Відмінності гуморальної регуляції від нервової такі:

а) за гумо­ральної носієм інформації є хімічна речовина, за нервової - потенціал дії;

б) характер передавання інформації в гуморальній - кровоносні й лімфатичні судини та міжклітинні простори, у нервовій - нервові волокна;

в) у гуморальній способом передавання інформації є тік крові, лімфи та дифузія; у нервовій - це поширення потенціалу дії нервовими волокнами.

Гуморальний спосіб передавання інформації має такі особливості:

а) гуморальний сигнал в організмі поширюється з невеликою швидкістю,

б) гуморальний сигнал можна менш точно дозувати за си­лою і тривалістю, ніж збудження,

в) гуморальна регуляція використовується в організмі для забезпечен­ня реакцій, які не потребують терміновості й точності.

Факторами гуморальної регуляції (первинними месенджерами, або посередниками) є:

а) гормони;

б) гормоноїди (тканинні або місцеві гормони);

в) деякі метаболіти й іони (виділяють справжні метаболіти й фактори пошкодження).

Г ормонами називають хімічні речовини, що утворю­ються і виділяються спеціалізованими ендокринними клітинами у внутрішнє середовище організму для регуляції обміну речовин та вегета­тивних функцій організму, гуморального забезпечення координації й інтеграції процесів життєдіяльності.

Будучи носіями інформації, гормони беруть участь у регуляції функцій організму, адаптують його до постійно змінюваних умов зовнішнього середовища, забезпечують його ріст, розвиток та роз­множення.

Виділяють п'ять видів дії гормонів:

1) метаболічну (вплив на обмін ре­човин);

2) морфогенетичну (стимуляція формотворення, диференціюван­ня органів і тканин, росту);

3) кінетичну (включення певної діяльності);

4) коригувальну (зміна інтенсивності функцій органів і тканин);

5) реактогенну (здатність змінювати реактивність тканин).

Крім того, гормони впливають на імуногенез, гемостаз, здійснюють сенсибілізувальний і десенсибілізувальний впливи.

Руйнування гормонів відбува­ється ферментативними системами печінки, легень, мозку, нирок. Інколи гормони гідролізуються в самій клітині-мішені, будучи зв'язаними з рецептором або вільними в лізосомі.

На основі функціональних критеріїв розрізняють три групи гормонів:

1. гормони, які впливають безпосередньо на орган-мішень; ці гормони називають ефекторними,

2. гормони, основною функцією яких є регуляція синтезу і виділення ефекторних гормонів, їх називають тропними;

3. гормони, що синтезуються нервовими клітинами в гіпоталамусі, во­ни регулюють синтез і виділення гормонів аденогіпофізом, їх назива­ють рилізинг-гормонами.

Загальні властивості гормонів:

1. Специфічність дії. Кожен гормон діє на конкретні фізіологічні систе­ми, органи чи тканини, тобто на ті структури, що містять спеціалізо­вані рецептори до нього.

2. Дистантна дія. Багато гормонів діють через внутрішнє середовище на органи, які розташовані далеко від місця їх утворення. Проте тка­нинні гормони, що секретуються без участі спеціалізованих ендок­ринних клітин, найчастіше проявляють місцеву дію на невеликій відстані від місця їх утворення.

3. Не мають видової специфічності, за винятком гормону росту і р- ліпотропіну.

4. Дія зумовлена впливом на клітини-мішені плазматичних мембран.

5. Висока біологічна активність - вплив на функції органів і тканин у дуже невеликих концентраціях.

Гормони виділяються для забезпечення того або іншого регуляторного акту, тобто того або іншого функціональ­ного стану організму. І вони так само, як і автономна нервова сис­тема, виявляють трофотропну й ерготропну дії.

Трофотропна регуляція - це участь гормонів у регуляції процесів росту й розвитку організму з метою забезпечення його лінійного росту та процесів диференціювання.

Ерготрофна – це участь в регуляції обмінних процесів в організмі.