душі. Бути серйозними не модно. Іронія замінює серйозну реакцію на Чуттєву ситуацію.

Соціокультурна трансформація припускає зміни контексту сприйняття подій, що відбуваються. Для традиційного мислення характерно катастрофічне відчуття нового часу. Тільки зміна кута зору, тобто культурна трансформація може перетворити відчуття катастрофи у відчуття нових] перспектив. Якщо М.Вебер виявляє трансформаційні явища в культурі за допомогою аналізу релігійної свідомості, то зараз більш плідно здійснювати ца за допомогою аналізу сучасної літератури.

Тема 9