- •Загальні поняття про лікувальну фізкультуру Загальні положення
- •Загальні показання та протипоказання
- •Фізіологічні механізми лікувальної дії фізичних вправ
- •Організація лікувально? фізкультури в системі медичної реабілітації
- •Засоби лікувальної фізкультури
- •Режими рухової активності
- •Облік ефективності лікувальної фізкультури
- •Гіпертонічна хвороба
- •Ішемічна хвороба серця
- •Інфаркт міокарда
- •Лікувальна фізкультура для осіб із захворюваннями органів дихання
- •Пневмонія
- •Бронхіальна астма
- •Туберкульоз легень
- •Захворювання кишок
- •Захворювання жовчовивідних шляхів
- •Спланхноптоз
- •Грижа стравохідного отвору діафрагми
- •Лікувальна фізкультура в клініці захворювань нервової системи
- •Гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт)
- •Черепно-мозкова травма
- •Захворювання та травми периферичної нервової системи
- •Неврит лицевого нерва
- •Лікувальна фізкультура в хірургії
- •Режим № 1 — суворий ліжковий
- •Режим № 2 — розширений ліжковий
- •Режим № 3 — напівліжковий (палатний)
- •Режим № 4 — вільний
- •Режим № 1 — суворий ліжковий
- •Режим № 2—розширений ліжковий
- •Режим № 3—напівліжковий (палатний)
- •Режим № 4 — вільний
- •Лікувальна фізкультура в травматології
- •Перший період (іммобілізацІйнин)
- •Другий період (постіммобілізаційний)
- •Третій період (відновний).
- •Переломи й ушкодження верхньої кінцівки
- •Компресійні переломи хребта
- •Ушкодження нижньої кінцівки
- •Оцінка ефективності лікувальної фізкультури
- •Лікувальна фізкультура в педіатрії
- •Гіпотрофія
- •Запалення легень
- •Гостра пневмонія у дітей дошкільного і шкільного віку
- •Гострий бронхіт
- •Хронічний рецидивуючий бронхіт
- •Бронхіальна астма
- •Ревматизм
- •Гіпертонічна хвороба
- •Гастрит
- •Дискінезія жовчовивідних шляхів
- •Пієлонефрит
- •Ожиріння
- •Кривошия
- •Плоска стопа
- •Сколіоз
- •Лікувальна фізкультура в акушерстві та гінекології клініко-фізіологічне обгрунтування
- •Лікувальна фізкультура в акушерстві
- •Фізичні вправи для жінок із нормальним перебігом вагітності
- •У перший період вагітності
- •Другий період вагітності (17—32 тиж).
- •Вади серця
- •Артеріальна гіпотензія
- •Гіпертонічна хвороба
- •Коригуюча гімнастика для вагітних із неправильним положенням плода
- •Лікувальна гімнастика для жінок із вузьким тазом
- •Гімнастика у ранній післяпологовий період
- •Гімнастика у пізній післяпологовий період
- •Лікувальна гімнастика для породіль із розривами промежини
- •Лікувальна гімнастика для породіль із розходженням лобкового зрощення
- •Лікувальна гімнастика після кесаревого розтину
- •Запальні захворювання жіночих статевих органів
- •Лікувальна фізкультура для жінок з аномаліями положення матки
- •Лікувальна фізкультура для осіб, уражених променевою хворобою
- •Гостра променева хвороба
- •Хронічна променева хвороба
- •Комбіновані форми уражень
- •Лікувальна фізкультура в стоматології
- •Показання до. Призначення хворому лфк, режим рухів, форми занять
- •Переломи щелеп і контрактури
- •Гнійно-запальні процеси в щелепно-лицевій ділянці
- •Реконструктивні та пластичні операції в щелепно-лицевій ділянці
- •Аномалії прикусу в дітей
Засоби лікувальної фізкультури
Засоби ЛФК—це передовсім фізичні вправи. До числа засобів ЛФК належать також природні чинники (опромінювання сонцем, аерація, водні процедури) і лікувальний масаж.
Фізичні вправи за направленістю дії підрозділяють на загальнорозвиваючі та спеціальні. Загальнорозвиваючі вправи дають загально зміцнювальний ефект. Завдання спеціальних вправ—вибіркова дія з урахуванням характеру захворювання чи травми. За характером м'язового скорочення фізичні вправи бувають динамічними (ізотонічне скорочення) і статичними (ізометричне скорочення). За ступенем активності розрізняють активні та пасивні динамічні вправи. За допомогою відтворення в думках виконують ідеомоторні вправи (посилання імпульсів до скорочення м'язів). Застосовують і фізичні вправи, що грунтуються на принці природних синкінезій. Крім цього, виділяють коригуючі вправи, вправи на розслаблення та розтягування м'язів, на рівновагу, ритмопластичні ;. рефлекторні вправи. Останні призначені для дії на визначені м'язові групи шляхом застосування подразника, який зумовлює той чи інший рефлекс (наприклад, рефлекси повзання, розгинання хребта у дітей 1-го року життя та ін.).
Дихальні вправи групують таким чином: «локальні» (для збільшення об'єму вентиляційної функції окремих частин легень), з опором диханні -(для зміцнення дихальних м'язів), такі, що підвищують рухливість грудної клітки і діафрагми, з відтворенням звуків (для полегшення видиху), дренажні, з дозованою затримкою дихання і з вольовим керуванням диханням. Їх можна виконувати в динамічному і статичному режимах, використовуючи чи виключаючи рухи кінцівок і тулуба. На відміну від спокійного звичайного дихання, яке повинно бути оптимальним за частотою і глибиною, дихальні вправи можуть мати, своїм завданням гіпер- і гіповентиляцію легень.
ЛФК включає вправи з використанням гімнастичних предметів і прикладів (гімнастичні палиці, м'ячі, гантелі, булави тощо).
Форми застосування лікувальної фізкультури
Форми, в яких проводять ЛФК, пов'язані з методами проведення занять. Розрізняють гімнастичний, спортивно-прикладний та ігровий методи.
Гімнастичний метод переважає в ранковій гігієнічній гімнастиці (РГТ). її проводять на свіжому повітрі, на відкритих верандах, у залах, рідше—в палатах. Коли заняття РГГ проводять у групі, диференціацію щодо нозологічних форм захворювань звичайно не проводять. Для заняття відводять не більше ніж 15 – 20 хв.
Лікувальна гімнастика (ЛГ) - це найбільш удосконалена форма ЛФК." В ослаблених хворих саме їй віддають перевагу як суворо диференційованій процедурі, її можна проводити індивідуальним, мало груповим (6—8 осіб) і груповим (15—20 осіб) методами. У разі необхідності дають завдання для додаткових самостійних занять. Тривалість індивідуальних процедур до 15—35 хв, групових—до 20—45 хв залежно від нозологічних форм захворювань.
Гімнастику у воді. як правило, проводять у басейнах і ваннах з підігрітою водою (відповідно до 26—28 °С і 36—38 °С), обладнаних поручнями, драбинами та іншими пристроями для занять. Тривалість занять індивідуальним, малогруповим і груповим методами — 20—30 хв.
Спортивно-прикладний метод проведення занять широко використовують у прогулянках, які можуть бути пішохідними, на лижах, човнах і велосипедах. Прогулянки тривають від 30 хв до 1—1,5 год. Під час прогулянок можна робити зупинки, відпочивати сидячи.
На відміну від пішохідних прогулянок дозована ходьба по рівних маршрутах і теренкур (дозовані сходження з кутами підйомів до 15°) проводять із суворим дотриманням темпу (від 70—80 до 110—120 кроків за 1 хв) і контролем дихання на маршрутах 500—3000 м.
Ближній туризм у ЛФК звичайно проводять у вигляді одноденних пішохідних походів протяжністю до 10—12 км в обидва кінці.
Біг підтюпцем як самостійну форму ЛФК застосовують у хворих, які пройшли вже підготовку в ходьбі і мають попередній досвід. Перемінний метод бігу в ЛФК звичайно не використовують. Тривалість бігу підтюпцем при інтервальному і безперервному методах— 10—15 хв. Є електронні дозатори темпу, які задають темп ходьби і бігу в межах 60—180 кроків за 1 хв.
Дозоване плавання в ЛФК проводять інтервальним методом стилем «брас» або вільним стилем у визначеному темпі. Враховують кількість гребків за 1 хв або швидкість пропливання відрізків 25—50 м і вимагають виконання видиху у воду. Якщо заняття проводять у плавальному басейні з водою, що підігрівається (до 26—28 °С), тривалість перебування у воді може досягати ЗО—45 хв.
У ЛФК набули поширення тренажери велосипедного і човникового типів, їх звичайно використовують протягом 20—ЗО хв у хворих з порушеннями жирового обміну, для підвищення функціональних резервів серцево-судинної та дихальної систем, рідше — в травматології й ортопедії, де добре зарекомендувала себе механотерапія — вправи на спеціальних апаратах або приладах (маятникового і блокового типів).
Як форму ЛФК виділяють дозовані ігри. Розрізняють ігри на місці, малорухливі, рухливі та спортивні. У ЛФК популярні кегельбан, городки, бадмінтон, настільний теніс, волейбол, теніс, а також елементи баскетболу, ручного м'яча, футболу і водного поло. Тривалість занять — до 1 год.
Звичайно виділяють 3 періоди: 1-й період відповідає фазі мобілізації організмом фізіологічних механізмів боротьби з хворобою і формування тимчасових компенсацій, 2-й —фазі зворотного розвитку змін і формування постійних компенсацій (період одужання), 3-й—відповідає завершенню періоду одужання (підтримуючий). У травматології увесь курс ЛФК умовно підрозділяють на період іммобілізації (абсолютної та відносної), постіммобілізаційний і відновний. У хірургії розрізняють передопераційний, ранній та пізній післяопераційний періоди, в яких ЛФК застосовують диференційовано.
