4.4 Організація надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги у пілотних регіонах

Третинна (високоспеціалізована) медична допомога – медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах в плановому порядку або екстрених випадках і передбачає консультацію, діагностику, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних та патологічних станів (вагітності, пологів) із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності та вартості; направлення пацієнта для надання вторинної (спеціалізованої) допомоги або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації.

Надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги забезпечується високоспеціалізованими багатопрофільними або однопрофільними закладами охорони здоров'я.

Третинна медична допомога надається у стаціонарних та амбулаторних умовах:

• багатопрофільними обласними лікарнями (клінічна лікарня),

• багатопрофільними обласними дитячими лікарнями (клінічними лікарнями),

• високоспеціалізованими медичними центрами (за напрямами).

Амбулаторна допомога в закладах ВМД та ТМД може надаватись безпосередньо в закладі або дистанційно шляхом проведення телемедичних консультацій.

Критерії визначення закладів охорони здоров’я, які можуть забезпечувати потреби населення у третинній (високоспеціалізованій) медичній допомозі, їх типи та види визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

З метою надання висококваліфікованої консультативно-лікувальної допомоги на основі впровадження в медичну практику сучасних медичних технологій, в Україні проводиться робота із створення мережі університетських клінік та університетських лікарень.

Мета університетських клінік:

1. Надання високоспеціалізованої та спеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги, медичної допомоги при невідкладних станах та екстрених ситуаціях;

2. Забезпечення на цій основі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників за стандартами вищої освіти

3. Проведення науково-дослідної роботи, розробки, апробації та впровадження нових медичних технологій.

Університетські клініки у світі існують як:

• Федеральні або комунальні багатопрофільні заклади охорони здоров’я (госпіталі), на базі яких розташовані клінічні кафедри медичних факультетів європейських університетів ( Нідерланди, Австрія тощо ).

• Окремі медичні підрозділи або юридичні особи в структурі університетів ( США, Німеччина, Франція ).

Європейські університетські госпіталі (лікарні) співпрацюють з університетами за двома основними моделями: корпоративною та інтеграційною.

• При інтеграційній моделі лікарня може бути структурним підрозділом університету (медичного факультету). Вони згідно укладених угод мають різні форми та ступені інтеграції і нерідко працюють під єдиним керівництвом.

• Корпоративна модель виникає, коли університет і лікарня є окремими юридичними особами, а між ними укладається угода, в якій обумовлюються всі юридичні та фінансові аспекти співпраці.

Перші університетські клініки в Україні було створено:

1846 р. – Університетська клініка мед. факультету Університету Св. Володимира в Києві

1896 р. – Університетська клініка мед. факультету при Харківському Імператорському Університеті

1897 р. (1914) – Університетська клініка мед. факультету при Львівському університеті

1900 р. – Університетська клініка мед. факультету при Новоросійському Імператорському університеті в Одесі.

Започатковано діяльність Тернопільської та Кримської університетських лікарень, якій передував тривалий процес вивчення досвіду створення університетських лікарень за кордоном.

Переваги університетських лікарень:

1. Відсутність конфлікту інтересів щодо власності закладів.

2. Поліпшення якості надання медичної допомоги населенню

3. Створення в рамках існуючої нормативної бази

4. Багатопрофільність та потужність

5. Багатоканальність фінансування.