Київський міжнародний університет

Юридичний інститут

Кафедра публічно-правових дисциплін

Затверджую

Завідувач кафедри публічно-правових дисциплін

д.ю.н., професор

____________А.І. Суббот

«___»__________2016 р.

Л Е К Ц І Я № 1

з курсу «АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА»

для підготовки магистрів галузі знань 0304 «Право»,

напрям підготовки 8.030401 «Правознавство», денної та заочної форми навчання

статус дисципліни – нормативна

ТЕМА № 1

Поняття та система інформаційного права

Обговорено і схвалено на засіданні кафедри

публічно-правових дисціплін

№ 2 від «09» вересня 2016 р.

Лекцію підготував:

професор кафедри

д.ю.н., професор Суббот А.І.

Київ 2016

ПЛАН

1. Зміст поняття «інформація»

2. Поняття «інформаційного права», його предмет та методи

3. Суб'єкти інформаційних правовідносин

4. Система інформаційного права та його місце в системі права України

1. Зміст поняття «інформація»

Інформація, як відомо, є засобом комунікації людей і нерідко виступає об'єктом їх діяльності. Без отримання інформації у різних її проявах та формах не можлива еволюція людини, розвиток суспільства і держави. «Інформація» є одним із ключових понять для багатьох галузей знань. Правознавство, філософія, політологія, соціологія, історія та інші науки приділяють великої уваги зазначеній категорії.

Поняття «інформація» можна розглядати у широкому змісті (який відображає використання даного поняття у загальній системі суспільних відносин) і у вузькому змісті (правовому, тобто такому, який відображає особливості інформації як елементу лише правовідносин).

У повсякденному житті під інформацією розуміють різні повідомлення, відомості про навколишній світ, процеси, що в ньому відбуваються, про події, ситуації. Інформація багатоаспектна: існує у неживій природі, кібернетичних (управлінських) системах, у живих організмах (генетична інформація), циркулює в суспільстві (соціальна інформація) і т.д. Вказана властивість, зокрема, спричинила різноманітні тлумачення сутності інформації у науковій літературі, де сам термін широко розповсюджений і є категорією, що застосовується у різних галузях знань. При цьому не існує єдиного загальнонаукового поняття. У теорії інформації, наприклад, вона визначається через знання про навколишній світ, усунення невизначеності, в філософії – як відображення багатоманітності.

Разом з тим, поняття «інформація» – це документовані або публічно оголошені відомості про події і явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Під інформаційною діяльністю розуміють сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Основними видами інформації відповідно до Закону України «Про інформацію» є:

- масова інформація (інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб);

- правова інформація (будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо);

- інформація про фізичну особу (персональні дані, відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована);

- науково-технічна інформація (будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді);

- інформація довідково-енциклопедичного характеру (систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище);

- соціологічна інформація (будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо);

- статистична інформація (документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства);

- інші види інформації.

За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційна інформація – це відомості, що знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов (наприклад, комерційна таємниця). Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, отриманою за власні кошти, або такою, що є предметом їхнього професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему захисту. Виняток становить інформація комерційного і банківського характеру, та інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), а також інформація, приховування якої становить загрозу життю і здоров’ю людей.

Стосовно інформації, яка є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути встановлено обмежений доступ, тобто надано статус конфіденційної. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначає Кабінет Міністрів України. Конфіденційною не може бути інформація, що містить відомості про:

• стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

- аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;

- стан здоров’я населення, його життєвий рівень, зокрема харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

- факти порушень прав і свобод людини і громадянина;

- незаконні дії органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб;

- інша інформація, доступ до якої відповідно до законів України і міжнародних договорів, та згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути обмеженим.

До таємної належить інформація, що містить відомості, які становлять державну чи іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі (наприклад, державна таємниця, банківська таємниця).

Віднесення інформації до категорії таємних відомостей, які становлять державну таємницю, і доступ до неї громадян здійснюється відповідно до закону про цю інформацію. Порядок і терміни оприлюднення таємної інформації визначаються відповідним законом.

Вид таємниці	Пояснення змісту
Державна таємниця	Відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовніш- ніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній без- пеці України та які визнані у порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю», державною таємницею і підлягають охороні державою (ст. 1 Закону України «Про дер- жавну таємницю»).
Банківська таємниця	Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та вза- ємовідносин із ним чи третім особам при наданні послуг бан- ку і розголошення якої може завдати матеріальної чи мораль- ної шкоди клієнту, зокрема: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у На- ціональному банку України, про операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; про фінансово-економічний стан клієнтів, про системи охо- рони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи – клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієн- тів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підля- гає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації, а також інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду (ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Адвокатська таємниця	Це сукупність відомостей, із яких громадянин або юридич- на особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз’яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов’язків (ст. 9 Закону України «Про адвокатуру»).
Нотаріальна таємниця	Це сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотарі- альної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо (ст. 8 Закону України «Про нотаріат»).
Інші види таємниць, визначені законодавством України: лікарська, усиновлення, нарадчої кімнати, страхування, аудиторська тощо.

До службової таємниці може належати така інформація:

- що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

- зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування».

Інформація з обмеженим доступом може поширюватися без згоди її власника, якщо вона є суспільно значущою, тобто виступає предме­том громадського інтересу і право громадськості знати цю інформа­цію переважає над правом власника на її захист.