МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет ветеринарної медицини
Кафедра епізоотології та інфекційних хвороб тварин
Ткаченко О.А., Алексєєва Н.В., Шендрик І.М.
Сучасні методи діагностики, заходи профілактики та боротьби з хворобою ньюкасла методичні рекомендації
ДО ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ
«КАРАНТИННІ ТА ІНШІ ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНІ ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ ПРОДУКТИВНИХ ТВАРИН» ДЛЯ СТУДЕНТІВ ОС «МАГІСТР»
СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: 8.11010101 «ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА (за видами)»
ТА «ЕПІЗООТОЛОГІЯ ТА ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ» ДЛЯ СТУДЕНТІВ ОС «БАКАЛАВР» 6.110101 «ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА»
Дніпропетровськ,
2016
Сучасні методи діагностики, заходи профілактики та боротьби з хворобою Ньюкасла методичні рекомендації до проведення лабораторних робіт з дисциплін «Карантинні та інші особливо небезпечні інфекційні хвороби продуктивних тварин» для студентів ОС «Магістр» Спеціальність: 8.11010101 «Ветеринарна медицина (за видами)» та «Епізоотологія та інфекційні хвороби» для студентів ОС «Бакалавр» 6.110101 «Ветеринарна медицина» – Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет. – Дніпропетровськ, 2016. – 40 с.
Укладачі:
д.вет.н., професор Ткаченко О.А.
к.вет.н., доцент Алексєєва Н.В.
к.вет.н., ст.викл. Шендрик І.М.
Рецензент: доцент кафедри нормальної і патологічної анатомії с.г. тварин
к.вет.н., Тішкіна Н.М.
Методичні рекомендації складені на основі типової програми („Епізоотологія та інфекційні хвороби”, затверджено Департаментом кадрової політики, аграрної освіти та науки 7 квітня 2004 р.) та освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) і освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки (ОКР „Магістр”) за спеціальністю 8.11010101 „Ветеринарна медицина (за видами)” та („Епізоотологія та інфекційні хвороби”, затверджено Департаментом аграрної освіти, науки та дорадництва Міністерства аграрної політики України 6 квітня 2010 р.) та освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) і освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки (ОКР „Бакалавр„) за напрямом підготовки 6.110101 «Ветеринарна медицина».
У методичних рекомендаціях представлено сучасні методи діагностики, описано порядок проведення профілактичних заходів спеціалістами ветеринарної медицини щодо недопущення захворювання птиці на хворобу Ньюкасла, порядок проведення ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху хвороби Ньюкасла у птахогосподарствах незалежно від форми власності та серед дикої птиці, порядок використання продукції птахівництва, одержаної в неблагополучних птахогосподарствах щодо хвороби Ньюкасла.
Методичні рекомендації розглянуті на засіданні кафедри епізоотології та інфекційних хвороб від « » жовтня 2016 р., протокол № .
Методичні рекомендації розглянуті та рекомендовані до печаті науково-методичною радою факультету ветеринарної медицини ДДАЕУ від « ___ » _________ 2016 р., протокол № 2.
ЗМІСТ
|
|
ст. |
|
ВСТУП |
4 |
I. |
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ХВОРОБУ |
5 |
II. |
ДІАГНОСТИКА ХВОРОБИ НЬЮКАСЛА |
9 |
2. |
Методи дослідження |
9 |
2.1. |
Метод виділення вірусу |
10 |
2.2. |
Метод постановки реакції гемаглютинації |
12 |
2.3. |
Метод ідентифікації вірусу |
12 |
2.4. |
Метод титрування вірусу |
13 |
2.5. |
Метод визначення вірулентності вірусу |
14 |
2.6. |
Метод визначення специфічних антитіл |
14 |
2.7. |
Серологічний контроль рівня антитіл до вірусу хвороби Ньюкасла птиці в реакції затримки гемаглютинації (РЗГА) |
15 |
ІІІ. |
ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ ЗА ХВОРОБИ НЬЮКАСЛА |
21 |
ІV. |
ЗАХОДИ ПРИ ПІДОЗРІ ІНФІКУВАННЯ ЧИ КОНТАМІНУВАННЯ ПТИЦІ ВІРУСОМ ХВОРОБИ НЬЮКАСЛА |
23 |
V. |
ЗАХОДИ З ЛІКВІДАЦІЇ ХВОРОБИ НЬЮКАСЛА |
24 |
VI. |
ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ЗАХОДИ У КОНТАКТНИХ ГОСПОДАРСТВАХ |
28 |
VII. |
ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ЗАХОДИ В ЗОНІ ЗАХИСТУ |
29 |
VIII. |
ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ЗАХОДИ В ЗОНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ |
31 |
IX. |
ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ВИМОГИ ЩОДО ВАКЦИНАЦІЇ ПТИЦІ ПРОТИ ХВОРОБИ НЬЮКАСЛА |
32 |
X. |
ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ЗАХОДИ ПРИ ПІДОЗРІ АБО ПІДТВЕРДЖЕННІ ЗАХВОРЮВАННЯ НА ХВОРОБУ НЬЮКАСЛА ГОЛУБІВ ТА ПТИЦІ, ЩО УТРИМУЄТЬСЯ В НЕВОЛІ |
33 |
XI. |
ОЧИСТКА, ДЕЗІНФЕКЦІЯ ІНФІКОВАНОГО ПТАХОГОСПОДАРСТВА |
33 |
XII. |
ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ДЛЯ ОБСЛУГОВУЮЧОГО ПЕРСОНАЛУ В НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ ПТАХОГОСПОДАРСТВАХ |
34 |
|
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ |
36 |
|
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА |
40 |
ВСТУП
Хворобу Ньюкасла викликають вірулентні штами параміксовірусу птиці типу 1 (APMV-1) рід Avulavirus, що належить до родини Paramyxoviridae. На сьогоднішній день (згідно даних МЕБ) виділяють десять серотипів параміксовірусу птиці (від APMV-I до APMV-10). Вірус хвороби Ньюкасла може викликати зараження більше 200 видів птиці, але тяжкість захворювання, залежить від господаря і штаму вірусу. Навіть штами APMV‑1 низької вірулентності можуть викликати тяжкі респіраторні захворювання, за наявності супутніх інфекцій, інвазій або за впливу на організм птиці несприятливих умов навколишнього середовища. Кращим методом діагностики є виділення вірусу з наступним вивченням його властивостей.
Ідентифікація збудника: готують суспензію збудника в розчині антибіотика, який отримують з трахеї або ротоглотки, а також готують клоакальні мазки (з фекалій) отримані від живої птиці або фекалій і зразків органів, відібраних від загиблої птиці, та засівають в алантоїс 9‑11‑добових ембріонів. Яйця інкубують за температурі 37 °С упродовж 4‑7 діб. Алантоїсну рідину, що містить загиблі або вмираючі ембріони періодично перевіряють на гемаглютинуючу активність і/або шляхом використання апробованих молекулярних методів. Будь-які гемаглютинуючі агенти повинні бути перевірені на специфічність інгібіції з моноспецифічною антисироваткою до APMV-1. Необхідно враховувати, що APMV-1 може показати антигенну перехресну активність з іншими параміксовірусами птиці, особливо серотипів APMV-3 і APMV-7.
Індекс інтрацеребральної патогенність (ICPI), індекс інтравенозної патогенності (IVPI) використовують для визначення вірулентності будь-якого нового ізольованого APMV-1. В якості альтернативи, вірулентність також можна оцінити за допомогою молекулярних методів: зворотної транскрипції, полімеразної ланцюгової реакції та секвенування. Хвороба Ньюкасла підлягає офіційному контролю у більшості країн. Оскільки вірус має високий ризик поширення з лабораторії, необхідно постійно дотримуватися відповідної біобезпеки та біозахисту лабораторій з проведенням оцінки ризику для визначення рівня біобезпеки.
З серологічних тестів найбільш широко в усьому світі використовується тест на інгібування гемаглютинації (HI). НІ тести, із застосуванням моноклональних антитіл дозволяють ідентифікувати окремі штами APMV‑1.
Вимоги, що пред'являються до вакцин: для вакцинації домашньої птиці в залежності від епізоотичної ситуації та національних вимог використовують живі віруси низької вірулентності (зі зниженою вірулентністю) або помірною вірулентності, а також використовуються інактивовані вакцини. Інактивовані вакцини вводять внутрішньом'язово або підшкірно. Їх, як правило, отримують шляхом додавання формальдегіду або шляхом обробки бета-пропіолактоном.
Рекомбінантні вакцини при хворобі Ньюкасла готують із застосуванням вірусних векторів, таких як герпесвірус індиків або поксвірусів птиці. Якщо у виробництві вакцин використовуються вірулентні форми збудника, то об'єкти виробництва повинні відповідати вимогам МЕБ для роботи зі збудниками 4-ї групи патогенності або 3 рівня біологічної безпеки.
Спалахи хвороби Ньюкасла зустрічаються серед поголів'я птиці найменш розвинутих країнах, де птиця являється важливим джерелом білку, там захворювання проявлялось у вигляді епізоотій. У більшості розвинених країн хвороба викоренена, оскільки торговельні ембарго і обмеження викликають значні економічні втрати під час спалахів. Так в США, спалах хвороби Ньюкасла в 2002‑2003 роках призвів до загибелі більше трьох мільйонів птиці і збитки галузі оцінюються в 5 млрд доларів.
В Китаї наприкінці 1990-х років, нові штами збудника викликали спалах захворювання серед гусей, хоча вважається що свійські гуси та качки навіть при спільному утриманні з хворою птицею клінічно не хворіють, але можуть буті прихованим джерелом збудника інфекції (латентні вірусоносії). Були зареєстровані випадки незаконного ввезення папуг, які стали причиною занесення вірусу хвороби Ньюкасла в безрецидивні країни, також хвороба Ньюкасла стала причиною загибелі колонії бакланів.
В Україні хвороба Ньюкасла не реєструється з 2006 року. Для профілактики цієї хвороби в Україні передбачена обов'язкова вакцинація птиці, як в індивідуальних господарствах громадян, так і на птахофабриках.