Рекомендована література:

1. Батенко Л.П. Управління проектами: навч. посіб. / Л.П. Батенко, О.А. Загородніх, В.В. Ліщинська. — К.: КНЕУ, 2003. — 231 с.

2. Деренська Я.М. Матриця моніторингу як елемент менеджменту проектів // Економічні науки. Економіка підприємства. — Харків.

3. Електронний ресурс. — Режим доступу: http://buklib.net/books /25814/

4. Електронний ресурс. — Режим доступу: http://studopedia.net/ 7_22877_kontrol-vikonannya-proektu.html

5. Ноздріна Л.В. Управління проектами: підручник / за заг. ред. Л.В. Ноздріної / Л.В. Ноздріна, В.І. Ящук, О.І. Полотай. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 432 с.

6. Управління спецпроектами: конспект лекцій. — Режим доступу: http://books.br.com.ua/themes/185/244

7. Фесенко Т.Г. Виконання проектних дій: конспект лекцій / Т.Г. Фесенко. – Х.: ХНАМГ, 2011. – 84 с.

Питання для самоперевірки:

1. Що таке контроль за виконанням проекту?

2. Які основні види контролю ви знаєте?

3. Які методи та показники використовують для аналізу реалізації та виконання проекту?

4. Дайте визначення базисної вартості виконаних робіт.

5. Опишіть процедуру прогнозування вартості проекту після його завершення.

6. Які показники виконання робіт ви знаєте?

7. У чому зміст основних етапів процесу контролю?

8. Охарактеризуйте методи контролю.

9. Які кроки включає контроль змін?

10. Назвіть можливі наслідки змін.

Тема 8 управління проектними ризиками

8.1. Розподіл ризиків у проектних контрактах

Управління ризиком здійснюється на всіх стадіях життєвого циклу проекту за допомогою моніторингу, контролю та необхідних коригуючих дій. Здійснює це управління проект-менеджер у тісній взаємодії з усіма учасниками проекту [6].

Більшість ризиків проектної діяльності припадає на інвестиційну (будівельну) фазу проектного циклу. Загальні й остаточні результати проектної діяльності для всіх учасників проекту істотно залежать від процесу виконання контрактів на постачання інвестиційних товарів (машин, устаткування, транспортних засобів, будівельних матеріалів), а також виконання підрядних робіт (будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних) [15, с. 124].

Одним з головних завдань управління проектними ризиками є розроблення заходів щодо їх зниження. До методів зниження ризиків належать:

• розподіл ризиків між учасниками проекту (передача частини ризиків співвиконавцям);

• резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

• зниження ризиків у плані фінансування;

• страхування[12, с.173].

Розподіл проектних ризиків — це частковий трансферт партнерам ризиків по окремих операціях. На практиці найбільш поширені напрями розподілу ризиків, показані на рис. 8.1.

Рис. 8.1. Поширені напрями розподілу ризиків [8]

Розподіл ризиків між учасниками інвестиційного проекту. В процесі такого розподілу підприємство може здійснити передачу підрядникам ризиків, пов’язаних з невиконанням календарного плану будівельно-монтажних робіт, низькою якістю цих робіт тощо.

Розподіл ризику між підприємством і постачальниками сировини та матеріалів. Предметом такого розподілу є фінансові ризики, пов’язані з втратою (псуванням) майна (активів) у процесі їх транспортування і здійснення вантажно-розвантажувальних робіт. Форми такого розподілу ризиків регулюються відповідними міжнародними правилами “ІНКОТЕРМС- 90”.

Розподіл ризику між учасниками лізингової операції. Наприклад, при операційному лізингу підприємство передає орендодавцю ризик морального старіння використаного активу, ризик втрати ним технічної продуктивності (за умов дотримання встановлених правил експлуатації), а також інші ризики, що обговорюються в контракті[8].

Розподіл ризику здійснюється в процесі підготовки плану проекту та контрактних документів. Для кількісного розподілу ризику в проектах можна використовувати модель, засновану на "дереві рішень". При цьому кожний учасник виконує запланований проектом обсяг робіт та несе відповідну частку ризику у разі невиконання проекту. Але найбільше ризикує інвестор. Тому потрібно враховувати, що труднощі пошуку інвестора, як правило, збільшуються із збільшенням ступеня ризику, що покладається на нього [6].

Підвищення ризику в одного з учасників повинно супроводжуватись адекватною зміною в розподілі доходів від проекту.

Тому на переговорах, що стосуються проекту, потрібно:

• визначити можливості учасників проекту щодо запобігання наслідкам ризикових подій;

• визначити міру ризику, яку бере на себе кожен учасник проекту, зокрема замовник (власник) і виконавець (підрядник);

• домовитися щодо прийнятної винагороди за ризик;

• слідкувати за дотриманням паритету у співвідношенні ризику й доходів між усіма учасниками проекту[12, с. 173].

У таблиці 8.1 показані найбільш поширені категорії ризиків, характерні для замовника/власника/виконавця/підрядника. Найчастіше власник і підрядник мають інтереси, які суперечать один одному – низькі витрати проти якості. У кожного з них свій порядок дій. Тому розподіл відповідальності може стати найкращим способом знизити ризики. Планування повинно визначити, які ризики контролюються власником, а які — підрядником, а також які — ними обома [14, с. 181].

Таблиця 8.1

Розподіл ризиків між замовником та виконавцем проекту[14, с. 181]

Замовник (власник, керівник проекту)	Виконавець (підрядник)
Інфляція	Графік виконання робіт
Стихійне лихо	2. Зміна витрат на виконання робіт
Зміна масштабу проекту
Технічні ризики
Спільно
Безпека
Інновації – витрати і доходи

Основними інструментами управління ризиками під час реалізації контрактів на інвестиційній фазі проектного циклу є юридичні гарантії (зобов'язання сторін щодо виконання контрактів і санкції за їх порушення), фінансові (матеріальні) гарантії, страхування та резервні фонди.

Юридичні та фінансові гарантії щодо проектних контрактів передбачають розподіл ризиків між сторонами контрактних відносин у певних пропорціях. У текстах контрактів не тільки формулюються обов'язки сторін і санкції за їх порушення, а й чітко визначаються умови надання необхідних фінансових гарантій і страхування.

Юридичні гарантії. Кваліфіковано підготовлені контракти (за наявності ефективної судової й арбітражної системи) надійно захищають сторони від ризиків подорожчання товарів (робіт), затримки в постачанні товарів (виконанні робіт), постачання неякісних товарів (неякісного виконання робіт), неплатежу чи невчасного й неповного платежу за контрактом, втрат у результаті зміни валютного курсу. Розглянемо особливості деяких статей контрактів на підрядні роботи та постачання устаткування у таблиці 8.2.

Таблиця 8.2

Особливості окремих статей підрядних контрактів[15]

Стаття контракту «Гарантія якості» (у контракті на постачання машин і устаткування)

Постачальник (продавець) гарантує високу якість і нормальну роботу устаткування, яке він продає, протягом певного гарантійного строку (від кількох місяців до кількох років). Обумовлюється право покупця (проектної компанії) контролювати якість устаткування і якість використаних матеріалів у процесі виготовлення устаткування, брати участь у випробуваннях на заводах продавця. Перелічуються випадки, на які гарантія не поширюється (наприклад, природна зношеність устаткування; дефекти й поломки, що з'явились через неправильне використання й обслуговування устаткування).

Стаття контракту «Рекламації»

Обумовлюються права й обов'язки сторін у зв'язку з рекламацією (претензією), порядок і строки пред'явлення рекламації, засоби врегулювання суперечностей. У разі обґрунтованості рекламації сторони узгоджують прийнятні засоби її врегулювання: усунення дефектів постачальником за його рахунок; часткова заміна й повернення устаткування цілком, якщо його не можна використовувати і транспортні витрати на повернення невеликі; уцінення товару (у торгівлі машинами й устаткуванням цей засіб застосовують рідко).

Стаття контракту «Штрафні санкції і відшкодування збитків»

Санкції можуть мати форму пені, неустойки, штрафу, що сплачуються за порушення контракту щодо строків постачання, якості товару, умов платежу тощо. Штрафні санкції мають сприяти виконанню контракту, не передбачати руйнівного характеру і не бути засобом одержання прибутку за рахунок помилок партнера.

Стаття контракту «Застереження про ускладнення»

Ці застереження подібні до застережень про форс-мажор (обставини непереборної сили), але наміри сторін у цих двох випадках діаметрально протилежні. У разі застережень про форс-мажор розірвання контракту припускається, а в разі застереження про ускладнення передбачається продовження контракту з урахуванням нових умов. В останньому випадку сторони зобов'язуються за скрутних обставин розпочати переговори й домогтися перегляду таких умов договору, як вартість, строк завершення робіт тощо.

Стаття контракту «Ціни»

Може містити застереження про цінове коригування за допомогою формул коливання цін, що враховують вплив різних чинників на їх динаміку. Таке застереження обов'язкове для довгострокових підрядних контрактів.

Стаття контракту «Наперед оцінені збитки»

Підрядник зобов'язується відшкодувати наперед оцінені збитки, якщо роботу не буде виконано в обумовлені строки. Зазначена стаття захищає замовника від ризику затримок у реалізації проекту й надає замовнику право відняти від ціни, що закладена в контракті, певну суму за кожний день затримки як компенсацію за заподіяні йому збитки. Як правило, ця стаття передбачає, що збитки не виплачуються, якщо підряднику перешкоджали події за межами його контролю (політичні ризики, форс-мажор тощо).

Більшість розглянутих статей (застережень) у контрактах на реалізацію проектів і визначальний розподіл ризиків між замовником проекту і виконавцями базуються на принципі справедливого розподілу ризиків між сторонами контракту. Водночас окремі статті (застереження) жорстко односторонні, наприклад стаття про наперед оцінені збитки. Проте ця стаття є лише технічною, що спрощує процедуру й порядок нарахування та відшкодування збитків, які може зазначити замовник проекту [15, с. 125–130].

Розглянемо основні види проектних контрактів та їхні особливості.

Підрядні контракти. Часто замовник проекту укладає з підрядником контракт на умовах «під ключ», покладаючи на нього виконання всіх робіт і закупівель у межах проекту.

Будівельно-управлінські контракти передбачають надання послуг з управління проектною діяльністю замовника. Крім звичайної винагороди, що сплачується підряднику, цей вид контракту передбачає «гонорар за ризик», який виплачують підряднику за зниження витрат без погіршення якості проекту, скорочення тривалості виконання окремих етапів і видів робіт, супроводження об'єкта етапами, що сприяють достроковому випуску проектного продукту і одержанню прибутку ще до повного завершення будівництва.

У галузі газо- та нафтовидобування застосовують контракти на зразок «ризик-сервіс», за умовами яких підрядник забезпечує і фінансування, і виконання робіт, пов'язаних з розвідкою й видобутком газу та нафти, а також бере на себе всі пов'язані з цим ризики. За відсутності позитивного результату пошукових робіт контракт перестає діяти. У разі виявлення нафти й газу підрядник повинен освоїти родовище (довести видобуток до проектного рівня). Після цього родовище може експлуатувати підрядник або замовник. При цьому підряднику відшкодовуються витрати, пов'язані з освоєнням родовища (зокрема відсотки за кредитом), а також виплачується винагорода за ризик.

При застосуванні контракту типу «чистий сервіс» підрядник не несе ризиків у зв'язку з роботами, пов'язаними з розвідкою й освоєнням родовищ газу та нафти і одержує винагороду за надані послуги в будь-якому разі. Хоча замовником у підрядних контрактах часто є держава, вони ілюструють діапазон ризиків, які може брати на себе підрядник у такій ризикованій сфері діяльності, як розвідка і видобування нафти й газу[15, с. 126–128].