Глюкагон.

Кристали активного гормону утворюють А(а)-клітини підшлун­кових острівців та верхнього відділу травного тракту.

Глюкагон є одним із основних фізіологічних антагоністів інсуліну. Глюкагон впливає передусім на печінку, де стимулює розщеплення глікогену (глікогеноліз), забезпечуючи таким чином швидке зростання концентрації глюкози в крові.

Соматостатин.

гальмує секрецію глюкагону й інсуліну, а та­кож евакуацію шлункового вмісту, пригнічує звільнення мотиліну (стимулює моторику шлунково-кишкового тракту та скорочення жовчного міхура, гальмуючи дію холецистопанкреозиміну). У ситих тварин - гальмує звільнення гастрину і холецистопанкреозиміну.

Тимус (загруднинна залоза)

Тимус розташований за ручкою і верхньою частиною тіла груднини. Складається з двох витягнутих у довжину асиметричних часток (правої і лівої), зрощених одна із одною у їх середній частині.

Т имус досягає максимальних розмірів до періоду статевого дозрівання (у середньому 37,5 г). Після 16 років маса тимуса поступово зменшується (у 50-60 років вона складає в середньому 13-14 г), але залоза повністю не зникає навіть у старечому віці.

Гормони загруднинної залози

Тимус синтезує і секретує кілька гормонів:

• тимозин,

• гомеостатичний тимусний гормон,

• тимопоетин І, тимопоетин II,

• тимусний гуморальний фактор,

• інсуліноподібний фактор,

• фактор росту.

Тимозин, тимулін, тимопоетини та інші регуля­торні пептиди, які забезпечують проліферацію та дозрівання Т-лімфоцитів у центральних і периферійних органах імуногенезу,

Інсуліноподібний фактор (зменшує рівень цукру в крові),

Фактор росту (забезпечує ріст тіла).

Тимозин, відіграють значну роль у розвитку захисних імунологічних реакцій організму. Вони стимулюють утворення антитіл, що забезпечують реакції на чужорідний білок.

Тимопоетини сти­мулюють лейкопоез.

Епіфіз

Епіфіз (шишкоподібна залоза) розвивається з даху третього шлуночка під заднім кінцем мозолистого тіла і прикріплений повідцями до обох та­ламусів.

Однією із найбільш характерних особливостей епіфіза є його здатність трансформувати нервові імпульси, що надходять від сітківки ока, в інкре­торний процес.

В епіфізі утворюються кілька біологічно активних сполук, найбільш важливі з яких дві: серотонін і його похідне мелатонін (обидві утворюються із амінокислоти триптофану).

Мелатонін і серотонін через кровоносну систему і церебральну рідину надходять у гіпоталамус, де змінюють утворення рилізинг-гормонів залежно від освітлення. Крім того, мелатонін здійснює і прямий гальмувальний вплив на гіпофіз: під його дією гальмується секреція гонадотропінів, гормонів росту, тиреотропного гормону, АКТГ.

Гальмівний вплив мелатоніну на продукцію статевих гормонів прояв­ляється у тому, що у хлопчиків на початку статевого дозрівання різко па­дає його рівень у крові. Можливо, у зв'язку з тим, що сумарна добова освітленість у південних регіонах вища, статеве дозрівання тут настає у більш ранньому віці.

Але епіфіз продовжує впливати на рівень статевих гормонів і в дорос­лих. Так, у жінок найбільший рівень мелатоніну спостерігається у період менструації, а найменший - під час овуляції. У разі ослаблення мелатонінсинтезувальної функції епіфіза спостерігається підвищення потенції.

Епіфіз вважають своєрідним "біологічним годинником". Багато в чому саме його впливом зумовлюються циркадні і сезонні ритми активності го­надотропних гормонів, гормонів росту, кортикотропного тощо.