Взаємодія гормонів

Взаємодію гормонів можна розділити на три види:

- синергізм,

- антагонізм,

- пермісивна дія.

Синергізм. Часто кілька гормонів, що впливають на функцію органа, здійснюють односпрямовану (синергічну) дію. Наприклад, адреналін і глюкагон активують розпад глікогену в печінці до глюкози та зумовлюють збільшення рівня цукру в крові. Загалом, це прояв принципу дублювання, що забезпечує високу надійність регуляторних механізмів.

Антагонізм гормональних впливів часто відносний. Так, інсулін та адре­налін здійснюють на рівень глюкози в крові протилежний вплив: уведення інсуліну зумовлює гіпоглікемію, а адреналіну - гіперглікемію. Аналогічним чином проявляється взаємодія гормону росту й інсуліну.

Пермісивна дія гормонів виявляється у тому, що сам гормон не викли­кає фізіологічного ефекту, але створює умови для реакції клітини чи орга­на на дію іншого гормону. Наприклад, глюкокортикоїди не впливають прямо на тонус м'язів судин і на розпад глікогену в печінці, однак вони створюють умови, за яких надграничні концентрації адреналіну збільшу­ють артеріальний тиск і спричиняють гіперглікемію (за рахунок посилен­ня глікогенолізу в печінці).

Сформована система співвідношення гормонів визначає їх сумарний фізіологічний ефект на функціональний стан людини (пубертатний період, старість, вагітність тощо). Цей стан залежить від гормонального профілю, тобто кількості різних гормонів у крові людини.

Гормональний профіль - це рівень активності залоз внутрішньої секреції, які визначають активність різних гормонів у плазмі крові, функціонуван­ня тканин, що захоплюють гормони й утилізують їх, а також їх виведення з організму.

Механізм взаємодії ендокринних залоз. Гіпотоламо-гіпофізарна система. Роль ліберинів і статинів.

Регулювання функцій синтезу і секреції гормонів ендокринними зало­зами здійснюється кількома шляхами:

1. Нейрогенне регулювання здійснюється у двох напрямках:

а) прямий вплив нервової системи на синтез і секрецію гормонів (нейрогіпофіз, моз­ковий шар надниркових залоз);

б) нервова система регулює гормональну активність опосередковано, змінюючи інтенсивність кровопостачання за­лози.

2. Гуморальне регулювання полягає у безпосередньому впливі на кліти­ни залози концентрації субстрату, рівень якого регулює гормон (зворот­ний зв'язок). Так, рівень кальцію у крові впливає на секреторну активність прищитоподібної і щитоподібної залоз, де утворюються паратгормон і тирокальцитонін, а концентрація глюкози в крові визначає активність вихо­ду інсуліну з підшлункової залози і т.д.

3. Нейрогуморальне регулювання здійснюється за допомогою гіпоталамо-гіпофізарної системи.

Функція щитоподібної та статевих залоз, кори надниркових залоз регулюється гормонами передньої частки гіпофіза (аденогіпофізом) - тропними гормонами: адренокортикотропним, тирео­тропним, фолікулостимулювальним і лютеїнізивним. Дещо умовно до тропних гормонів відносять і соматотропний гормон гіпофіза, що здійснює свій вплив на ріст ще й опосередковано через гормон соматомедин, який утворюється у печінці.

В аденогіпофізі також утворюється інтермедин (меланоцитостимулювальний гормон, МСГ) і пролактин, що здійснюють прямий вплив на периферійні органи.

У свою чергу, вивіль­нення усіх зазначених гормонів аденогіпофіза залежить від гормональної активності нейронів медіальної ділянки гіпоталамуса. Тут утворюються гормони, що здійснюють стимулювальний чи гальмівний вплив на сек­рецію гормонів аденогіпофіза: рилізинг-фактори (ліберини) та інгібітори -статики.

Ліберини і статини, впливаючи на продукцію тропних гормонів аденогіпофіза, регулюють активність деяких залоз внутрішньої секреції.