3. Підходи до профілактики правопорушень у дітей в україні та моделі профілактичних програм.

У цьому аспекті актуальним є використання існуючих у світі підходів

до захисту прав людини, а саме:

1) інформаційний (просвітницький), в основі якого є знання і підтримка державою, громадою, сім’ями, окремими особами невід’ємних прав людини. За висловом Е. Рузвельт, яка першою очолила Комісію ООН з прав людини, “оскільки мета стає чітко окресленою, люди доброї волі повсюди намагатимуться досягти її з більшим завзяттям і, я сподіваюся, з більшою надією на успіх” [1, с. 44]. Знання прав людини допомагає їх не зневажати;

2) силовий, який означає, що порушення прав людини, закріплених законодавчо, карає порушника незалежно від того, чи знав він, що порушує права іншої людини, чи ні. Цей підхід є зараз основним в Україні в діяльності правоохоронних органів, але він не застосовувався соціальними педагогами;

3) ненасильницького опору, який пропагував М. Ганді [1, с. 40];

3) діяльнісний, що полягає у щоденній роботі щодо безпосереднього захисту прав [1, с. 37]. Основою діяльнісного підходу, запевняє Нельсон Мандела, є подолання протиріччя між “війною і миром, насиллям і покорою, расизмом і людською гідністю, гнобленням і гонінням та свободою і правами людини, злиднями та свободою від нестатків” [1, с. 43]. Прагнення подолати ці протиріччя вимагає діяти, набувати досвіду і таких якостей особистості, які б робили неможливою думку про застосування насильства;

4) християнський, який полягає у тому, що всі зрушення, як запевняє М. Л. Кінг, “відбуваються у повній відповідності до Провидіння. Проте ми мусимо впевнитися, що сприймаємо їх належним чином… Нам треба прагнути до демократії, а не до заміни однієї тиранії іншою… [1, с. 42]. Цей підхід, з нашої точки зору, передбачає опору на позитивне в людині, власні високі духовні якості людини і надію на Провидіння;

5) політико-економічний, зміст якого полягає в тому, щоб надати людям рівність у можливостях, надати допомогу тим, хто її потребує, зберегти громадські свободи для всіх, використовувати надбання науково-технічного прогресу для розширення та неухильного підвищення рівня життя. Така модель світу, за висловом Ф. Рузвельта, є “відвертим запереченням так званого порядку тиранії”. “…Демократичні соціальні системи є найголовнішою, – стверджує В. Г. Шень, – запорукою і передумовою будь-якого розвитку чи модернізації” ;

6) викриття насильства та ненависті, який полягає у збереженні пам’яті про жертви насильства через пресу, телебачення, книги, допомогу жертвам гноблення з метою попередження майбутнього насильства;

7) виважений, який пропонував О. Д. Сахаров, полягає у готовності до “творення кращого, людянішого суспільства, досконалішого світового порядку через реформи, а не революції, через захист жертв, а не повалення чи засудження режимів, через здатність тверезо розмірковувати, берегти знання і досвід, розвиток зв’язків з іншими соціальними системами з метою вибору кращого для життя людей”.

Родиноцентричний підхід має свої переваги перед іншими підходами – саме сім’я є визначальним чинником соціалізації дитини. Цей підхід надає можливість організовувати роботу з сім’єю дитини для подолання кризи, забезпечення її нормального функціонування та розвитку; виокремити соціально-педагогічну складову діяльності різних суб’єктів роботи з сім’єю, дає основу їх співпраці і взаємодії в інтересах сім’ї; сприяє активізації сім’ї у вирішенні її проблем, її зміцненню, збереженню цілісності, розвитку кожного члена родини і через це – розвитку суспільства в цілому [1].

Аналіз профілактичної роботи (в основі дослідження Е.Чарлтона) дозволяє виділити п´ять основних типів профілактичних програм (або програм навчання здоровому способу життя).    Медична модель - молодим людям надається інформація про небез­печні наслідки того чи іншого явища. Слід зазначити, що така модель не є достатньо ефективною, тому що не враховує соціально-психологічних особ­ливостей молодої людини, і тому вона іноді може призвести до зворотно­го ефекту.    Освітня модель - являє собою дію, спрямовану на окремого індиві­да, дає йому змогу самостійно прийняти рішення. Але така модель не враховує профілактичну ситуацію, формування громадської думки щодо того чи іншого кризового явища та шляхів його подолання.    Соціально-політична модель - лобіювання необхідних рішень, рекла­ма в засобах масової інформації. Перевага цієї моделі полягає в тому, що вона є ефективним засобом формування громадської думки, враховує со­ціально-територіальні особливості, соціальний час і тим самим знімає недоліки освітньої моделі.    Перших три моделі і зараз широко використовуються при поперед­женні кризових явищ. Але найбільш ефективними профілактичними мо­делями, які зараз застосовуються в профілактичних програмах серед мо­лоді країн Європи, вважаються дві наступні.    Модель самопідсилення (комбіновано поєднує в собі основні характеристики трьох попередніх моделей).    Модель “дії на благо здоров’я”, що крім цього враховує і вплив на молоду людину її соціального оточення (референтної групи). Моделі "дій на благо здоров´я" діють в двох напрямках - через переконання та через підвищення відповідних мотивів (наприклад, підвищення цін на тютюн чи алкоголь, що пов’язано з матеріальними втратами курців). Переконан­ня використовуються в програмах публічного навчання та "підвищення" або "покращення"  здоров’я. [Парфанович].