Лікувальна фізкультура для осіб, уражених променевою хворобою

КЛІНІКО-ФІЗІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

Променева хвороба виникає внаслідок загального опромінення, коли джерело опромінення міститься поза організмом (зовнішнє опромінення) або якщо ізотопи (радіонукліди) проникли всередину організму (з пилом, харчовими продуктами тощо) і рівномірно розподілилися в усіх органах і тканинах (внутрішнє опромінення). Симптоми, характерні для променевої хвороби, виникають у діапазоні доз 1—100 Гр* і більше. До іонізуючого випромінення належать альфа- і бета-частинки, рентгенівські та гамма-промені, нейтрони. Джерелом зовнішнього опромінення є рентгенівські установки, радіоактивні речовини, які виникають внаслідок аварій на атомних електростанціях (АЕС) і вибухів атомної зброї. Найнебезпечнішими у разі зовнішнього опромінення є гамма-промені і нейтрони через їх здатність глибоко проникати в тканини. Джерелом внутрішнього опромінення служать ті самі радіоактивні речовини, коли вони потрапляють в організм людини. При цьому найнебезпечнішими є альфа- і бета-частинки через їх високу іонізуючу спроможність.

Механізм уражаючої дії іонізуючого випромінення полягає в тім, їло під впливом поглинання великої кількості енергії виникає первинна іонізація атомів і молекул живих біологічних об'єктів, утворюються вільні радикали (Н-¹-, ОН", Н02, На02 та ін.), які/вступаючи в реакції з ферментами і тканинними білками, окислюють або відновлюють їх Це призводить до вираженого порушення біохімічних та обмінних процесів в органах і тканинах, накопичення шкідливих, токсичних для організму сполук (різні перекисні сполуки, наприклад, Н₂О₂ та ін.). При цьому уражаються різні структурні елементи ядер клітини (передовсім дезоксирибонуклеїнова кислота хромосом), що зумовлює розвиток віддалених онкогенних і генетичних наслідків.

Прогноз та віддалені наслідки променевої хвороби залежать від цілої низки фізичних та біологічних чинників, серед яких головними є доза і характер опромінення, вихідне становище організму, важкість клінічного перебігу хвороби. Важливого значення набувають й інші чинники: вік, час захворювання, наявність у постраждалих супутніх захворювань, комбінованих уражень. Наявність одночасно механічної та термічної травм (комбіновані ураження) значно обтяжує перебіг як місцевих, так і загальних променевих уражень і погіршує їх прогноз.

* Гр—одиниця поглинальної дози в Міжнародній системі одиниць (Si). 1 Гр=100 рад (рад—позасистемна одиниця поглинальної дози)=1 7/к/кг 1 рад=10-² Гр=10-² Дж/кг.

Залежно від часу впливу та абсолютної величини променевого навантаження виділяють гостру і хронічну форми променевої хвороби. Гостра променева хвороба (ГПХ) виникає у людини як відповідний симптомо-комплекс після загального рівномірного короткочасного (від 3 до 10 діб) одноразового опромінення в дозах, які перевищують 1 Гр, або в разі надходження всередину організму радіонуклідів, які створюють адекватну поглинальну дозу. Хронічна променева хвороба (ХПХ) розвивається внаслідок довгого впливу на організм іонізуючого випромінення (внутрішнього та зовнішнього) в малих дозах.

Під час відновного лікування хворих реалізуються різні механізми лікувальної дії фізичних вправ.

За наявності променевої хвороби та комбінованих уражень ЛФК позитивно впливає на нервово-психічну сферу хворого, виявляє тренуючий вплив на серцево-судинну та дихальну системи, підвищує загальну опірність організму. Оскільки у багатьох хворих протягом довгого часу можуть спостерігатися виражені астеноневротичні симптоми, залишкові явища порушень з боку травного тракту, органів кровообігу, дихання та обміну речовин, методика ЛФК, крім загальнорозвиваючих вправ, включає спеціальні вправи, їх використовують у осіб із функціональними порушеннями ЦНС, наслідками гострих захворювань органів травлення та кровообігу. Спеціальні дихальні вправи можуть посилити бронхіальну прохідність та дренажну функцію бронхів. Якщо стан хворих обтяжується, ЛФК дозволяє підвищити загальний тонус організму, запобігає застійним явищам (в тому числі пневмонії) та пролежням. Загалом у осіб, які зазнали променевих та комбінованих уражень, ЛФК ефективна як метод патогенетичної, функціональної, профілактичної, підтримуючої та відновної терапії.

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗКУЛЬТУРИ ДЛЯ ОСІБ 3 ОКРЕМИМИ ФОРМАМИ І СТАДІЯМИ ПРОМЕНЕВОЇ ХВОРОБИ

Завдання ЛФК: підвищення загального тонусу та емоціонального стану хворого, поліпшення трофіки, запобігання ускладненням (боротьба із застійними явищами і пролежнями), нормалізація функцій різних органів та систем; у період видужання — адаптація до виробничих та побутових навантажень.

Протипоказання: гарячка (температура тіла перевищує 38 °С), різка адинамія, зростаюча дихальна і серцево-судинна недостатність, швидко прогресуюче виснаження, схильність до непритомних станів, важкий токсикоз, часті рвота, пронос, сильний головний біль, профузні кровотечі в життєво важливі органи. У дні трансфузій кровозамінників чи пересадки кісткового мозку заняття ЛФК відміняються.