Хронічна променева хвороба

Хронічна променева хвороба виникає внаслідок тривалого впливу на організм іонізуючого випромінення (внутрішнього і зовнішнього) в малих дозах, але таких, які перевищують сумарно гранично припустимі. Хвороба, як правило, є професійною, однак може бути наслідком лікувального використання іонізуючого випромінення.

ЛФК особам із ХПХ призначають з урахуванням патогенетичних особливостей її перебігу. Заняття повинні бути спрямовані на підвищення загального тонусу організму, мобілізацію захисних сил, профілактику застійних явищ, поліпшення трофіки і функцій ЦНС.

Хворим із легким перебігом ХПХ призначають вільний режим. Заняття ЛФК проводять малогруповим методом у добре вентильованому приміщенні з урахуванням індивідуальних особливостей організму. Призначають гігієнічну та оздоровчу гімнастику з навантаженням середньої інтенсивності з гімнастичними предметами і без них. Доцільно приназначати вправи на прискорення та уповільнення темпу рухів, нескладні вправи на координацію і рівновагу. До занять важливо включати силові напруження з помірним навантаженням, чергуючи Їх дихальними напруженнями. Рекомендують дозовані заняття на тренажерах (комплекс «Здоров'я», бігова доріжка, велотренажер, еспандери), спортивні ігри, плавання, греблю, прогулянки на лижах, катання на ковзанах, ближній туризм. Особливу увагу приділяють емоційній наповненості занять, їх

характер і умови навколишнього середовища повинні сприяти появі бадьорості, гарного настрою.

Хворим із ХПХ середньої важкості спочатку призначають ліжковий режим, в умовах якого ЛГ проводять індивідуально у в. п. лежачи, потім сидячи з навантаженням .малої інтенсивності. Використовують прості вправи для рук, зокрема для пальців і кистей, та ніг. Темп виконання вправ повільний, потім середній. Широко включають дихальні вправи.

Під час їх виконання акцентують увагу на подовженому видиху. Включають також дозовані затримки дихання.

З переходом на палатний режим розширюється рухова активність хворого. Вправи виконують з в. п. стоячи. Загальнорозвиваючі вправи без предметів чергують із вправами з гантелями (0,5—1 кг), гімнастичними палицями, булавами, набивними м'ячами. Інтенсивність навантаження регулюють включенням дихальних вправ і вправ на розслаблення.

Після підвищення адаптації до навантаження і уведення вільного режиму додатково включають рухливі ігри, дозовану ходьбу з елементами прискорення, нетривалі лижні прогулянки, катання на ковзанах, спортивні ігри.

У разі важкого перебігу ХПХ головне завдання ЛФК—підвищити загальний тонус організму, запобігти застійним явищам і можливим іншим ускладненням, регулювати функції ЦНС, підготувати хворого до самообслуговування. Заняття проводять в умовах ліжкового режиму суворо індивідуально з в. п. лежачи, після поліпшення загального стану—зв.п. сидячи. Для посилення бронхіальної прохідності та відтоку патологічного секрету бронхів застосовують різноманітні дихальні вправи з використанням дренажних положень. При цьому важливим є повне дихання, коли в дихальному акті беруть участь усі відділи грудної клітки та діафрагма. Для поліпшення функцій травної системи включають спеціальні вправи

і в. п. (на боці, навкарачки), які змінюють внутрішньочеревний тиск і відповідно тонус органів черевної порожнини.

Після поліпшення функціонального стану хворого розширюють арсенал засобів ЛФК. Вправи виконують з в. п. стоячи без предметів або з легкими гантелями, палицями, булавами. Інтенсивність навантаження регулюють за рахунок включення дихальних вправ і вправ на розслаблення. Додатково включають дозовану ходьбу.